Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - 3.4. Організація поліції після Другої світової війни

Захоплення влади націонал-соціалістами стало на заваді шляху німецького суспільства до демократичної правової та конституційної держави. Руйнація державно-правових традицій особливо позначилася на поліцейському праві. З організаційно-правової точки зору поліція ніби розчинилася у партійному органі СС, а також відособилася (як політична поліція) щодо інших органів управління. У 1936 р. Гіммлер був призначений рейхсфюрером СС та шефом німецької поліції, а в 1939 було створено Імперське головне управління безпеки як найвищий орган безпеки для усього рейху. У 1936 р. зі сфери загального внутрішнього управління виокремилася таємна державна поліція "гестапо" (Geheime Staatspolizei "Gestapo"), яка тісно переплелася з партійним керівництвом. її завданням була боротьба з "усіма намірами, що мають небезпечний для держави характер, по всій території держави", керівництво поліцейськими розслідуваннями кримінально-караних посягань на партію та державу та адміністративне керування концентраційними таборами. Гестапо було також уповноважено на призначення "охоронювального арешту", що вважався дуже небезпечним й означав направлення до концентраційного табору. Розпорядження гестапо не підлягали жодній адміністративній чи судовій перевірці.

Тлумачення успадкованого поліцейського права і, перш за все, загальної клаузули було спрямоване на ідеологічне вчення авторитарної націонал-со-ціалістичної держави. Запровадження націонал-соціалістичних формул у поліцейське право суттєво позначилося на руйнуванні його державно-правової основи. Так, поняття громадського порядку було інтерпретовано відповідно до світогляду націонал-соціалістів, а принцип "загальна користь вище за особисту" був закладений в основу судової практики поліцейських справ. При перевірці поліцейського розсуду рішення із "державнополітичним" забарвленням визнавалися непідсудними взагалі. У руслі такого розвитку перебували намагання авторів націонал-соціалістичного спрямування на противагу витриманому у ліберальному дусі понятті"поліція" знову й знову розширити рамки звичайної охорони громадської безпеки та порядку, віддаляючись від меж, встановлених у рішенні "Кройцберг" Прусським вищим адміністративним судом. Іноді за таких спроб до поняття долучали словосполучення "національне суспільство", витворюючи "громадський порядок національного суспільства", але одностайне утворення поняття, або хоча б розширення його змісту, так і не було реалізовано.

3.4. Організація поліції після Другої світової війни

Після закінчення Другої світової війни через вжиття широкомасштабних організаційних заходів реалізувалися спроби відновити управління поліцією за зразком правової держави та уникнути нової політизації поліції. До того ж в успадкованій централізованій організації поліції вбачали суттєву загрозу виникнення корупції. Метою оновлення системи організації поліції у федеральних землях, що перебували у британській та американській зонах окупації, була передача поліцейської влади до організаційно незалежних органів управління. Це уможливлювало "розподіл влади" у сфері забезпечення внутрішньої безпеки під час розбудови "демократичного вільного порядку", передбаченого конституцією, і тому запобігало зловживанням поліцейською владою. З цією метою у Баварії, Берліні, Гамбурзі, Гессені, Нижній Саксонії, Північному Рейні-Вестфалія та у Шлезвігу-Гольдштайн сфера компетенції поліцейських органів була розподілена між (державним) управлінням поліцією та (на нижчому рівні переважно муніципальними) органами управління правопорядком. Органами управління із підтримання громадського порядку та безпеки стали, зокрема, територіальні громади та їх органи, які на підставі відповідних норм, тобто ряду спеціальних нормативних актів (законів "Про статус іноземців", "Про порядок проведення зібрань", "Про паспорти", Положення про будівництво, Положення про промисли та ремесла, Правил дорожнього руху тощо) субсидіарно на підставі загальної клаузули щодо діяльності адміністративних органів в загальному Законі "Про громадську безпеку та порядок" шляхом видання письмових розпоряджень виконували завдання відвернення загроз. Вважалося, що ці органи забезпечення безпеки та підтримання порядку володіють широким спектром спеціальних знань у сфері відвернення загроз. У такій системі поліцейські органи здійснювали тільки виконавчі функції - так, як в принципі, й нині сприймається поняття поліції у побуті, а саме: слідкували за безпекою дорожнього руху, здійснювали оперативне розслідування злочинів, а також займалися їхньою профілактикою, зокрема боролися із безпосередньо виникаючими загрозами. Тож поліцейське право охоплювало і охоплює лише норми, що регулюють діяльність виконавчої поліції, спрямовану на відвернення загроз. При цьому земельна поліція керується загальними законами про поліцію (або законами щодо охорони громадського порядку та безпеки), а федеральна поліція - федеральними законами.

У федеральних землях Баден-Вюрттемберг, Бремен, Райнланд-Пфальц, Саксонія та Саарланд було закладено традиції єдності поліцейських органів та органів з охорони безпеки та порядку. У цих землях за змістом старої єдиної системи відвернення загроз залишалося завданням поліції з її органами та службовцями поліцейської виконавчої служби. Отже, цими органами були як виконавча поліція, що здійснювала діяльність, спрямовану на відвернення загроз, так і органи загального і внутрішнього управління (наприклад, органи управління будівництвом або водної безпеки). Ці органи діяли і діють на підставі повноважень, передбачених у спеціальних законах.

Різниця між єдиною системою та системою розподілу функцій насправді не має великого практичного значення: організаційно розподіл між виконавчою поліцією та органами управління здійснюється також у тих землях, які сповідують принцип єдиної системи.

Фактичний організаційний розподіл також не знаходить термінологічного відображення: "поліцією" називається як власне виконавча служба, так і органи управління поліцією. З матеріально-правової точки зору розподіл між єдиною системою та системою з поділом функцій також не має різниці у формулюванні завдань та повноважень виконавчої поліції та адміністративних органів: у землях з єдиною системою ці завдання та повноваження передбачені у єдиному законі, у землях із системою розподілу функцій діють, відповідно, окремі закони. Це, однак, не спричинює жодної невідповідності у матеріальному праві. Адміністративні органи (органи із забезпечення громадського порядку та безпеки) земель, в яких є чинною система розподілу функцій, так само як і поліцейські органи інших земель уповноважені загальною клаузулою відвертати загрози, що виникають відносно громадського порядку та безпеки.