Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 1.3. Рівні, види, методи та форми профілактичної діяльності

Питання про рівні профілактики злочинів не дістало однозначного вирішення. Найбільш обгрунтованою є точка зору О. М. Яковлєва, який виділяє три рівні профілактики злочинів:

1) загальносоціальна профілактика, тобто профілактична діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому;

2) профілактика у соціальних групах і колективах;

3) індивідуальна профілактика (рання і безпосередня).

Виділяють також четвертий рівень - профілактику злочинів на регіональному або галузевому рівні.

Більш складну структуру профілактичної діяльності пропонує Г. А. Аванесов. Вчений поділяє профілактику злочинів на: загальну, спеціальну й індивідуальну, а також на моральну, кримінально-правову, кримінологічну та спеціальну .

Аналіз значної кількості кримінологічної літератури та прикладів практичної профілактичної діяльності злочинності свідчить, що, на нашу думку, обґрунтованим є поділ профілактики злочинів на такі рівні:

- загальна профілактика, яка передбачає як загально-соціальну, так і спеціально-кримінологічну профілактику злочинності;

- індивідуальна профілактика, яка поділяється на чотири рівні: рання профілактика; безпосередня профілактика; профілактика на етапі формування злочинної поведінки (пенітенціарна); профілактика рецидиву (постпенітенціарна).

Розкриймо складові такого ємкісного поняття, як загальна профілактика. Під загально-соціальною профілактикою злочинності, насамперед, слід розуміти комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення суспільних відносин і усунення або нейтралізацію водночас причин та умов злочинності. Тому вирішальна роль у поступовому зменшенні соціальних суперечностей в усіх сферах соціального життя належить розумній господарсько-організаційній та культурно-виховній діяльності державних органів, підприємств, установ, фірм, громадських організацій. Профілактичний потенціал цієї діяльності полягає в тому, що вона протидіє негативним явищам і процесам, які спричиняють відтворення або збільшення рівня злочинів, стимулює законослухняну поведінку людини.

Загальносоціальна профілактика - це позитивний ефект продуманої соціальної політики, яка здійснюється не тільки і не стільки з мстою безпосередньої профілактики злочинності, а спрямована передусім на вирішення загальних економічних і соціальних завдань держави. Загальносоціальна профілактика злочинності зменшує: соціальні суперечності, криміногенне протистояння різних верств населення, рівень безробіття, підвищує стандарт життя людей, створює необхідні умови для легалізованого одержання достатніх прибутків громадянами, сприяє побудові міцного фундаменту для нормального функціонування всіх соціальних сфер, забезпечення контролю над дітьми і молоддю, оздоровлення морального клімату в суспільстві, впровадження високих моральних цінностей, додержання демократичних засад та ін. Прогресивні соціальні програми спрямовані на утвердження законності, поваги до конституційних прав і свобод людини, зміцнення громадського порядку, дисципліни, на вирішення проблем поєднання громадських, виробничих, сімейно-побутових інтересів жінок і сім'ї, соціальної адаптації маргінальних верств населення тощо .

Спеціально-кримінологічна профілактика включає в себе сукупність заходів, цілеспрямованих на боротьбу зі злочинністю, які здійснюються органами, підприємствами, організаціями, установами, які мають функції, закріплені у відповідних нормативно-правових актах.

Загальносоціальна та спеціально-кримінологічна профілактика злочинності взаємопов'язані і взаємодоповнюють один одного. При цьому органи, які розроблюють спеціальні заходи, мають право і зобов'язані на основі аналізу соціальної та кримінальної ситуації повідомляти про необхідність врахування тенденцій цієї ситуації у змісті великомасштабних заходів загальносоціального рівня. Тому вони і є складовими елементами загальної профілактики злочинності.

Щодо індивідуальної профілактики, то це - система цілеспрямованого, організованого, з урахуванням педагогічних вимог виховного впливу на свідомість, почуття, волю особи, що профілактується, з метою усунення, нейтралізації, блокування у неї негативних і, одночасно, формування позитивних якостей, стереотипів і звичок законослухняної поведінки.

