Розслідування навмисних вбивств - Комаринська Ю.Б. - ГЛАВА 2. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ НАВМИСНИХ ВБИВСТВ, ЗАМАСКОВАНИХ ПІД НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК АБО САМОГУБСТВО НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

2.1. Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті

На початковому етапі розслідування перед слідчим та органом дізнання повстає питання встановлення події злочину, встановлення певних об'єктивних ознак вчинення злочину.

Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі визначені у кримінально-процесуальному законодавстві України:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Вони отримали в теорії доказів назву загального предмета доказування.

Правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об'єктивне дослідження дозволяють встановити пізнавальну програму у конкретній справі, що значно підвищує ефективність кримінального судочинства.

Під час розслідування убивств слідчий повинен встановити ряд обставин, коло яких в значній мірі визначається специфікою цих злочинів. Так, підлягають встановленню: точне місце та час вчинення злочину (адреса приміщення або координати місцевості, день, час, за можливості і хвилини, а також тривалість вчинення злочину); дії винуватця з підготовки до злочину: механізм вчинення злочину; знаряддя вбивства та інші засоби, що використовувалися злочинцем; дії злочинця з приховування злочину та його участі в ньому; наявність причинного зв'язку між діями злочинця та наслідками, що настали; роль кожного учасника в груповому злочині; характер наміру винного, цілі та мотиви його дій;

особу винного, дані, що його характеризують; особу жертви, дані, що його характеризують, в тому числі віктимологічний аспект поведінки.

В залежності від того чи іншого різновиду убивства встановленню підлягають й інші обставини. Так, при виявленні частин розчленованого трупу встановлюється приналежність всіх виявлених частин одному трупу, спосіб та механізм розчленування.

Відносно убивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті, ми погоджуємось з думкою Кузнєцова М.М., який зазначив, що по справам про вбивства встановлення факту приховування трупу забезпечується при наявності інформації, що вказує на мотиви приховування, місце, час, спосіб приховування, можливих учасників приховування. Вирішальним на першому етапі може бути комплекс оперативно-розшукових заходів, допоміжним - огляд та обшук. Після виявлення трупу або його частин визначальне значення буде мати судово-медична експертиза, за допомогою якої встановлюється причина, час настання смерті та інші обставини, що мають безпосереднє відношення до факту приховування. Результати судово-медичної експертизи та інші докази використовуються для встановлення злочинця, який переховується та його викриття. Таким чином від з'ясування факту приховування нерідко лежить прямий шлях до розкриття всього злочину.

Особливості порушення кримінальної справи по фактам убивств, що вчиненні на об'єктах залізничного транспорту, в тому, що, як правило, отримання інформації про виявлення трупу людини або його частин потребує проведення попередньої перевірки даної інформації. Основним завданням такої перевірки є встановлення події злочину та передбачає отримання відповіді на запитання: "Що відбулось - убивство, самогубство, або нещасний випадок?".

Вирішенню даного завдання сприяє використання наступних методів дослідчої перевірки: своєчасне прийняття заяви (повідомлення) про вбивство, за фактом або виявлення трупу людини, або його частин; огляд місця події та трупу; медичне дослідження трупу; попереднє дослідження слідів злочину; опитування громадян; проведення інших оперативно-розшукових заходів.

Найчастіше в практиці розслідування убивств, що вчиненні на залізничному транспорті, підставами до порушення кримінальної справи є повідомлення, що надходять до органів внутрішніх справ, про виявлення трупу або його частин. Це можуть бути повідомлення посадових осіб залізничного транспорту, медичних установ, моргів, куди було доставлено пораненого або вбитого; громадян, які виявили труп або його частини; очевидців злочину. Таким приводом може слугувати також явка вбивці з повинною.

