Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 12.1.6. Вчинення морських протестів

Матеріальною основу даного нотаріального провадження е загальні, базові положення, які регламентують договір перевезення (статті 908-928 ЦК), а також положення спеціального нормативного акта яким є Кодекс Торговельного мореплавства України, введений в дію Постановою ВР за № 277/94-ВР від 09.12.94 р. (із змінами та доповненнями).

Якщо у події, яка може бути приводом для пред'явлення судновласнику майнових вимог, має місце іноземний елемент, слід керуватися міжнародними актами. Так, Гамбурзькими правилами (Конвенція ООН про морські перевезення вантажів від 31 березня 1978 р.) передбачено, що відповідальність перевізника згідно з цими правилами, базується на принципі резюмованої вини. Це означає, що обов'язок доказування щодо відсутності в діях перевізника ознак, які призвели до завдання шкоди власнику майна, як правило, покладається саме на нього. На підставі наведеного нижче переліку підстав відповідальності у нотаріуса має скластися певне уявлення про те, які саме обставини мають увійти до морського протесту.

Так, ст. 5 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів передбачені певні підстави відповідальності, а саме: 1. Перевізник відповідає за збиток, що є результатом втрати або ушкодження вантажу, а також затримки у разі, якщо обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, мали місце в той час, коли вантаж знаходився в його управлінні, якщо тільки перевізник не доведе, що він, його службовці або агенти вжили всіх можливих заходів, щоб уникнути таких обставин та їх наслідків.

2. Затримка в передачі має місце, якщо вантаж не зданий у порту розвантаження, передбаченому в договорі морського перевезення, у межах строку, прямо визначеного угодою, або за відсутності такої угоди - у межах строку, який було б розумно зажадати від турботливого перевізника з урахуванням конкретних обставин.

3. Особа, уповноважена заявити вимогу з приводу втрати вантажу, може вважати вантаж втраченим, якщо він не був зданий, відповідно до вимог, передбачених цією. Конвенцією, у межах 60 календарних днів після закінчення терміну здачі відповідно до п. 2 цієї статті.

4. Перевізник відповідає:

- за втрату або ушкодження вантажу, або затримку в здачі, викликані пожежею, якщо особа, яка заявляє вимогу, доведе, що пожежа виникла з вини перевізника, його службовців або агентів;

- за такі втрати, ушкодження або затримку в здачі, які, якщо це доведено особою, яка заявляє вимогу, сталися з вини перевізника, його службовців або агентів при вжитті всіх розумних заходів, щоб ліквідувати пожежу й уникнути або зменшити її наслідки.

У випадку, якщо пожежа на борту судна торкнулася вантажу, і якщо того побажає особа, яка заявляє вимоги, або перевізник, має бути проведений сюрвейєрський (експертний) огляд згідно з практикою морських перевезень з приводу причин та обставин пожежі, і копія відповідного звіту повинна надаватися перевізнику або особі, яка заявляє вимогу, за їхнім запитом.

5. Відносно живих тварин перевізник не несе відповідальності за втрату, ушкодження або затримку у випадку, який є результатом будь-яких особливих ризиків, властивих цьому виду перевезення. Якщо перевізник доведе, що він виконав спеціальні інструкції відносно тварин, надані йому вантажовідправником, і що за даних обставин втрата, ушкодження або затримка у здачі могли б бути віднесені на рахунок таких ризиків, передбачається, що втрата, ушкодження або затримка у здачі були викликані цими ризиками, якщо немає доказів того, що цілком або частково це сталося з вини перевізника, його службовців або агентів.

6. Перевізник не несе відповідальності, крім як по загальній аварії, у випадках, коли втрата, ушкодження або затримка у здачі виникли в результаті заходів з порятунку життя або розумних заходів щодо порятунку майна на морі.

7. У разі, якщо до провини перевізника, його службовців або агентів приєднується інша обставина, яка у сукупності з першою призводить до втрати, ушкодження або затримки у здачі, перевізник відповідає лише у тій мірі, у якій втрата, ушкодження чи затримка у здачі обумовлені його провиною, провиною службовців або агентів, за умови, що він доведе розмір збитків, які не обумовлені провиною з його боку.

Отже, за наявності перерахованих вище підстав відповідальності капітан судна може звертатися до осіб, передбачених у ст. 242 КТМ із заявою про вчинення морського протесту.

