Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 13.2.4. Процесуальний порядок вчинення нотаріусом протесту векселя

З урахуванням видів протестів векселів нотаріальна процедура щодо кожного має свої певні особливості, але загальний алгоритм провадження з вчинення нотаріусом протесту векселя слід зводити до таких дій нотаріуса, про які йтиметься далі у цьому підрозділі.

Дане нотаріальне провадження можна вважати складним, оскільки при його вчиненні нотаріус має розуміти правові наслідки вчинення того чи іншого протесту, а також роз'яснювати наслідки його вчинення заінтересованим особам. Тому розглянемо універсальні стадії вчинення протестів векселів, які можуть ускладнюватися залежно від виду протесту і складатися з декількох етапів.

Розглянемо перший етап нотаріального провадження.

1. Стадія відкриття нотаріального провадження зводиться до отримання нотаріусом від векселедержателя (кредитора) письмової заяви про протест векселя у випадках відмови платника (доміциліста) оплатити вексель..

Зміст такої заяви передбачений п.п. 4.13 п. 4 гл. 17 Порядку, у ній зазначається: повне найменування і адреса векселедавця "(боржника), платника (доміциліата), векселедержателя (кредитора), вказуються відомості про вексель (векселі), який (які) ПО" дається (ються) до опротестування, строк платежу за векселем (векселями), сума, що підлягає сплаті за векселем (векселями), причина опротестування, повне найменування і адреса, номери рахунків у банках, код за ЄДРПОУ - для юридичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податку -для фізичної особи (за наявності). Заява може містити інші додаткові відомості. Заява про протест векселя підписується векселедержателем (кредитором) та скріплюється печаткою (у разі наявності).

Додатком до заяви мають бути такі документи: - оригінал векселя (його копія, якщо це було передбачено самими учасниками вексельних правовідносин та про це є відповідні застереження).

Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються такі дані:

1) докладне найменування і адреси векселедержателя, векселедавця, векселі якого опротестовуються, платника (доміциліанта):

2) вид векселів (простий чи переказний);

3) їх кількість, номери;

4) строк платежу цих векселів;

5) суми платежів;

6) докладне найменування усіх надписувачів та їхні адреси;

7) підстави опротестування, тобто неплатіж, неакцепт, не датування тощо.

Крім окремого опису, векселі подаються нотаріусу під розписку (п. п. 4.13. П.4.ГЛ. 17 Порядку).

У свій час автори зазначали, що нотаріус при прийнятті оригіналу векселя має видати особі документ, який свідчить про таку передачу10. Про те така думка у свій час викликала зауваження практикуючих нотаріусів, які не розуміли навіщо при отриманні векселя до протесту нотаріусом необхідно особі видавати розписку чи квитанцію встановленої форми.

Пропонуючи такий варіант авторами малось на увазі, що сама нотаріальна процедура має гарантувати громадянам та юридичним особам безспірність нотаріальних процесуальних правовідносин. Тобто, коли особа залишатиме оригінал векселя на певний час у нотаріуса їй потрібно видавати відповідний доказ передачі цього документу. Хоча таке положення не було передбачене чинним на тоді законодавством, але відсутність такого положення авторами розцінювалась як недолік останнього, а необхідність такої дії зумовлювалася логікою та принципом безспірності нотаріального процесу. Тому автори взяли на себе сміливість зазначити про це, оскільки така дія спрямована на забезпечення прав громадян та юридичних осіб. Вони пропонували закріпити у законодавстві про нотаріат положення, що на підтвердження передачі векселя має надаватися розписка або слід внести доповнення про зобов'язання нотаріуса надавати заявнику відповідний документ, який свідчив би про отримання нотаріусом оригіналів документів, як це передбачено для такого нотаріального провадження як передачу в депозит нотаріуса грошових сум та цінних паперів.

2. Підготовка до вчинення даного нотаріального провадження: Стадія підготовки даного нотаріального провадження зводиться до таких дії нотаріуса:

1) перевірки належності даного питання до компетенції конкретного нотаріуса;

2) перевірка правоздатності векселедержателя - юридичної особи; дієздатності фізичної та юридичної особи, встановлення відповідно їх особи та статусу, повноважень особи, яка безпосередньо звернулась із заявою про вчинення протесту векселя.

Для перевірки нотаріусом правоздатності юридичної особи, яка звернулась до нотаріуса, їй необхідно надавати Статут або Положення тощо.