Виділяють чотири види індивідуальної профілактики злочинності:

- рання профілактика стосується об'єктів, які перебувають на початковому етапі криміналізації особи, а саме: виявляти джерела кримінальних та інших антисуспільних впливів на особу (групу осіб) до того, як цей вплив ще не подіяв на її (їх) поведінку; одночасно виявляти, коли для особи, яка профілактується, ці контакти стали цікавими (щоб впливати на конкретні життєві обставини). Завдання ранньої профілактики - протидії джерелам негативного впливу і роз'ясненні особі, що профілактується, небезпечності таких контактів;

- безпосередня профілактика стосується осіб, поведінка яких свідчить про розвиток у них негативних інтересів, звичок, стереотипів (відчуження від позитивного мікросередовища, сумнівні знайомства, безпосередні контакти з кримінальним середовищем і особами, що надмірно вживають алкоголь, наркотичні засоби тощо); безпосередньо беруть участь у вчиненні адміністративних правопорушень. Завдання безпосередньої профілактики - стримати особу від того, щоб вона у подальшому стала на злочинний шлях та схилити її на шлях виправлення, оновлення мікросередовища, в якому вона спілкується, з негативного на позитивне;

- профілактика на етапі злочинної поведінки (пенітенціарний вид) охоплює осіб, що вчинили злочини і стосовно них суд прийняв рішення про застосування різних заходів кримінально-правового впливу. Завдання цього виду профілактики - стримування від повторного вчинення злочинів, вжиття заходів контролю і жорстке роз'яснення правових наслідків злочинів. Цей вид профілактики реалізується в діяльності установ виконання покарань, завданням яких і є виправлення та ресоціалізація засудженого, а також здійснюється відповідними державними та громадськими організаціями при звільненні особи від реального кримінального покарання (умовне засудження, відстрочка виконання вироку тощо);

- профілактика рецидиву, цей вид називають ще постпенітенціартім, стосується осіб, що відбули кримінальне покарання у виді позбавлення волі, але підлягають нагляду з метою запобігання рецидиву.

Від правильного вибору рівня та суб'єкта, який проводитиме профілактику, залежить її ефективність.

Реалізуються вище розглянуті рівні і види за допомогою: державних планів економічного та соціального розвитку як на державному, так і на регіональному рівні (загальносоціальна профілактика злочинності)у відомчих і міжвідомчих планів або програм протидії злочинності, в яких передбачається система заходів, спрямованих на профілактику конкретних видів і груп злочинності, злочинності взагалі, на певній території (спеціально-кримінологічна профілактика злочинності); приписах прокурора, поданнях слідчого, окремих ухвалах суду, окремих програмах індивідуального коригування правопорушуючої поведінки (індивідуальна профілактика злочинності) .

Щодо класифікації профілактичних заходів у кримінологічній літературі існують різні класифікації. Найоптимальнішою для прогнозування і організації профілактичної діяльності є класифікація за такими критеріями: соціальний рівень профілактичної діяльності; обсягом; територіальний масштаб; суб'єкти і об'єкти; направленість та зміст впливу тощо.

За соціальним рівнем профілактичної діяльності заходи поділяються на: загальносоціальні заходи; спеціально-кримінологічні заходи; індивідуальні заходи: Відмінність між ними полягає у тому, що загальні заходи спрямовані на позитивний розвиток соціально-економічної системи загалом і цим сприяють зниженню рівня злочинності, а спеціальні (кримінологічні) безпосередньо впливають на причини й умови наявного стану злочинності та її окремих видів з метою їх усунення, нейтралізації або обмеження. Індивідуальні ж спрямовані саме на особу; в основі такої діяльності лежать обгрунтовані припущення, прогноз і правова підстава, що та чи інша особа потенційно може вчинити злочин.

За наступним критерієм - обсягом - профілактичні заходи поділяються на: загальні, спеціальні та індивідуальні. Загальні профілактичні заходи передбачають: виявлення, усунення, ослаблення та нейтралізацію причин та умов злочинності в цілому або її окремих видів. Натомість вони орієнтовані на широке коло об'єктів впливу - ситуацій і осіб (наприклад, система заходів щодо боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів). Спеціальні профілактичні заходи здійснюються щодо груп ситуацій або групи осіб за відповідною родовою ознакою, наприклад, профілактика щодо осіб, схильних до вчинення злочинів, які зловживають алкоголем, наркотиками тощо. Індивідуальні заходи спрямовані на усунення негативного впливу на конкретну особу, що може призвести до формування у неї антисуспільної і злочинної поведінки.