Так, ч. 1 ст. 341 КТМ передбачено: якщо під час плавання або стоянки судна мала місце подія, яка може бути приводом для пред'явлення судновласнику майнових вимог, капітан для забезпечення доказів для захисту прав І законних інтересів судновласників робить у встановленому порядку заяву про морський протест.

Виходячи із аналізу Кодексу торговельного мореплавства, така заява може додаватися:

1) капітанами:

- вантажних та пасажирських морських суден, суден змішаного плавання (ріка - море);

- суден внутрішнього плавання із заходом в іноземні порти;

- суден внутрішнього плавання у разі зіткнення у морях чи інших водах з морськими суднами чи на випадок рятування суден внутрішнього плавання морськими суднами;

- командирами військових кораблів України, якщо вони рятували судна, які знаходяться у безпеці;

- іноземних суден (заяву подають своєму консулу чи українському нотаріусу);

2) іншими керівниками екіпажу:

- у разі смерті чи хвороби капітана - інша особа, яка згідно Статуту служби на суднах морського флоту, заступає капітана;

- шкіперами - на несамохідних суднах морського флоту;

- капітанами - директорами - на суднах флоту рибної промисловості;

- кранмейстерами, гермейстерами - на суднах морського технічного флоту.

Місце вчинення морського протесту (ст. 342 КТМ ) та особи, яким подається заява:

- у порту України - нотаріусу або іншій посадовій особі, на яку законодавством України покладено здійснення нотаріальних дій;

- в іноземному порту - консулу України або компетентним посадовим особам іноземної держави у порядку, встановленому законодавством цієї держави.

Строки вчинення морського протесту:

І. Загальний строк, у який має бути подана нотаріусу заява про вчинення морського протесту, - 24години9. Він починає свій відлік залежно від того, де сталась подія.

1) якщо подія сталася під час плавання, то з моменту оформлення приходу судна в порт (ч. 1 ст. 343КТМ) (підтвердження - довідка капітана порту);

2) у разі корабельної аварії або якщо судно затонуло, строк у 24 години починає рахуватися з моменту прибуття у порт капітана разом з екіпажем або його частиною (підтвердження - довідка капітана порту);

3) якщо подія сталася в порту, то заява про морський протест має бути подана протягом 24 годин з моменту настання події (ст. 343 КТМ). На думку авторів, ця ситуація викликає сумнів щодо вчинення морського протесту, оскільки подія, яка сталася у порту має розслідуватися, тобто мають бути встановлені її причини, складатися акт, що така подія мала місце, а потім розслідуватися причин аварії в порту. Така мотивація авторів зумовлена тим, що капітан на час знаходження судна у порту не зобов'язаний знаходитися на його борту, як і переважна більшість членів екіпажу;

4) якщо подія має тривалий характер, наприклад пожежа, ураган, посадка судна на мілину, то такий строк має рахуватися:

- у разі пожежі та посадки судна на мілину - до моменту закінчення дій з усунення цих надзвичайних ситуацій. Зокрема, такі ситуації зумовлюються необхідністю допомоги з боку інших суден, у зв'язку з чим останні також не виконуватимуть графіка перевезень та заявлятимуть про необхідність вчинення морського протесту;

- щодо урагану, то факт його дії на шляху судна має бути підтверджений довідкою синоптиків.

II. Винятки:

1) якщо виявиться неможливим заявити протест у встановлений строк, причини цього мають бути зазначені у заяві про морський протест (нотаріус на свій розсуд повинен визначити поважність таких причин);

2) за наявності підстав припускати, що подія, яка сталася, заподіяла шкоду вантажу, що знаходиться на судні, заява про морський протест має бути зроблена до відкриття люків. Щодо підтвердження того, що люки не були відкритті, недостатньо заяви капітана судна про це у заяві про морський протест (ч. 2 ст. 344 КТМ). Такий факт має бути підтверджений, на думку авторів, нотаріусом, оскільки саме він несе відповідальність за наслідки вчинюваної нотаріальної дії, тобто достовірність зафіксованих ним фактів, отже, особисто повинен впевнитися у тому, що люки опломбовані. Для цього він може виїхати за місцем знаходження судна в порту, де й вчинити нотаріальну дію. Така мотивація зумовлена доцільністю допиту членів екіпажу за місцем їх знаходження. Це стосується також дій консула.

Заява про вчинення морського протесту: її зміст та форма.