Однак ці повідомлення (заяви) самі по собі зазвичай не є достатнім для порушення кримінальної справи. До тих пір, доки суб'єкти розслідування (орган дізнання, слідчий, відповідний прокурор, за згодою якого приймається рішення про порушення кримінальної справи) не перевірять їх за участю спеціаліста в галузі судової медицини, вони, як правило, не можуть зробити висновок про наявність ознак злочину, а значить, і про наявність підстав для порушення кримінальної справи. Такими підставами є насильницький характер смерті та дані, що вказують на винність в смерті загиблого іншої особи.

Існує думка, що вирішення питання про порушення кримінальної справи у випадках виявлення трупа з явними ознаками насильницької смерті або його частин не викликає особливих складнощів.

При вирішенні питання про порушення кримінальної справи, наприклад, у випадках виявлення частин розчленованого трупу, необхідно виходити, перш за все, з того, які це частини. Так, наприклад, при виявленні голови або тулубу людини кримінальна справа повинна бути порушена негайно. Тобто порушення кримінальної справи за ознаками вчиненого убивства не викликає складностей лише в випадках виявлення частин людського тіла, відсутність яких несумісне із життям.

При розслідування убивств, вчинених на об'єктах залізничного транспорту така думка дещо сумнівна. Звичайно, розчленований тулуб або відокремлена голова людини - факт, несумісний із життям. Але при вирішенні питання про порушення кримінальної справи по факту виявлення трупу або його частин на об'єктах залізничного транспорту слідчого, в першу чергу, цікавить не те, які частини тіла виявлено. Слідчий повинен з'ясувати в результаті чого виникло розчленування трупу - або людини потрапила під потяг випадково, виявивши необережність, або злочинець, наприклад, який вчинив вбивство, розчленував труп та поклав його під потяг, або на залізничну колію, з метою інсценування нещасного випадку. Тому, приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, слідчий, перш за все, повинен орієнтуватися на наявність або відсутність явних ознак кримінальної події.

Таким чином, прийняття рішення про порушення кримінальної справи в зв'язку із виявленням трупу або частин тіла людини на залізничних шляхах або в безпосередній близькості від них в ряді випадків являє собою значну складність, так як досить часто, не дивлячись на очевидний насильний характер смерті, одразу буває складно визначити, в результаті чого наступила смерть - убивство, самогубство або нещасний випадок.

Нерідко слідчий та спеціаліст в галузі судової медицини (або інший лікар) при огляді місця події і трупу також не мають можливості визначити факт насильницької смерті. Це буває, коли на трупі відсутні явні сліди злочину (наприклад, при отруєнні жертви). В даному випадку версія про те, що людина померла природною смертю в результаті хвороби або старості може бути підтверджена або спростована лише через деякий час результатами патологоанатомічного дослідження трупу.

Отже прийняття законного та обґрунтованого рішення про порушення кримінальної справи за ознаками убивства, вчиненого на залізничному транспорті, в більшості випадків неможливо без отримання додаткової інформації. Тому, якщо при виявленні трупу або його частин даних, що вказують на ознаки убивства, на думку слідчого, для вирішення питання про порушення кримінальної справи недостатньо, він не лише в праві, але й зобов'язаний, провести необхідні перевірочні дії, тобто попередню перевірку отриманої інформації про злочин.

Як би майстерно злочинець не створював обстановку місця певної події та як би правдоподібно він себе поводив, ухиляючись від відповідальності, завжди існують об'єктивний та суб'єктивний фактори, що перешкоджають приховуванню істини.

В силу наявності об'єктивного та суб'єктивного факторів в інсценованій злочинцем обстановці місця події залишаються обставини, що суперечать припущенням слідчого про хід події - негативні обставини, виявлення яких може свідчити про наявність інсценування.

Наприклад, в результаті огляду трупу по справі про нещасний випадок на залізній дорозі були виявленні поряд із транспортними ушкодженнями, колото-різані рани, наявність яких в цьому випадку є негативною обставиною відносно припущення нещасного випадку.

Тому під час огляду місця події та трупу загиблої людини слідчий повинен звертати увагу на всі, навіть незначні деталі та обставини події. Специфіка залізничного транспорту не завжди сприяє збереженню всієї необхідної та важливої для розслідування інформації, для визначення події, що сталася.