За територіальним масштабом здійснення профілактичні заходи поділяються на:

- загальнодержавні, що проводяться серед населення країни;

- місцеві, що здійснюються у межах району, населеного пункту;

- такі, що здійснюються у межах певного відомства або стосовно певних прошарків населення (наприклад, серед неповнолітніх, безробітних; силами працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, Державного департаменту України з питань виконання покарань);

- такі, що здійснюються у малих соціальних групах (на підприємствах, в установах, організаціях, сім'ях, неформальних групах);

- такі, що здійснюються стосовно окремих осіб.

Загальна, спеціальна, індивідуальна профілактика залежно від стадії вияву криміногенних детермінант, розвитку на їх основі помилкових орієнтацій особи, профілактична діяльність поділяється на сім етапів впливу на об'єкт:

- ранню профілактику у формі соціального захисту (допомоги), яка має на меті виявлення і усунення криміногенних ситуацій, поганих життєвих умов, осередків підвищеного ризику, груп, конкретних осіб, до того, коли ці негативні ситуації й умови сформують суттєві зміни щодо ціннісних орієнтацій;

- ранню профілактику у формі взаємозв'язку соціальної допомоги і коригуючого впливу на негативний вплив поганих життєвих умов, що вже призвело до антисуспільних позицій груп і конкретних осіб та їх протиправної поведінки;

- безпосередню профілактику, коли нормальна суспільна поведінка особи стала антисуспільною і призвела до систематичного вчинення правопорушення, що свідчить про те, що особа поступово стає на злочинний шлях;

- профілактику безпосередньої небезпеки вчинення злочину; - припинення на стадії підготовки або замаху на вчинення

злочину;

- процесуальні заходи профілактики за фактами вчинення злочинів, а також заходи реалізації цілей кримінально-правової превенції;

- профілактику рецидиву під час відбування покарання і ресоціалізації після його відбування тощо .

За конкретним змістом розрізняють такі заходи профілактики: економічні, соціальні, ідеологічні, технічні, організаційні, правові. Розгляньмо їх.

1. Економічні заходи профілактики злочинності спрямовані на нейтралізацію криміногенних наслідків функціонування економічної сфери і мають велике значення як на макрорівні (наприклад, оздоровлення економіки країни загалом, економічний захист найменш забезпечених верств населення шляхом уведення науково обгрунтованого рівня прожиткового мінімуму), так і на мікрорівні (наприклад, пільги і допомога конкретним особам, які перебувають у критичній ситуації").

2. Соціальні заходи профілактики позитивно впливають на різні соціальні інститути (сім'ю, колективи, громадські організації та ін.). Наприклад, значний профілактичний потенціал містять заходи, що сприяють створенню культу сім'ї, розвитку громадських засад місцевого самоврядування.

3. Ідеологічні заходи профілактики повинні формувати у членів суспільства моральну свідомість на основі суспільних цінностей; обмежувати негативний вплив на поведінку осіб стандартів масової культури (обмеження часу показу фільмів з еротичним змістом і сценами насилля); виправляти моральні деформації в осіб з правопорушувальною поведінкою за допомогою індивідуально-виховної роботи (психолого-педагогічні та правообмежувальні заходи).

4. Технічні заходи профілактики - до них належать різні технології, правила, засоби і пристосування, що перешкоджають суспільно небезпечним наслідкам у процесі соціальної діяльності людей, а також вчиненню злочинів та інших правопорушень (наприклад, технології, що виключають аварійність на виробництві; правила дорожнього руху; засоби охоронної та пожежної сигналізації; запираючі пристрої).

5. Організаційні заходи профілактики злочинності повинні сприяти нейтралізації або мінімізації криміногенних наслідків від непрофесійної організаційно-управлінської діяльності (наприклад, заходи удосконалення процесів керованої міграції населення; відпрацювання дієвого механізму забезпечення соціальної адаптації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі; формування критеріїв ефективності діяльності правоохоронних органів).