Заява про морський протест подається нотаріусу у письмовій формі. За змістом вона має відповідати вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 341 КТМ та п.п. 1.2 п. 1 гл. 18 Порядку та містити такі реквізити:

- опис обставин події, що сталася;

- заходів, вжитих капітаном для забезпечення цілості довіреного йому майна.

Але крім зазначених реквізитів, на думку авторів, та виходячи зі змісту акта про морський протест (форма № 83 Правил ведення нотаріального діловодства), у такій заяві мають бути зазначені такі відомості:

- статус нотаріуса, консула, прізвище, ім'я та по батькові, громадянство і місце проживання капітана судна (чи інших осіб, які мають право подати заяву), назва судна, прапор, належність і порт прописки судна, порт відправлення, порт призначення, підпис особи, яка подає заяву, дата та час подання заяви і печатка судна.

Щодо опису обставин події, що сталася, то капітан судна має обов'язкового вказати, коли така подія сталася, тобто дату, час та місце (під час плавання чи стоянки судна), учасників події, та коротко викласти обставини самої події, тобто їх сутність.

Щодо заходів, вжитих капітаном, то вони мають бути викладені чітко із вказівкою на конкретні дії, які свідчать про належне виконання обов'язків капітана щодо збереження судна, вантажу, людей, членів екіпажу, які покладені на нього законом.

На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, капітан судна одночасно із заявою зобов'язаний подати нотаріусу або іншій посадовій особі (ст.. 343 КТМ) на огляд судновий журнал і завірений капітаном витяг із нього. Якщо судновий журнал та завірений капітаном витяг із нього не були подані ним разом із заявою про морський протест, то такі документи можуть бути подані у строк не більше семи днів з моменту прибуття в порт або з моменту події, якщо вона мала місце в порту. А у разі неможливості зробити це своєчасно, капітан у письмовій заяві має вказати відповідні причини.

Л.К. Радзієвська вказує на необхідність зазначення у заяві про морський протест прізвищ, імен, по батькові, посади, місця проживання свідків10.

У заяві має зазначатися перелік документів, які до неї додаються, зокрема:

- судновий журнал (для огляду);

- витяг із суднового журналу, засвідчений капітаном судна;

- документи, які підтверджують статус судна;

- довідка капітана порту про прибуття судна в порт;

- довідки інших органів, які свідчать про те, що подія мала місце, наприклад довідка синоптиків про ураган;

- документи, які підтверджують статус капітана.

Процедура вчинення морського протесту

Щодо процесуального порядку вчинення даного нотаріального провадження, то нотаріус має вчиняти його з дотриманням Загальних правил вчинення нотаріальних дій, спеціальних правил, які регламентують процедуру даного провадження та які передбачені статтями 94-95 Закону та гл. 18 Порядку, а також Правилами ведення нотаріального діловодства і нормами Кодексу торговельного мореплавства.

Дана нотаріальна дія належить до одноетапного нотаріального провадження, яке у своєму розвитку проходить три стадії, які зводяться до вчинення нотаріусом таких процесуальних дій.

Стадія відкриття даного нотаріального провадження пов'язується з поданням особисто капітаном морського судна письмової заяви про морський протест, крім винятків, передбачених КТМ.

Стадія підготовки до вчинення даного нотаріального провадження складається із таких процесуальних дій нотаріуса:

1) перевірка місця вчинення нотаріальної дії;

2) встановлення строків подання заяви про морський протест (перевірка часу прибуття судна в порт (довідка капітана порту);

3) встановлення статусу судна, зокрема проведення його ідентифікації (ст. 21 КТМ), перевірка наявності його допуску до плавання (статті, 24 КТМ), перевірка реєстрації у Державному судновому реєстрі України - свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент) або реєстрація у Судновій книзі України (судновий білет).

4) перевірка право- та дієздатності, статусу і повноважень капітана судна та інших осіб, які мають право подавати такі заяви;

5) перевірка відповідності форми та змісту заяви про вчинення морського протесту вимогам закону;

6) перевірка доказів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

У разі якщо заява про морський протест не відповідає вимогам закону, не надано доказів необхідних для вчинення морського протесту, пропущені без поважних причин строки та не обґрунтована поважність їх пропуску і ці недоліки не усунені капітаном судна, нотаріус повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

Стадія безпосереднього вчинення нотаріального провадження складається із таких дій нотаріуса:

1) опитування капітана (ст. 346 КТМ). Капітан має усно підтвердити відомості щодо події, які викладені ним у заяві про морський протест, та на їх підтвердження надати докази. Показання капітана мають бути відображені у акті про морський протест та підписані ним особисто у присутності нотаріуса;