Так при виявленні людини або трупу зазвичай локомотивна бригада зупиняє потяг (якщо швидкість потягу на даний момент менш 140 км/хв) та повідомляє про це черговому по станції. Якщо ж наїзд не був помічений локомотивною бригадою цього потягу та труп виявлено іншими працівниками залізничного транспорту або сторонніми особами (членами локомотивної бригади зустрічного потягу, наступного, шляховими обхідниками та ін.), необхідно прийняти всі зусилля для встановлення в першу чергу локомотива, з метою виявлення слідів наїзду (бризки крові, волосся, частин тіла людини). Встановлення особи членів локомотивної бригади необхідно також і тому, що вони на початковому етапі розслідування є єдиними свідками події. їх детальний допит допоможе встановити картину події.

Важливе значення має встановлення місця вчинення вбивства. Якщо місце виявлення трупа не є місцем вбивства, це можна установити при його огляді по відсутності тих слідів, що повинні бути (наприклад, калюж крові), і по наявності таких слідів, яких не повинно бути (слідів волочіння трупа, сліди бруду на взутті трупа, якого немає на місці виявлення трупа, наявність трупних плям там, де їх не повинно бути при даній позі трупа і т. д.). Складніше встановити місце, де відбулось вбивство, якщо труп переміщено на значну відстань. Однак цю задачу можна розв'язати шляхом фіксації, при зовнішньому огляді трупа, слідів і мікрослідів (бруд, пил, волокна одягу, насіння і пилок рослин і т.д.), що дозволяють установити місце вчинення злочину й оглянути його.

Значення для слідчої практики також має встановлення місця події і в тих випадках, коли труп не приховують, а лише переносять в інше місце. Перенесення трупу з місця вчинення без приховування по справам про злочини проти життя та здоров'я громадян - рідкісний прийом, він має місце лише по справам про вбивство. Як правило, перенесення трупу як без приховування, так і з приховуванням проводиться у відсутності очевидців.

При приховуванні трупу або його частин, їх перенесені в інше місце основними діями, що встановлюють приховування, не враховуючи допит підозрюваного (обвинуваченого) є обшук, огляд місця події, огляд предметів та призначення різноманітних експертиз.

Основними видами прийомів приховування є знищення, спотворення та розчленування трупу. Загальна ознака в них в тому, що всі вони безпосередньо направлені на порушення фізичної цілісності трупу жертви.

Основними слідчими діями при знищенні, спотворенні та розчленуванні трупу є пред'явлення його для впізнання з метою встановлення особи жертви; огляд та призначення експертиз, в ході яких може бути встановлена особа убитого, причина смерті, належність частин тіло одній і тій же людині, а також допит осіб, на основі показів яких може бути встановлена особа загиблого та обставини вбивства.

При розслідуванні убивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на об'єктах залізничного транспорту, обов'язково необхідно звертати увагу на встановлення змін на місці події. Зміни на місці події (сліди) можна розділити на дві великі групи:

- сліди, що утворилися в результаті взаємодії вбивці і жертви - сліди їх дій, що відбилися на місці події;

- сліди дій осіб, непричетних до розслідуваної події.

З перших кроків розслідування важливо відразу відокремити сліди першої групи від другої. Для цього до початку огляду, повинно бути проведене опитування очевидців і всіх інших осіб, що знаходилися на місці події до моменту початку огляду з приводу того, чи змінювалась обстановка цього місця, з наступним допитом цих осіб за необхідності.

Особа потерпілого встановлюється в територіальних органах міліції, куди родичі звертаються із заявами про його зникнення, шляхом огляду документів, записної книжки, особистих речей з мітками, а також шляхом опитування мешканців з пред'явленням фотокартки. Після встановлення особи потерпілого, з'ясовується образ його життя і характер взаємин з родичами, товаришами по службі і знайомими.

Аналіз слідчої практики та криміналістичної літератури дозволяє говорити про наступні способи встановлення особи потерпілого по справам про вбивства на залізничному транспорті.

