Як відомо, найпоширенішим видом території є державна територія, тобто простір, у межах якого певна держава здійснює свою верховну владу, свій суверенітет.
У свою чергу, питання території регламентуються різними нормативно-правовими актами, у тому числі національними. Насамперед, слід виділити Конституцію України 1996року. Так, у її ст. 2 визначено, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. У ст. 13 підкреслюється, що земля, її надра, атмосферне повітря, води й інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.
Але ці твердження базуються на профільному законі, який регулює питання території, - Законі України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 року. Він складається з шести розділів та 35 статей, які регулюють питання території.
Розділ І включає в себе визначення державного кордону та його охорону, встановлення, позначення, регулювання питання територіального моря та внутрішніх вод України та взаємовідносини між суміжними державами у прикордонних питаннях.
Згідно зі ст. 1 Закону територію України складають суша, води, надра, повітряний простір, визначені державним кордоном.
Другий розділ повністю присвячений режиму державного кордону, в якому зазначається визначення режиму, порядок перетинання державного кордону та контроль при його перетинанні та інші положення.
Розділ III присвячений прикордонному режиму, а розділ IV регулює охорону державного кордону України. П'ятий розділ стосується негативних наслідків, тобто відповідальності, яка може наступити за порушення законодавства про державний кордон України.
Іншими актами, що регулюють питання території, є договори та угоди, які були укладені між Україною (урядом України) та сусідніми країнами, які прилягають до кордонів України. Серед них необхідно виділити "Договір між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань", "Договір між Україною та Словацькою Республікою про спільний Державний кордон" та "Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про спільне використання та охорону транскордонних водних об'єктів". Далі більш докладніше розглянемо суть та призначення зазначених вище НПА (договорів та угод) України та ін. держав, які регулюють питання території в міжнародному праві.
Договір між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань був укладений в Києві 12 січня 1993 року строком на десять років, у двох примірниках, кожний українською та польською мовами. Його підписали Л. Кучма та X. Сухоцька.
Договір складається з 52 статей і шести розділів. Передбачалось, що він буде автоматично продовжуватися кожні наступні п'ять років, якщо жодна з Сторін за рік до закінчення цього строку шляхом надіслання ноти не повідомить другу Сторону про його денонсацію.
Відповідно до Договору про правовий режим українсько-польського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань Україна і Республіка Польща:
- керуючись бажанням розвивати і зміцнювати дружні стосунки на благо двох держав та їх народів,
- реалізуючи принципи і цілі Договору між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружбу та співробітництво, підписаного у Варшаві 18 травня 1992 року,
- прагнучи визначити і здійснювати відповідний режим на кордоні між двома державами, домовились, стоячи на ґрунті непорушності державних кордонів про те, що підтверджують проходження лінії кордону між Україною і Республікою Польща по встановленій Договором між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Республікою Польща про радянсько-польський державний кордон, підписаним 16 серпня 1945 року, і Договором між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Республікою Польща про заміну ділянок державних територій, підписаним 15 лютого 1951 року. Договір регулює також інші положення, які були пріоритетними для обох Сторін.
Наступним актом, який регулює питання території, є Договір між Україною та Словацькою Республікою про спільний державний кордон. Україна і Словацька Республіка, виходячи з принципів суверенної рівності, територіальної цілісності, недоторканності існуючих кордонів та взаємної поваги, керуючись бажанням розвивати дружні відносини на користь обох держав та їх народів, домовились про те, що Сторони підтверджують проходження лінії Державного кордону між Україною та Словацькою Республікою, встановленої Договором між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою про режим радянсько-чехословацького Державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань, підписаним 10 лютого 1973 року в м. Празі, в межах: від стику Державних кордонів Договірних сторін і Республіки Польща, до стику Державних кордонів Договірних Сторін і Угорської Республіки.
Він містить чотири розділи та 19 статей. Договір було укладено в Братиславі 14 жовтня 1993 року в двох примірниках, кожен українською та словацькою мовами, причому, обидва тексти мають однакову силу.
Уряд України і Уряд Російської Федерації, керуючись Деклараціями про державний суверенітет України і Росії, бажаючи зберігати і покращувати екологічний стан транскордонних водних об'єктів і визначити принципи їх сумісного використання, підписали Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про спільне використання та охорону транскордонних водних об'єктів.
Під захистом транскордонних водних об'єктів від забруднення розуміється запобігання, скорочення і збереження під контролем того, що привніс в них прямо або побічно твердих, рідких, газоподібних речовин, радіонуклідів або енергії теплих вод, яке може погіршити склад або властивості транскордонних вод порівняно із спільно затвердженими Договірними Сторонами показниками.
Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про спільне використання та охорону транскордонних водних об'єктів складається з 17 статей, заключна з яких говорить про те, що дана Угода набула чинності з моменту її підписання. Угода укладена на 5 років, а потім вона автоматично продовжується кожного разу на подальші 5 років, якщо одна Договірна Сторона не повідомляє письмово іншу за один рік до закінчення такого п'ятирічного терміну про своє бажання переглянути або денонсувати її.
Припинення дії даної Угоди не зачіпає дії угод, протоколів і контрактів між зацікавленими установами і організаціями обох Сторін, укладених на основі даної Угоди. її було підписано 19 жовтня 1992 р. в Києві в двох екземплярах, кожний українською і російською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.
Таким чином, можна виділити такі нормативно-правові акти України, які регулюють питання території: Конституція України 1996 року; Закони України "Про державний кордон України"1991 року, "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" 2000 року, "Про охорону навколишнього повітряного середовища" 1991 року, земельний, повітряний, кодекси, кодекс про надра, а також ряд двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод у цій сфері.
1. Поняття і джерела права міжнародних договорів.
2. Поняття, види і структура міжнародного договору.
3. Основні стадії укладення міжнародного договору.
4. Дія і припинення дії договорів. Недійсність міжнародних договорів.
5. Виконання і тлумачення міжнародних договорів.
6. Участь України в міжнародно-договірному процесі.
Тема 7. Право зовнішніх зносин
1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин.
2. Система органів зовнішніх зносин