2) опитування не менше чотирьох свідків із числа членів суднової команди, в тому числі двох, що належать до осіб командного складу. У контексті необхідності допиту чотирьох свідків, як це передбачено ст. 95 Закону України "Про нотаріат" та п.п. 2.1 п. 2 гл. 18 Порядку, слід звернути увагу на розбіжність цих нормативних актів зі ст. 346 КТМ, де зазначено, що нотаріус може допитати, у разі потреби, інших свідків зі складу суднового екіпажу. Як бачимо, тут йдеться про те, що свідки можуть бути допитані "у разі потреби", згідно Закону "Про нотаріат" допит чотирьох свідків здійснюється в будь-якому разі, а згідно п.п. 2.1 п. 2 гл. 18 Порядку такий допит, здійснюється "за можливості". Дійсно нотаріус при вчиненні нотаріальної дії має керуватися насамперед Законом "Про нотаріат" та Порядком. Те, що він повинен у будь-якому випадку допитувати чотирьох свідків, видно зі змісту акта про морський протест (форма 83 Правил). Про необхідність допитування свідків каштан має заяви у заяві. На нашу думку, якщо заяви капітана, довідки з порту чи інших органів про подію, огляду суднового журналу та інших письмових доказів достатньо для вчинення морського протесту, то допит таких свідків є сумнівним. Це може мати місце, якщо судновий журнал втрачено або якщо свідкам відомі обставини, про які нічого не знає капітан судна. Тому вважаємо, що положення КТМ, Закону та Порядку щодо необхідності допитування свідків "у будь-якому випадку" чи "лише у разі потреби" (можливості) мають бути між собою узгоджені.

Якщо ж свідки допитуються нотаріусом, то їхні показання мають бути викладені в акті про морський протест із зазначенням їх змісту і підписані ним у присутності нотаріуса. Проте слід звернути увагу на те, що законом статус членів суднового екіпажу, яких допитує нотаріус, визначений як свідки. Але згідно із законом, якщо особи допитуються як свідки, вони мають бути попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або відмову від дачі показань без поважних причин. Оскільки нотаріус не наділений законом владними повноваженнями, то він не може попереджувати осіб, яких він допитує, про кримінальну відповідальність. Доцільно статус таких осіб не зводити до статусу свідків, а назвати їх очевидцями події та такими, що дають пояснення;

3) огляд суднового журналу. При огляді суднового журналу нотаріус має перевірити відповідність викладених у ньому обставин події тим фактам, які викладені у заяві про морський протест;

4) у контексті огляду (дослідження) суднового журналу остаточна перевірка інших доказів, наданих нотаріусу на підтвердження фактів, викладених у заяві, наприклад заяви капітана порту, документів, які підтверджують статус судна, статус та повноваження капітана тощо.

5) викладення акта про морський протест на спеціальному нотаріальному бланку та за певним змістом.

Так, згідно форми 83 Правил ведення нотаріального діловодства, акт про морський протест має включати такі реквізити:

- назва процесуального документа;

- дата складення акта про морський протест;

- прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, адреса його робочого місця чи державної нотаріальної контори (прізвище, ім'я, по батькові консула, адреса консульської установи);

- відомості про назву та прапор судна, його належність, власник, приписка, реєстраційний номер;

- час прибуття судна (капітана, екіпажу) в порт;

- час подання заяви про морський протест;

- прізвище, ім'я, по батькові капітана судна, його громадянство, місце проживання;

- зміст заяви капітана (опис події та вжиті заходи);

- інформація про огляд нотаріусом суднового журналу та посилання на норми законодавства;

- зміст пояснень капітана та його підпис;

- зміст показань чотирьох свідків (окремо кожного) із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, місця проживання та їх підписи;

- вчинення посвідчувального напису із зазначенням номера акта в реєстрі нотаріальних дій та даних про розмір державного мита чи плати за вчинення нотаріальної дії;

- засвідчення нотаріусом акта про морський протест своїм підписом та скріплення печаткою.

Акт про морський протест складається у двох примірниках і реєструється у реєстрі вчинюваних нотаріальних дій.

Один примірник акта про морський протест під розписку у реєстрі видається капітану або уповноваженій ним особі, а другий, із заявою капітана і випискою із суднового журналу - залишається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса) чи консульської установи.