1. Вивчення речей загиблого, що виявленні в ході огляду місця події, документів, листів, що знаходились при ньому тощо.

Так, наприклад, на одежі трупу можуть бути помітки, що вказують на особу загиблого, фірмові знаки з найменуванням фабрики, ательє та міста, де виготовлена одежа. Носієм орієнтуючої інформації про особу потерпілого може бути і вид одежі (залізнична форма, військове обмундирування, національний одяг тощо).

При наявності підстав вважати, що загиблим є провідник пасажирського потягу або вагону з вантажем, необхідно вивчити залізничні документи, в яких вказуються встановлюючи дані цих осіб. Крім того, необхідно допитати інших робітників залізничного транспорту, які слідували разом з даними особами, і якщо останні підтвердять зникнення осіб, які перевіряються, пред'явити їм загиблого для впізнання.

У випадках, якщо в одежі або у речах, що належать загиблому, є документи із фотокарткою, що засвідчують особу, необхідно риси обличчя вбитого звірити із зображенням на фотокартці. Якщо на документах фотокартка відсутня, то за прізвищем, ім'ям, по батькові, що вказані у документі, встановлюють адресу, перевіряють, чи жива ця людина, і якщо ні, труп пред'являють для впізнання.

Проведення такої процедури (встановлення даних загиблого) було би спрощено як би проїзні документи на залізничному транспорті в Україні були іменні. Адже згідно Постанови Кабінету Міністрів від 19 березня 1997 року № 252 "Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом" оформлення проїзних документів, крім тих, що дають право на пільговий та безоплатний проїзд, здійснюється без подання паспорта чи іншого документа, який посвідчує особу. Та навіть прізвище та ініціали особи, яка користується пільговим проїздом, заносяться лише у проїзні документи міжміського та далекого сполучення, а у проїзному документі на проїзд у поїзді приміського сполучення прізвище та ініціали особи не зазначаються. Всі проїзні документи зберігаються у провідника пасажирського вагону, якщо би в них були зазначенні данні особи, то в разі відсутності документів у загиблого, встановити його особу було би простіше.

Аналогічним способом діють, якщо у загиблого виявленні проїзні квітки, різні квитанції (наприклад, поштові відправлення), нотатки, конверти з адресами, записні книжки з адресами та телефонами. Людям, які встановленні по цим записам, також може бути пред'явлений труп для впізнання.

2. Використання відомостей про професійні ознаки, виявлених на трупі або його частинах, або ж на супутніх предметах, ознаках перенесених захворювань тощо.

Так, наприклад, сліди мазуту, характерні для виконання робіт на залізній дорозі, можуть свідчити про те, що загиблий є робітником локомотивного, вагонного або шляхового господарства. Виявлення плям масляних та інших красок, характерних для муляра або художника, є важливим відправним моментом для організації пошуку жертви серед представників зазначеної професії. Наявність післяопераційних швів є підставою для перевірки медичних установ, де проводяться відповідні операції.

3. Направлення інформації в транспортні та територіальні органи внутрішніх справ про виявлення трупу невідомої особи.

Даний захід є ефективним при налагодженій системі обміну інформацією між слідчими та оперативними підрозділами внутрішніх справ.

Так коли заходи з встановлення особи потерпілого не дають позитивного результату, труп або фотокартку пред'являють працівникам районних відділень міліції, де можуть впізнати потерпілого та надати вихідні дані для встановлення його особи.

На особливостях організації взаємодії між працівниками лінійних управлінь та територіальних підрозділів органів внутрішніх справ ми зупинимось пізніше.

4. Використання різного роду місцевих, регіональних та державних обліків, що ведуться в інформаційних центрах та експертно-криміналістичних підрозділах органів внутрішніх справ.

Ефективними методами встановлення особи потерпілого є:

1) перевірка по облікам осіб, які зникли безвісті;

2) перевірка дактилоскопічної карти невідомого трупу по відповідним облікам;

3) перевірка по довідково-допоміжним обліках (наприклад, при наявності на трупі особливих прикмет);

4) перевірка речей, виявлених при трупі, за обліками викрадених речей.

