Проблеми теорії держави і права - Машков А. - Основні теоретичні підходи до розуміння права

Загальні зауваження

Проблема праворозуміння - це центральна проблема юридичної науки, і не лише ТДП. Якщо дещо скорегувати позицію В. Нерсесянца (замість словосполучення "філософія права" написати словосполучення "юридична наука"), то тоді з ним можна повністю погодитись, коли він відзначає, що "питання, що таке право, має фундаментальне значення для філософії права, як і питання, що таке істина для філософії й людського пізнання в цілому". Або, як пишуть В. Гойман-Калинський, Г. Іванец і В. Червонюк, говорячи про значення праворозуміння, що "це вихідний свого роду sancta sanctorum, punctum saliens". Це зумовлено тим, що "залежно від його вирішення розуміються й трактуються всі інші явища правового життя суспільства -правосвідомість, норми права, правотворчість, система права й систематизація законодавства, законність і правопорядок, застосування й тлумачення права, правовідносини, правопорушення, юридична відповідальність і т. д", а також реальне поводження окремих суб'єктів права, його оцінка з боку інших суб'єктів і т. п.

Справді, в силу цілої низки чинників у теорії права не існує єдиної точки зору щодо розуміння права, його соціальної сутності, соціального призначення, соціальної цінності та з інших питань.

Розбіжності у праворозумінні зумовлені перш за все такими чинниками:

• соціальними;

• ідеологічними;

• політичними;

• етичними;

• методологічними;

• культурологічними;

• загальнотеоретичними;

• історичними (в першу чергу індивідуальним досвідом суб'єкта праворозуміння) тощо. Серед усього різноманіття поглядів направо,

починаючи з давніх часів і до нового часу, особливо привертає увагу низка історично утверджених напрямів вчення про право, які суттєво вплинули на розвиток правової думки. Всі ці напрями пов'язані з пошуком універсального єдино правильного розуміння права. Вбачається, що багато в чому цей пошук - універсального праворозуміння - пов'язаний з впливом на юридичне знання різних філософських, політичних (у тому числі ідеологічних) та теоретико-методологічних підходів.

У той же час слід звернути увагу на те, що з точки зору багатьох вчених важливе значення єдиного підходу до розуміння права зумовлене тим, що існування декількох різних підходів до права призвело б до неможливості існування, наприклад, міжнародних відносин, або навіть до неоднорідного застосування одних і тих же норм у межах однієї держави. Як зазначає В. В. Лазарев, "право втратило б свою цінність, припинило б виконувати свою роль щодо стабілізації та упорядкування суспільних зв'язків, якщо б розумілося усіма по-різному. Визначеність у розумінні права - вихідний початок визначеності та порядку у суспільних відносинах"¹⁵.

З такою позицією не можна погодитися. її неправильність підтверджується, зокрема, хоча б тим, що з давніх часів і до нині, серед науковців точиться дискусія щодо визначення права та його розуміння, тобто, як зазначає М. М. Марченко, до сьогодні у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці ще не вироблено єдиного уявлення про право, а багато проблем, що стосуються праворозуміння, майже перетворились у вічні або незмінні¹⁶, а в той же час право, як суспільне явище, існує, живе і до того ж, стало необхідною складовою суспільства.

Успішне вирішення проблематики, пов'язаної з праворозумінням, є важливим не лише само по собі, як правова самоцінність та самодостатність, а й у зв'язку з пізнанням інших нерозривно пов'язаних з поняттям права явищ, категорій, понять. Мова, зокрема, йде про такі пов'язані з визначенням права питання, як його соціальна сутність та зміст права, роль (функції) та призначення, механізм правового регулювання, система права та правова система тощо.

У літературі всі підходи до праворозуміння прийнято поділяти на групи. Є декілька класифікацій на зазначені групи. Найбільш поширеним є поділ праворозуміння на вузьке та широке (іноді використовують терміни відповідно моністичне та плюралістичне, легістське та юридичне).

Представники вузького розуміння права (вони ж моністи, легісти) розуміють право як систему правил поведінки, тоді як прихильники широкого розуміння права (вони же плюралісти, юридисти) розглядають право, як щось відмінне від правил поведінки, наприклад, свободу особистості, емоції суб'єкта тощо.

Зміст вузького розуміння права полягає у відношенні до останнього як до засобу регулювання суспільних відносин, що впливає на ці відносини сукупністю діючих у відповідному суспільстві норм та правил, які використовує держава. Як зазначає М. М. Рассолов та В. О. Лучін, ці правила не є самовільними чи суб'єктивними, а визначаються глибинними потребами та умовами життя суспільства, у той же час вони встановлюються державою і забезпечуються її примусом. Ці правила є системними та забезпечують стабільність, впорядкованість суспільних відносин. Зрозуміло, що в такому випадку представники вузького розуміння права ототожнюють останнє з законом (у широкому значенні тлумачення цього терміна), а точніше - з сукупністю нормативно-юридичних актів. Або, як вважає А. Раймонд, зміст вузького розуміння права полягає в тому, що право - це сукупність правил, які регулюють суспільні відносини. Однак це не просто правила - це юридично оформлені, тобто прийняті або санкціоновані державою правила. "Право в повному сенсі слова ... (як таке, що складається - А. М.) із правил поведінки, за якими стежить державний орган" чи іншими словами "норми поведінки, порушення, яких впорядковано карається санкціями, що накладаються суспільством через впорядковані процедури".

Зміст широкого розуміння права формується навколо тези, що право це щось інше ніж юридична норма, правило поведінки. Залежно від напряму у межах широкого розуміння права, право може виступати фактично будь-чим: психологічною реакцію, реальними суспільними відносинами, суб'єктивним правом тощо. Відповідно, право розглядається, як "явище складне, багатогранне, різностороннє, виключно багате, явище, яке акумулює у собі велику кількість економічних, політичних, соціальних та духовних факторів суспільства".

Прихильники широкого підходу до права розмежовують закон і право, як правило, останнє у них збігається з іншими суспільними інститутами (наприклад, правосвідомість, правовідносини тощо).

Далі будуть докладніше розглянуті вузьке та широке розуміння права. При цьому це буде здійснено через опис та аналіз найбільш поширених шкіл (напрямів) праворозуміння.