Сучасне міжнародне право - Пронюк Н.В. - 4. Система і структура сучасного міжнародного права.

Система міжнародного права - внутрішньо єдина, цілісна сукупність взаємопов'язаних галузей міжнародного права, що мають свої принципи і поділяються на підгалузі, інститути і норми.

Система сучасного міжнародного права має об'єктивний характер і включає в себе основні принципи міжнародного права і його галузі: право міжнародних договорів; міжнародне морське право; міжнародне повітряне право; міжнародне космічне право; право зовнішніх зносин; право міжнародних організацій; мирні засоби вирішення міжнародних спорів;, міжнародне гуманітарне право; міжнародне екологічне право, міжнародне економічне право; право міжнародної безпеки; міжнародний захист прав людини; принципи і норми, що встановлюють режим державної та інших територій, та інші.

Однак на початку XX ст. Гольтцендорф виділив у міжнародному праві 3 основні галузі: міжнародне кримінальне право і процес, міжнародне приватне право і процес, міжнародне державне право.

Як зазначалося, міжнародне право діє у системі історично можливих світових правопорядків. Характерною особливістю світового правопорядку, в якому діє сучасне міжнародне право, є визнання державами однакових правових принципів, обов'язкових для виконання кожним членом світового співтовариства.

Зустрічається також поділ міжнародного права на загальну та особливу частини. Так, до загальної частини відносять питання теорії та історії міжнародного права, основні принципи міжнародного права, а до особливої частини - галузі міжнародного права.

Сучасні міжнародні відносини склалися на основі схожої правосвідомості народів, без якої не може бути ні міжнародного договору, ні міжнародного звичаю. На цій основі в результаті міжнародного спілкування державами (та іншими суб'єктами міжнародного права) створюються шляхом погодження їхніх міжнародно-правових позицій з урахуванням балансу інтересів при підписанні договорів між собою юридичні норми, які у сукупності із звичаєвими нормами регулюють певні відносини і разом становлять сучасне міжнародне право як особливу систему права.

Розглянемо характерні риси міжнародного права як особливої системи права.

По-перше, додержання норм міжнародного права після їх створення забезпечується за потреби державним примусом, здійснюваним безпосередньо або опосередковано. Це правомірно, оскільки договірний процес між суб'єктами міжнародного права закріплює взаємні права та обов'язки.

По-друге, міжнародне право слугує своєрідним масштабом можливої і належної поведінки держав у міжнародних відносинах. У свою чергу в національному праві кожної держави, у тому числі й України, є норми, які регулюють діяльність державних органів у міжнародних відносинах. Наприклад Закон України "Про міжнародні договори України" 2004 р. регламентує повноваження і порядок підготовки, підписання Україною міжнародних договорів, порядок їх ратифікації й виконання і т. ін.

По-третє, для міжнародного права як особливої системи права характерним є те, що воно має свій специфічний предмет регулювання. Як зазначалося, таким предметом регулювання для міжнародного права є відносини між суб'єктами міжнародного права.

По-четверте, суб'єктами міжнародного права, на відміну від внутрішньодержавного права, є головним чином суверенні держави, міжнародні організації, державоподібні утворення тощо.

По-п'яте, для міжнародного права характерний свій, лише йому притаманний, спосіб творення норм. Його основою є узгодження між собою позицій суб'єктів міжнародного права, що дає змогу досягати угод і створювати норми міжнародного права. Процес узгодження позицій держав є основою демократичної спрямованості міжнародно-правових норм, які іноді можуть відрізнятися від соціальної сутності цих держав.

Зазначеними характерними рисами міжнародне право докорінно відрізняється від національних систем права тих чи інших держав. Це підтверджується при здійсненні порівняльного аналізу національного і міжнародного права. Основні відмінності їх стосуються способу утворення норм, суб'єктів права, предмету регулювання, соціальної сутності і способів функціонування права тощо.