5. Пред'явлення трупу для впізнання в залежності від конкретних обставин може проводитись до, паралельно або після огляду місця події та трупу. На місці виявлення трупу він може бути впізнаним присутніми при огляді громадянами, які мешкають в містах, поблизу від місця події, мешканцями сіл, прилеглих до залізної дороги, а також особами, які працюють на об'єктах залізничного транспорту. 6. Проведення судових експертиз.

Данні, отриманні в результаті проведення судових експертиз також мають важливе значення для встановлення особи потерпілого. Зокрема, при збігу зображень папілярних візерунків на дактилоскопічній карті невпізнанного трупу та на дактилоскопічній карті, що зберігається в картотеці обліків органів внутрішніх справ, з метою встановлення особи загиблого назначається дактилоскопічна експертиза.

У випадках припущень про конкретну особу, труп якої виявлено, за фотокарткою трупу та прижиттєвою фотокарткою загиблого може бути призначена та проведена судово-портретна експертиза з метою вирішення питання: одне або різне обличчя зображені на пред'явлених фотокартках. Криміналістичну експертизу з метою встановлення особи загиблого можна провести і у випадках виявлення черепа з напіврозклавшимися м'якими тканинами обличчя. Фотоспіввідношенням черепу та обличчя на фотокартці експерт-криміналіст може вирішити питання про те, кому належить череп.

Якщо в одязі або речах загиблого виявленні записи, з яких випливає, що вони були виконанні при житті їм самим, проводиться судово-почерковознавча експертиза.

Встановленню особи потерпілого в значній мірі сприяє судово-медична або комплексна медико-криміналістична експертизи. Так, наприклад, за допомогою даних, що отримані в ході проведення експертиз, можна визначити, належать чи ні частини розчленованого тіла одній й тій самій особі, яка стать, вік загиблого; чи є у нього які-небудь особливі прикмети (родові плями, татуювання, рубці, сліди опіку, ознаки носіння кільця на пальці руки тощо). При встановленні у загиблої жінки ознак вагітності з'являється можливість перевірки жіночих консультацій з метою виявлення осіб, які знаходились у визначений час на обліку з приводу вагітності, та наступного встановлення факту зникнення однієї з них. Ідентифікації особи, невстановленого трупу, слугує ще й такий різновид судово-медичної експертизи, як дентальна (стоматологічна) експертиза.

Судово-медична експертиза надає відповідь в результаті чого наступила смерть загиблого. Як приклад можна навести наступний випадок. Співробітниками лінійного управління на Південній залізниці УМВС України на транспорті розкрито вбивство 27-річного мешканця м. Чугуєва. Його труп був виявлений 3 квітня 2006 року на залізничному полотні на 52 кілометрі перегону Есхар - Чугуїв.

Згідно довідки судмедекспертизи, смерть останнього наступила внаслідок механічної асфіксії. В ході проведення оперативно - розшукових заходів по встановленню осіб, причетних до вчинення цього злочину правоохоронці виявили та затримали двох мешканців м. Чугуєва, 1981 та 1983 р. н., які після сумісного вживання спиртних напоїв на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків задушили потерпілого. Щоб сховати сліди злочину, труп помістили на залізничне полотно, інсценувавши залізничне травмування. За даним фактом Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою порушено кримінальну справу за статтею умисне вбивство. Ведеться слідство.

Ми не випадково приділяємо значну увагу встановленню особи потерпілого. Адже встановивши особу загиблого можливо дослідити її зв'язки, її психічний та фізичний стан, встановити чи були наміри в цієї людини вчинити самогубство, чи була ситуація під час якої (наприклад робота на об'єктах із підвищеною небезпекою) міг статися нещасний випадок. Тому на початковому етапі слідства першочерговим завданням, що стоїть перед слідчим - це встановлення особи потерпілого.

