Теорія держави і права - Ведєрніков Ю.А. - 3.32. Система законодавства: поняття та структура. Співвідношення системи законодавства із системою права

Критеріями побудови системи права е предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання.

Предмет правового регулювання — це сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих нормами права. Він вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права. Це дає змогу узагальнити норми права, які регулюють певне коло суспільних відносин, у галузь права.

Відмежування предмета правового регулювання однієї галузі від іншої здійснюється на основі виявлення якісної однорідності елементів, що його становлять: суб'єктів, об'єктів, змісту, динамічних факторів.

Предмет правового регулювання розглядають як головний, визначальний критерій системи права. Його доповнює метод правового регулювання.

Метод правового регулювання — це сукупність прийомів і способів владного впливу держави на суспільні відносини. Він несе основний тягар в динаміці, "роботі" права, показує, яким чином регулюються суспільні відносини. Метод правового регулювання багато в чому орієнтований на способи правового регулювання: дозвіл, зобов'язання, заборону.

Загальними є два методи правового регулювання:

• імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суворообов'язковий, побудований на началах влади та підкорення, на відносинах субординації (метод "вертикалі"). Він передбачає жорстку регламентацію поведінки учасників правовідносин. Переважають заборони, обов'язки, покарання. Цей метод використовується в адміністративному, кримінальному праві;

• диспозитивний (автономний) — побудований на началах автономії, юридичної рівності суб'єктів, згоди сторін (метод "горизонталі"). Він передбачає дозвіл і надає можливість суб'єктам права врегулювати відносини між ними в межах, визначених законом. Такий метод використовується у цивільному праві.

3.31. Коротка характеристика галузей національного права України

Систему права України становлять галузі, які можна класифікувати за різними критеріями:

1. За предметом правового регулювання: конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, кримінальне право, цивільне процесуальне право та ін.

2. За субординацією в правовому регулюванні:

• матеріальні галузі права — прямо регулюють суспільні відносини (адміністративне, кримінальне, сімейне право);

• процесуальні галузі права — визначають процедуру реалізації матеріального права та є похідними від нього (кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне право).

3. За місцем у правовій системі:

• основні — до їх складу не можуть входити норми інших галузей права (конституційне, кримінальне право). Основні у свою чергу поділяються на: профільні, процесуальні та спеціальні;

• комплексні — складаються з норм, що входять до різних галузей права (господарське, екологічне, інформаційне право).

3.32. Система законодавства: поняття та структура. Співвідношення системи законодавства із системою права

Законодавство держави — це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів певної країни та міжнародних договорів, ратифікованих державною владою.

Законодавство — форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність.

Структуру системи законодавства визначають як внутрішню організацію впорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженні та розподіленні за галузями та інститутами законодавства. Розрізняють:

1. Галузеву структуру, що передбачає поділ нормативно-правових актів за предметом правового регулювання: цивільне, кримінальне, адміністративне законодавство та ін. Вона охоплює такі види:

• спеціальне законодавство — містить норми підгалузі права (водне, лісове законодавство та ін.);

• комплексне (міжгалузеве) законодавство — містить норми декількох галузей права (законодавство про місцеве самоврядування та ін.).

2. Субординаційну (ієрархічну) структуру^ яка передбачає поділ нормативно-правових актів за юридичною силою: конституція, закони, укази глави держави, постанови уряду та ін.

3. Державно-організаційну структуру, яка передбачає поділ нормативно-правових актів за їх територіальним значенням (федеральне законодавство і законодавство суб'єктів федерації та ін.).

Система законодавства і система права співвідносяться між собою як зміст (система права) та форма (система законодавства), тому відмінність між ними виявляється у тому, що:

• система права є невидимою, оскільки відображає внутрішню будову права, а система законодавства — видимою, зовнішньою формою системи права;

• система права — це сукупність норм права, а система законодавства — сукупність нормативно-правових актів;

• у системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститутами. У системі законодавства нормативно-правові акти об'єднані за галузями та інститутами законодавства;

• система права має тільки горизонтальну (галузеву) структуру, складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства може мати як горизонтальну (галузеву), так і вертикальну (ієрархічну) побудову;

• первинний елемент системи права — норма права зі своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства — стаття закону, що містить нормативний припис, який, як правило, не має всіх трьох структурних елементів логічної норми права;

• система права формується об'єктивно — відповідно до реально існуючої системи суспільних відносин, а система законодавства — результат цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів, і тому в її формуванні наявний суб'єктивний момент;

• структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів (назв розділів, глав, статей та ін.), а структурні елементи системи законодавства такі реквізити, як правило, мають.