Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 10.5. Усунення недоліків нотаріального акту

В процесі вчинення нотаріальної дії нотаріус з різного роду причин може допускати помилки при вчиненні нотаріальної дії та оформленні нотаріального акту. Ці помилки можуть полягати як в певній описці, яка хоча й потребує свого виправлення, поміж тим не впливає на дійсність вчиненого нотаріального акту, так і бути більш суттєвими, наслідком яких є недійсність вчиненої нотаріальної дії та постановленого нотаріального акту. У зв'язку з допущеними при вчиненні нотаріальних дій помилками у заінтересованих осіб виникає необхідність у їх виправленні.

Законодавство про нотаріат недостатньо чітко регулює питання щодо усунення недоліків нотаріальних актів. Фактично Закон "Про нотаріат" не містить чітких положень щодо способів чи підстав усунення таких недоліків. Недостатньо регулюється це питання й на рівні підзаконних нормативних актів, які в певних випадках обмежуються лише загальними формулюваннями щодо виправлення таких недоліків у порядку, встановленому чинним законодавством, не роз'яснюючи що це за порядок та яким законодавством він передбачений.

Поміж тим, загальний аналіз законодавства про нотаріат та практики його застосування дає можливість зробити певні висновки з цього питання.

При визначенні можливості виправлення помилки треба виходити з того, що нотаріус самостійно не може скасувати вчинену ним нотаріальну дію. Відповідно до ч. З ст. 51 Закону "Про нотаріат" у разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства. Виходячи з цього, Ініціатива щодо скасування нотаріальної дії (а відтак і акту, постановленого за наслідком вчинення цієї дії) завжди виходить від заінтересованих осіб. Такий висновок підтверджується й матеріалами судової практики.

Так, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.01.2010 р. Вільнянській державній нотаріальній конторі Запорізької області було відмовлено в позові до Особа_2, Особа_3, третя особа - відділ Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, про скасування нотаріальної дії та визнання Свідоцтв про право на спадщину недійсними. У своєму рішенні суд вказав, що виходячи з положень ч. З ст. 51 Закону "Про нотаріат" Вільнянська державна нотаріальна контора не є належним позивачем у цій справі, вона не може вимагати визнати свої дії недійсними. Це право належить виключно заінтересованим особа, яким позивач не є81.

Фактично законодавство та юридична практика передбачає два порядки виправлення недоліків нотаріального акту - нотаріальний та судовий.

Нотаріальна процедура виправлення недоліків нотаріального акту передбачає виправлення їх самим нотаріусом.

Так, допущені нотаріусом у нотаріальному акті помилки за певних умов можуть бути виправлені нотаріусом як за власною ініціативою, так і за ініціативою учасників нотаріальної дії. В такому випадку нотаріальна дія не скасовується, а винесений нотаріусом нотаріальний акт приводиться у відповідність до вимог законодавства.

Можливість самостійного виправлення нотаріусом недоліків нотаріального акту передбачають Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5.

Так, згідно з п.6.16 Правил посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, грамотно, без підчисток. Дописки чи виправлення, зроблені у тексті посвідчувального напису, застерігаються нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису і скріплюються його підписом і печаткою із зазначенням дати.

У разі допущення помилки у тексті нотаріального акту, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (наприклад, у свідоцтві), внесення дописок чи виправлень до тексту нотаріального акту здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому, всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене (п. 6.13 Правил).

У разі, якщо допущені помилки можуть бути виправлені нотаріусом, такі виправлення здійснюється лише тим нотаріусом, який вчинив нотаріальну дію. Інший нотаріус не вправі усувати недоліки такого нотаріального акту.

Другий шлях усунення недоліків нотаріального акту - судовий. В судовому порядку нотаріальний акт може бути визнаний недійсним частково або повністю судом за позовом заінтересованої особи. Так, згідно зі ст.50 Закону "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Судовий спосіб усунення недоліків нотаріального акту застосовується тоді, коли, виходячи з суті порушення, воно або ж може бути усунуте лише судом, або ж і самостійно нотаріусом, однак коли хоча б одна з осіб, стосовно яких вчинено нотаріальну дію, заперечує це. Таким чином, якщо нотаріальний акт по суті є неправильним, вчиненим помилково, за відсутності для того правових підстав, виправлення цієї помилки можливе виключно в судовому порядку.

Так, неправомірно (або ж навіть помилково) видане особі свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним виключно в судовому порядку. Скасування його самим нотаріусом неможливо навіть за згоди усіх заінтересованих у цьому осіб (спадкоємців). Поміж тим, окремі описки, допущені нотаріусом у такому свідоцтві, можуть бути виправлені самим нотаріусом.

В окремих випадках порушення законодавства при вчиненні нотаріальної дії закон прямо передбачає недійсність нотаріальної дії та, як наслідок, постановлених нотаріальних актів.

Так, стаття 9 Закону "Про нотаріат", яка містить обмеження у праві вчинення нотаріусом нотаріальних дій, зокрема, щодо своїх родичів, наслідком порушення цих правил передбачає недійсність вчиненої нотаріальної дії.

Окремі подібні положення містила й вже не чинна на даний час Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5.

Так, пункт 5 цієї Інструкції передбачав, що нотаріальні дії, які згідно з законодавством повинні бути вчинені з використання спеціальних бланків нотаріальних документів, але були вчинені без використання таких, є нечинними. Поміж тим, діючий Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України цього не передбачає.

Таким чином, за наявності визначених законодавством порушень постановлені нотаріальні акти є недійсними. Причому, виходячи з наведених положень законодавства, вони є недійсними з моменту їх постановляння, а для підтвердження їх недійсності не потрібне навіть звернення до суду. Поміж тим, такі сформулювання законодавства лише породжують проблеми на практиці, оскільки відсутність чіткого підтвердження недійсності цих актів у правовій дійсності призводить до різного роду сумнівів у суб'єктів правовідносин. Більш доцільним було б передбачити механізм визнання таких нотаріальних актів недійними та необхідність підтвердження факту недійсності цих актів певним юрисдикційним органом з винесенням про це окремого рішення.

Так, наприклад, у разі видачі нотаріусом свідоцтва при право на спадщину своєму родичу, це свідоцтво, виходячи з положень ст.9 Закону "Про нотаріат", є недійсним. Поміж тим, у зв'язку з відсутністю відповідного рішення, яким би було підтверджено факт його недійсності, ніщо не забороняє особі, якій це свідоцтво видане, використовувати його у практиці. А постраждати за таких умов можуть насамперед інші суб'єкти правовідносин. У зв'язку з цим, більш доцільним було б передбачити процедуру визнання такого акту недійсним, аніж обмежитися лише декларативною нормою про його недійсність.

З урахуванням всього наведеного можна зробити висновок, що при визначенні способу (нотаріального чи судового) усунення недоліків нотаріального акту, пов'язаних з порушенням законодавства при його постановленні, необхідно враховувати: 1) сутність порушення (наприклад, чи полягало це порушення в неправильному застосуванні норм матеріального права, або ж чи це було лише порушення правил оформлення нотаріального акту, передбачених нормами нотаріального процесуального права); 2) чи передбачає законодавство спеціальні правові наслідки, викликані таким порушенням законодавства, або ж спеціальні способи усунення недоліків нотаріального акту; 3) відношення осіб, щодо яких вчинена нотаріальна дія, до виправлення недоліків.

Загалом же питання усунення недоліків нотаріальних актів потребує свого додаткового вивчення, а законодавство - суттєвого удосконалення.