Облік і аудит податків в Україні - Малишкін О.І. - Розподіл збитків між підприємством і державою

Відповідно до Постанові № 116 розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 % балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

P3 = [(Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб] х 2 + Вп + Вр ,

Наші дослідження довели, що застосування формули має недоліки, що впливають на порядок та розміри облікового відображення результатів розрахунку. Розглянемо це на прикладі.

Приклад.

Розрахунок суми відшкодування нанесених збитків. Під час проведення річної інвентаризації встановлено:

1) нестача виробничого обладнання, первісна вартість якого дорівнює 3 000 грн, а сума зносу - 500 грн;

2) нестача малоцінних швидкозношуваних предметів на складі загальною вартістю (облікова ціна) 1 000 грн;

3) винну особу встановлено.

За результатами розрахунку складаються бухгалтерські проведення на рахунках фінансового і податкового обліку ( а бо. 2.24).

Таблиця 2.24. ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ЗІ СПИСАННЯ НЕСТАЧ, ВИЯВЛЕНИХ ПІД ЧАС ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ

Розподіл збитків між підприємством і державою

Відповідно до п. 10 Постанови № 116 зі стягнутої суми збитку насамперед відшкодовують завдані підприємству збитки (вартість втрачених цінностей плюс ПДВ плюс акцизний податок (якщо викрадено або знищено підакцизні товари) плюс фактичні витрати підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення, якщо такі виникають), а залишок перераховують до держбюджету. Отже, відповідно до вищезазначеної Постанови № 116 збиток визначається у більшому розмірі, ніж нанесений підприємству, і воно має залишити собі лише те, що йому належить.

Невизначеним в Постанові № 116 є порядок перерахування частки, що належить державному бюджету, за умов часткового погашення винуватцем. Такі випадки в практиці не поодинокі. На наш погляд, можливі два варіанти:

а) насамперед погашається збиток підприємства. І лише після повного погашення збитку підприємства при надходженні інших частин погашення кошти перераховують до держбюджету [9, с. 39];

б) кошти, що надійшли, розподіляють пропорційно на користь підприємства та бюджету.

З метою оподаткування в розглянутому прикладі на суму нестач виникають як доходи, так і витрати. Щодо доходів - у профільних статтях 134-137 ПКУ такий вид доходів окремо не зазначено. Виходячи з того, що п. 44.2 ПКУ зобов'язує для обрахунку об'єкта оподаткування платника податку на прибуток використовувати дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат, то розмір збитку, який підлягає отриманню підприємством логічно відносити до інших доходів згідно з пп. 135.5.14 ПКУ. Датою отримання таких доходів є дата їх виникнення згідно з п. 5 П(С)БО 15 - під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. В нашому прикладі (див. табл. 2.24) збільшення активу в бухгалтерському обліку відбулося за кореспонденцією 6 за рахунок встановлення винних осіб: 2 391,75 і 7 013,64 грн, разом - 9405,39 грн.

Дохід з метою оподаткування слід визнавати лише на ту частину нарахованого збитку, яка належить підприємству. В нашому прикладі - 1200 і 3600 грн, разом - 4800 грн. Решта 4605,39 грн (9705,39 - 4800) залишається на підприємстві. Визнавати в оподатковуваних доходах суму відшкодувань, що належить держбюджету, немає підстав, оскільки така сума фактично підприємству не належить і проходить через підприємство транзитом. Отже, на цьому етапі обліку спостерігається відмінність між бухгалтерським та податковим підходами до визначення сум доходів.

Що стосується оподатковуваних витрат, то згідно з п. 146.16 ПКУ, якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (або їх частина) зруйновані або викрадені, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів. В нашому прикладі, різниця між первісною вартістю і сумою зносу виробничого обладнання становить 2 500 грн (3 000 - 500) і може бути донарахована платником податку й включена до декларації з прибутку у тому періоді, в якому відображені доходи від виявлених нестач. У нашому прикладі суму амортизації 2 500 грн відображено за проведенням 1. Таким чином, з метою оподаткування загальна сума доходів складає 4 800, а витрат - 3 100 грн.

Щодо інших матеріальних цінностей, то згідно із ПКУ до оподатковуваних витрат у результаті втрат матеріальні цінності можна віднести лише в межах відповідних норм (п. 138.7 щодо браку готової продукції; пп. 138.8.5 "и" п. 138.8 щодо нестач і втрат внаслідок псування матеріальних цінностей; п. 140.3 щодо втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат). Отже, понаднормові суми збитку від втрат до податкових витрат не відносяться.