6. Правові заходи профілактики злочинності за змістом поділяють на такі:

- що сприяють нейтралізації умов, які полегшують вчинення злочинів (норми різних галузей законодавства, що обмежують дієздатність алкоголіків, позбавляють батьківських прав, регламентують порядок придбання і зберігання вогнепальної зброї та ін.);

- що стимулюють до дій, які перешкоджають або припиняють вчинення злочинів (норми кримінального права про добровільну відмову від злочину, необхідну оборону, затримання злочинця);

- що регламентують процес запобігання злочинам.

Будь-яка діяльність, зокрема й профілактична, будується на певних методах і формах її здійснення. Характеризуючи діяльність того чи іншого суб'єкта профілактики злочинів, потрібно враховувати, що вона здійснюється за двома основними напрямами: як заходи переконання співвідносяться із заходами примусу стосовно осіб, які порушують норми права і правила поведінки, встановлені суспільством. Тому при цьому використовують два методи: переконання і примусу.

Якщо перший метод є більш гуманним, оскільки спрямований на переконання особи про недопущення протиправної поведінки, то другий пов'язаний із застосуванням певних заходів примусу до осіб, які допускають відхилення у поведінці. Безумовно, названі методи повинні застосовуватися з урахуванням соціальної запущеності особи.

Залежно від виду порушень, застосовують різні форми, тобто використовується науково обгрунтована система найбільш доцільних і правомірних заходів профілактики злочинів.

Серед суб'єктів профілактичної діяльності особливе місце посідають органи державної влади усіх рівнів і їх виконавчі органи, які, відповідно до Конституції України, покликані забезпечити "дотримання законів, охорону державного і громадського порядку, прав і законних інтересів громадян". Виходячи з цього, їх профілактична діяльність здійснюється у таких формах:

- розробляють систему заходів, спрямованих на профілактику злочинності у суспільстві (соціальні, економічні, правові і т. ін.);

- здійснюють у межах своїх повноважень керівництво системою суб'єктів профілактики на підвідомчій їм території;

- координують діяльність державних і громадських органів при вжитті комплексних заходів профілактики злочинності;

- разом з громадськими формуваннями розробляють і затверджують комплексні плани профілактики злочинності;

- заслуховують керівників правоохоронних органів і громадських формувань з питань запобігання злочинам;

- приймають рішення про створення тих чи інших суб'єктів профілактичної діяльності;

- безпосередньо через свої постійні комісії (адміністративні, у справах неповнолітніх тощо) проводять профілактичні заходи, використовуючи при цьому як метод переконання, так і примусу.

Активна участь громадських організацій, трудових колективів і громадян у профілактичній діяльності є гарантією її успіху. Діяльність цих суб'єктів, у розрізі окресленої проблеми, проводиться у таких формах:

а) обговорення питань профілактики злочинності; участь у перспективному і поточному плануванні профілактичної діяльності, в закріпленні її завдань, форм у колективних договорах, спільній з правоохоронними органами діяльності, що обумовлено у нормативних і методичних документах;

б) використання заходів громадського впливу стосовно осіб з відхиленою поведінкою, з тим, щоб запобігти їх деградації і забезпечити своєчасну корекцію;

в) індивідуальні і групові бесіди, обговорення поведінки на зборах, публікації у пресі, встановлення соціального контролю за особою;

г) здійснення громадського контролю за дотриманням законності у сфері охорони власності, особи, боротьби з пияцтвом, наркоманією тощо;

ґ) безпосереднє проведення рейдів, патрулювання у громадських місцях з метою запобігання порушенням порядку та їх припинень.

Впроваджуються також організаційні форми участі громадськості у профілактиці злочинів. Це й громадські пункти охорони правопорядку, і ради профілактики трудових колективів, добровільні народні дружини (ДНД), робітничі загони допомоги міліції тощо.

У профілактичній діяльності беруть участь й окремі громадяни, форми їхньої участі такі:

- недопущення антигромадського впливу на дітей;

- створення нормальних умов життя і виховання неповнолітніх;

- вжиття заходів щодо запобігання, а також припинення протиправної поведінки, своєчасного подання заяв у правоохоронні органи;

- застосування необхідної оборони;

- шефство, наставництво над особами, які стоять на профілактичному обліку.

Форми профілактичної діяльності громадськості, як бачимо, численні, а їх здійснення вимагає високоякісного інформаційно-аналітичного і методичного забезпечення, яке покладається на правоохоронні органи.