Встановивши особу убитого, слідчий з'ясовує, де і коли, з ким бачили потерпілого останнього разу, чи міг він сам та за якими причинами опинитися на залізничній дорозі в даному місці. Бажано найбільш повно з'ясувати, чим займався, де бував та з ким зустрічався постраждалий в день події, коди він мав наміри піти чи поїхати. По можливості точно відстежити маршрут пересування потерпілого в період, що передував виявленню його трупу.

Для встановлення особи злочинця важливо вивчити особисті зв'язки потерпілого, коло осіб, з якими він спілкувався (родичі, знайомі), характер їх взаємовідносин. Слідство не обмежується лише речовими доказами, потрібен контекст, що виведе на підозрюваного. Вивчення зв'язків між потерпілим та особами, з якими він спілкувався, може допомогти виявити серед них осіб, які в силу певних обставин (користь, помста, ревнощі, сварка тощо) могли вчинити убивства або брати участь в ньому.

Інсценування з метою приховування убивства застосовують частіше всього особи, які пов'язані з потерпілим. З даної закономірності витікає необхідність перевірки можливості вчинення вбивства кимось зі "своїх".

Якщо є підстави підозрювати у вбивстві визначених осіб, необхідно перевірити їх поведінку до настання смерті потерпілого та після виявлення трупу.

Як ми вище зазначали попередні дані про причини смерті можна одержати від судового медика після зовнішнього огляду трупа, а остаточний висновок робиться на підставі результатів судово-медичної експертизи трупа й інших доказів.

Встановлення часу настання смерті (який не завжди збігається з часом заподіяння тілесних ушкоджень) можливо насамперед по змінах трупа, що розвиваються з моменту смерті в залежності від температури і вологості повітря, атмосферних опадів і інших умов навколишнього середовища. До них відносяться: зниження температури тіла; розвиток трупного задубіння в різних групах м'язів; зміна стану слизистих оболонок і шкіри; наявність чи відсутність реакції зіниці на атропін чи пілокарпін; відсутність скорочень м'язів у відповідь на роздратування чи удар електрострумом; розташування, колір і мінливість трупних плям; ступінь процесів гниття тощо. У першу добу (особливо в перші 10-12 годин) момент смерті може бути визначений по трупних змінах з точністю до години.

З'ясування механізму дій злочинця, тобто встановлення як і чим була заподіяна смерть, а також способу підготовки вбивства і способу приховування його слідів. Якщо є приховування, то по тому, що намагався приховати злочинець, можна встановити його особу. Для цього досліджується або все коло слідів, або та його частина, що доступна для вивчення. З огляду на можливість інсценування, необхідно спеціально шукати і фіксувати такі сліди, що суперечать інсценованій обстановці місця події (негативні обставини).

Велике значення для вирішення даної задачі мають отримані пояснення близьких і знайомих вбитого про його поведінку, наміри, його зустрічі й інші контакти перед подією, а також вивчення змісту записних і телефонних книжок, щоденників, листів потерпілого і листів до нього.

Встановлення осіб, які знаходились (здатних знаходитись) на місці вбивства чи поблизу. Вирішення цієї задачі необхідно не тільки для обмеження і звуження кола підозрюваних, але і для пошуку свідків, що бачили чи чули що-небудь, стосовно події злочину, а можливо й бачили вбивцю незадовго до вбивства чи незабаром після нього. Спосіб дій - вивчення слідів на місці події й обстановки навколо місця події, проведення пошукових заходів у навколишньому районі.

З'ясування мотивів і цілей вбивства. Шляхом аналізу усіх встановлених обставин справи необхідно зробити висновок про те, чи мало місце навмисне вбивство, вбивство з необережності, нещасний випадок чи самогубство, а також, які ціль і мотив вбивства. У вирішенні цього питання має вирішальне значення дослідження взаємозв'язків і взаємин між вбивцею і жертвою. Визначити мету і мотив вбивства допомагають відповіді на питання: кому смерть жертви була необхідна чи вигідна і чому; які близькі і віддалені події могли б наступити при житті жертви і які наслідки можуть наступити після її смерті.