3) перевірки (визначення) місця вчинення протесту векселя.

Згідно п.п. 2. п. 2 гл. 17 Порядку протести векселів про неоплату вчиняються нотаріусами за місцезнаходженням платника або за місцем платежу (доміцільовані векселі, тобто, векселі, які підлягають оплаті у третьої особи). Протест векселів про неакцепт та недатуванні акцепту, протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя - за місцезнаходженням платника; протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії векселя - за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя; протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя - за місцезнаходженням векселедавця.

Згідно ст. 12 Додатку II до УВЗ адреси зобов'язаних осіб визначаються за адресами вказаними на векселі (зокрема, див. ст. 2 УВЗ) або за відомостями самої посадової особи, яка вчиняє протест, або за заявами осіб, які вимагають вчинення протесту. Тому важко погодитися з положенням п.п. 4.19п. 4гл. 17Поряд-ку в якому передбачається, якщо місце знаходження платника невідоме, протест векселя вчиняється без пред'явлення вимоги про плату або акцепт з відповідною відміткою в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій;

4) перевірка строку пред'явлення векселя до протесту (платежу за векселем) - це період часу, протягом якого вексель повинен бути пред'явлений до оплати, тобто нотаріус перевіряє чи не сплинув строк на вчинення протесту векселя. Це обов'язковий реквізит векселя.

Відсутність строку дає право векселедержателю простого чи переказного векселя вимагати його оплати за пред'явленням протягом одного року з дня його складання (пункти 34 і 77 Уніфікованого закону (Положення про переказний та простий вексель 1937 р.)).

Пунктами 33, 77 Уніфікованого закону (Положення) встановлено, що переказний і простий векселі можуть бути видані строком:

o за пред'явленням;

o у такий-то час від пред'явлення;

o у такий-то час від складання;

o на визначений день.

Переказний або простий вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як належний до оплати за пред'явленням (п. 2 і абз. 2 п. 76 Уніфікованого закону (Положення).

Переказний або простий вексель строком за пред'явленням повинен бути поданий до платежу протягом одного року з дня його складання. Однак векселедавець може скоротити цей термін або обумовити більш подовжений термін.

Векселедавець може встановити, що вексель строком за пред'явленням може бути поданий до платежу раніше обумовленого строку. В такому випадку строк для пред'явлення починається з цього строку (п. 34 і 77 Уніфікованого закону (Положення).

Простий або переказний вексель строком платежу на визначений день або в такий-то час від складання або пред'явлення повинен бути пред'явлений до платежу або в день, коли він повинен бути оплачений, або в один з двох наступних робочих днів (п. 38 і 77 Уніфікованого закону (Положення).

Питання, пов'язані із строками платежів по векселях, регулюються пунктами 2, 21-24, 33-37, 38-42, 44, 72-74, 76-77 Уніфікованого закону (Положення).

Для вчинення протесту про неоплату вексель приймається нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту чинним законодавством, а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.

Але існує й інше правило, що пред'явлення переказного векселя в розрахункові палати, якими згідно ст. 7 Закону України "Про обіг векселів в Україні" є установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, розцінюється рівнозначним пред'явленню для платежу (ч. 2 ст. 38 УВЗ). Отже, при наявності документів про вчасне звернення до розрахункової палати не можна вважати, що протест векселя є простроченим.

5) перевірка форми векселя на відповідність вимогам законодавства (достовірність векселю та його реквізити); чи правильно заповнено і підписано вексель; на яку суму видано вексель; які векселі йому подано - прості або переказні і чи мають вони всі необхідні реквізити, включаючи захисні властивості.

Подані векселі перевіряються нотаріусом з позицій їх юридичної достовірності, тобто правильність заповнення усіх обов'язкових реквізитів, повнота сплати вексельного мита, повноваження осіб, які підписали вексель, а також справжність цих підписів. У векселі мають бути усі реквізити, які встановлені законодавством про переказний і простий вексель, розробленого на основі Уніфікованого вексельного закону.

Векселі, які опротестовуються, повинні мати не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселенабувача. (Кількість передаточних підписів свідчить про надійність векселя - чим більше, тим краще). В обов'язковому порядку треба перевірити безперервність передаточних індосаментів, визначити законність володіння векселем.