Особливе місце у профілактичній діяльності відводиться правоохоронним органам - одному з головних спеціалізованих суб'єктів профілактики правопорушень. Залежно від мети, що її поставила держава перед тим чи іншим правоохоронним органом, теорією і практикою розроблені форми їх профілактичної діяльності.

За Законом України "Про прокуратуру" її діяльність спрямована на всебічне зміцнення законності, охорону суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод громадян. З цього положення випливає, що профілактика злочинності пронизує всі функції прокуратури, є завданням, яке підлягає вирішенню на кожному напрямі її діяльності. Закон визначає також основні форми профілактичної діяльності органів прокуратури. Головною з них є загальний нагляд за виконанням законів. Із найбільш значних виокремимо: нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства; нагляд за виконанням законів при розгляді кримінальних справ судами; виявлення причин і умов, що зумовлюють злочинність, і вжиття заходів щодо їх усунення; розроблення, спільно з іншими державними органами, заходів щодо профілактики злочинів; координація діяльності правоохоронних органів у сфері профілактики правопорушень; правова пропаганда.

Основні форми профілактичної діяльності судів і органів юстиції випливають із законів, що її регламентують. Суди здійснюють профілактичну діяльність у двох формах - процесуальній і поза-процесуальній. У свою чергу, заходи, що здійснюються у процесуальній формі, поділяються на три групи: кримінально-процесуальні; адміністративно-процесуальні; цивільно-процесуальні.

Позапроцесуальні форми передбачають: виступи перед трудовими колективами, у засобах масової інформації про причини та умови злочинності; підготування інформації у державні органи про стан злочинності і виявлені обставини, що її породжують; направлення окремих ухвал; звіт суддів перед населенням про свою роботу.

Формами профілактичної діяльності органів юстиції є: організаційне керівництво діяльністю суддів; методичне керівництво юридичними службами підприємств народного господарства та адвокатури; методичне керівництво правовим вихованням громадян. Зазначимо, що органам юстиції, на відміну від інших суб'єктів, підвідомчі лише заходи загальної профілактики.

Особливе місце серед суб'єктів профілактичної діяльності посідають органи внутрішніх справ, які здійснюють заходи як загальної, так і індивідуальної профілактики.

Основними формами профілактичної діяльності органів внутрішніх справ є:

- повна реєстрація і своєчасне розкриття злочинів, а також розшук злочинців;

- ведення справ профілактичного обліку на осіб, схильних до вчинення злочинів та інших правопорушень;

- індивідуальні бесіди з особами, схильними до правопорушень;

- вжиття необхідних заходів до осіб, схильних до правопорушень (попередження, штраф, адмінарешт, конфіскація, позбавлення прав, направлення на примусове лікування, встановлення адміністративного нагляду, притягнення до кримінальної відповідальності);

- проведення різноманітних рейдів з метою затримання правопорушників; виявлення причин і умов злочинності та їх усунення;

- розроблення комплексних планів профілактики злочинності на території обслуговування;

- інформування державних органів про стан злочинності, причини та умови, що її детермінують;

- координація діяльності і надання методичної допомоги громадським формуванням у профілактиці злочинів;

- проведення правової пропаганди серед населення.

Отже, профілактична діяльність органів внутрішніх справ - досить багатогранна. Втім, вона здійснюється на основі законів і наданих функцій. За змістом профілактична діяльність органів внутрішніх справ складається з кількох етапів:

- розробка і здійснення загальних напрямів профілактичної діяльності;

- конкретизація загальних планів, доведення їх до колективів, підприємств, установ, організацій і місць проживання населення;

- організація індивідуально-виховної роботи з особами, які поставлені на профілактичний облік в органах внутрішніх справ;

- запобігання злочинам з боку осіб, про злочинні наміри яких відомо органам внутрішніх справ;

- розкриття злочинів і розшук злочинців з метою недопущення нових злочинних виявів;

- виховна робота з раніше засудженими особами з метою недопущення вчинення ними повторних злочинів тощо.

Викладені вище положення є основою для організації профілактики будь-яких видів злочинів. Знання основних напрямів, форм і методів цієї діяльності дає змогу правильно організувати профілактичну роботу .