Законним власником векселя є та особа, на ім'я якої вексель виписано (перший набувач) або та, на ім'я якої вчинено останній іменний індосамент, або пред'явник, якщо останній індосамент є бланковим.

Нотаріусам треба дуже уважно підходити до векселів, які видані в інших державах, з позицій строгої відповідності їх вексельним законодавчим актам країни, де видано вексель. Якщо вексель написаний іноземною мовою, то нотаріус повинен вимагати або засвідчений нотаріусом переклад тексту векселя, або робити переклад за рахунок особи, що надала вексель до опротестування.

6) перевірки усіх реквізитів векселя, який пред'являється для протесту;

7) перевірки правильності сплати витрат за вчинення даного нотаріального провадження.

При поданні векселів до опротестування справляється:

- державне мито чи витрати за вчинення нотаріальної дії приватним нотаріусом;

- плата за оповіщення шляхом повідомлення зобов'язаних за векселем осіб.

Ці збори не повертаються навіть, якщо поданий для опротестування вексель залишається з будь-якої причини не опротестованим.

3. Стадія безпосереднього вчинення зводиться до:

1) внесення запису до реєстру вчинюваних нотаріальних дій;

2) пред'явлення (в день прийняття векселя до протесту) платнику або доміціліанту (особі, яка оплачує доміцильований вексель) вимоги про оплату (або акцепт) векселя, у якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя (п.п. 4.15 п. 4 гл. 17 Порядку). Це положення має реалізуватися шляхом передачі повідомлення платнику або доміціліанту щодо необхідності звернутися їм до нотаріуса для пред'явлення вимоги про оплату векселя у встановлені нотаріусом строки (п.п. 4.16 п. 4 гл. 17 Порядку). Якщо вексель протестується в неплатежі, нотаріус вимагає від особи, проти якої протестується вексель, оплатити суму за векселем; якщо вексель протестується в неакцепті, нотаріус висуває вимогу акцептувати вексель; якщо вексель протестується в недатуванні акцепту, нотаріус вимагає проставити дату на акцепті.

В цьому повідомленні нотаріус має роз'яснити ті наслідки, які виникнуть у разі невиконання його пропозиції - вчинення протесту векселя.

Якщо платник (доміциліант) оплатить вексель, то він має надати нотаріусу, на наш думку, оригінали платіжних документів, з яких він має зняти копії. Тоді нотаріус не вчиняючи протесту, повертає вексель платнику з написом на самому векселі про здійснений платіж. Але при цьому мають перевірятися всі суми, які підлягають сплаті. Так само, відмітка про акцепт на переказному векселі з вказівкою всіх необхідних реквізитів, включаючи, дату слугуватиме підставою для повернення векселя векселедавцю без протесту (п.п. 4.17 п.4 гл. 17 Порядку).

При цьому, робиться відповідний запис у реєстрі вчинюваних нотаріальних дій.

Можливим варіантом відповіді зобов'язаних осіб може стати повідомлення про знаходження їх заяви про визнання векселя недійсним тощо в суді, але в цьому випадку для застосування ст. 42 Закону нотаріусу мають бути надані відповідні документи, які б підтверджували цей факт.

Можливий випадок, коли банк може прийняти платіж за векселем, що відправлений ним до нотаріуса для опротестування та ще не повернений нотаріусом у банк. У цьому разі банк, прийнявши належну суму, вручає платнику лист до нотаріуса (судового виконавця) про видачу векселя пред'явникові листа без оплати22.

На цьому перший етап нотаріального провадження щодо протесту векселя завершується. Другий етап починається:

- у день завершення, встановленого нотаріусом для відповіді зобов'язаних осіб, строку;

- цей етап може розпочатися із безпосереднього звернення до нотаріуса зобов'язаних осіб, раніше встановленого ним строку, для передачі необхідних документів.

Зрозуміло, що і ця стадія буде розпочинатися зі встановлення осіб, їх повноважень тощо, але реальні дії нотаріуса будуть обумовлюватися певними юридичними обставинами.

Зокрема, якщо відповідь не надійде або буде надіслана відмова оплатити або акцептувати вексель, то нотаріус оформлятиме відповідний протест векселя тощо. При цьому, дії нотаріуса щодо оформлення протесту векселя зводитимуться до таких:

1) складається акт про протест про неоплату або неакцепт за встановленою формою (у разі відмови платника оплатити або акцептувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса);

2) робиться запис у реєстрі вчинюваних нотаріальних дій;

3) вчиняється відмітка про протест про неоплату або неакцепт на самому векселі.

Вчиняються протести у встановленій формі у двох примірниках, один з яких залишається у нотаріуса, який робить відповідний запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неоплату або неакцепт на самому векселі і видає його векселедержателю або уповноваженій ним особі.

У справах нотаріуса залишаються: копія опротестованого векселя (чи копія з копії, коли протест вчинювався за копією) з відповідною відміткою про протест або опис опротестованих векселів, якщо такий подавався, з прикладенням як зразка копії одного опротестованого векселя; заява векселедержателя (кредитора) про протест векселя; опис векселів, що передаються на опротестування; примірник надісланої (переданої) боржникові вимоги про оплату або акцепт (оплата) векселя;інші документи, якщо такі були подані чи були необхідні для протесту.

Не можемо не висловити й деякі зауваження, які стосуються процедури вчинення протесту. Як бачимо в Порядку і в юридичній літературі перед вчиненням протесту (в день прийняття векселя до протесту) зазначається про обов'язок нотаріуса направляти платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильовий вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя з пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя. Але викликає сумнів доцільність направлення пропозиції оплатити вексель, оскільки вважається, що у векселі встановлені безумовні обов'язки платників, тому, як правило, має фіксуватися факт неоплати на встановлений у векселі момент.

В цьому випадку стає незрозумілим правовий, зокрема процесуальний зміст повідомлення, оскільки апріорі вважається, що особа мала звертатись до банку, який мав здійснити платіж за переказним векселем або до іншого боржника за оплатою векселя і лише після цього звертатись до нотаріуса. Якщо ж й направляти вимогу про оплату, то відповідь на цю пропозицію все одно не повинна впливати на вчинення нотаріальної дії щодо опротестування, оскільки в передбачуваному порядку нотаріус не зобов'язаний фіксувати факт відмови.

Отже, на думку авторів, якщо й направляти повідомлення, то тільки про вчинення відповідної нотаріальної дії, щодо якої й можуть бути висловлені заперечення .заінтересованою особою (ст. 42 Закону).

При цьому необхідно, на нашу думку, виходити із загального правила: вексель дає векселедержателю безспірне право після сплину строку зобов'язання вимагати від боржника або акцептанта сплати визначеної на векселі грошової суми. На підставі цього правила також важко погодитись із пропозицією перевіряти обставини, що зумовлюють видачу векселя24. Вимагати від нотаріуса з'ясовувати питання про поставлену чи не поставлену продукцію, виконання робіт і надання послуг неможливо, оскільки в цьому випадку необхідно перевіряти умови угод та виконання зобов'язань всіма індосантами, що практично зробити неможливо і недоцільно. В даному конкретному випадку не стоїть питання про умови правовідносин через те, що вексель встановлює безспірну заборгованість і має бути оплачений.

Можна довести це положення й методом від супротивного. Припустимо, якщо у векселі буде встановлена пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, тоді векселедержателю взагалі не вигідно буде надсилати повідомлення, але до цього його спонукатимуть вимоги Порядку.

Отже, реальні негативні наслідки мають спонукати саме зобов'язану особу діяти у власних інтересах і положення про повідомлення має стосуватися випадків, коли у правовідносинах з переказним векселем беруть участь багато зобов'язаних індосаментом осіб.

Тоді має застосовуватися ст. 45 УВЗ, в якій передбачено таке: "Держатель повинен повідомити свого індосанта і трасанте про неакцепт або неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту, або, у разі застереження "обіг без витрат", - за днем пред'явлення. Кожний індосант повинен протягом двох робочих днів, наступних за днем одержання ним повідомлення, сповістити свого індосанта про одержане ним повідомлення із зазначенням найменувань і адрес тих, хто надіслав попередні повідомлення, і так далі послідовно, аж до трасанти. Перебіг вказаних вище строків починається з моменту одержання попереднього повідомлення. Якщо відповідно до попереднього абзацу повідомлення буде надіслане особі, яка поставила свій підпис на переказному векселі, то таке ж повідомлення повинно бути надіслане протягом того ж самого строку її авалісту" тощо.

Тому автори вважають, що процедуру вчинення протесту простого і переказного векселя, яка передбачена законом слід уточнити з урахуванням запропонованих ними гіпотез.