Відповідно до статті 123 ЦПК, відповідач має право на зустрічний позов, якщо основний позов і зустрічний позов виникли з одних правовідносин. Позови про розірвання шлюбу і про встановлення сепарації є такими.
Т. Л. подав позов про розірвання шлюбу. Невдовзі 3. Л. подала зустрічний позов про встановлення режиму окремого проживання.
Хоча подружжя протягом року спільно не проживали, суд, з урахуванням наявності двох маленьких дітей, задовольнив зустрічний позов.
Можна сказати, що можливість пред'явлення зустрічного позову про сепарацію є останнім шансом для врятування шлюбу.
Зустрічним може бути і позов про розірвання шлюбу, якщо він поданий другим із подружжя після подання першим заяви про сепарацію.
Який із цих позовів задовольнити - на це питання суд шукатиме відповіді з урахуванням відносин між подружжям, глибини і тривалості конфлікту між ними, а також інтересів дітей.
Правові наслідки сепарації
Установлення режиму окремого проживання подружжя має юридичні наслідки, які можна об'єднати у такі групи. Перша: збереження status quo щодо прав та обов'язків, які виникли до сепарації. Це значить, зокрема, що сепарація не припиняє шлюбу, не змінює режиму спільної сумісної власності на майно, придбане до неї. Не припиняються і правовідносини з утримання одного з подружжя. Сепарація не стосується прав та обов'язків подружжя як батьків дитини333.
Друга: блокування дії презумпцій, породжених шлюбом. Це значить, що майно, яке буде придбане дружиною та чоловіком після встановлення сепарації, вважатиметься не спільною власністю, а особистою власністю кожного з них.
Блокування презумпції шлюбного батьківства полягає в тому, що дитина, зачата в період сепарації, не вважатиметься такою, що походить від чоловіка матері дитини.
Третя: сепарація не є перешкодою до виникнення в одного з подружжя права на аліменти.
Цінність сепарації
Хоча юридична сепарація - це ламання шлюбної присяги, вона, порівняно з розірванням шлюбу, має ряд переваг, які дають підставу говорити про її відносну цінність, щоправда, на тлі смутку, оскільки дружині та чоловікові не судилося поки бути щасливими.
Ці переваги полягають у тому, що:
1) заява про сепарацію і сама сепарація засвідчують про наявність проблем у шлюбних відносинах, які дружина та чоловік все ж не бажають припиняти. Отже, за допомогою сепарації, образно кажучи, випускається надлишкова пара у стосунках між ними. Тому її можна вважати способом сатисфакції і водночас психологічного заспокоєння;
2) сепарація - це лише крок до розлучення, але ще не саме розлучення. За її допомогою можливість розірвання шлюбу відсувається на майбутнє, а може й не здійснитися ніколи;
3) з плином часу колишні кривди можуть здатися дріб'язковими. У зв'язку з цим сепарація може призвести не до остаточного розриву, а, навпаки, до повернення втраченої любові;
4) правові наслідки сепарації не дають нікому з подружжя можливості недобросовісно скористатися "вигодами" шлюбу: презумпцією батьківства та презумпцією спільної сумісної власності.
Для припинення режиму окремого проживання достатньо фактичного поновлення шлюбних відносин, однак при виникненні спору можна не мати доказів, достатніх для підтвердження цієї обставини. Тому для гарантії своїх прав та інтересів бажано таки звернутися із відповідною заявою до суду.
Цей режим може бути припинений судом від дня подання заяви або, за згодою подружжя, з іншого моменту.
Майбутнє інституту сепарації
Інститут сепарації, як про це пише польський дослідник П. Каспшик, ґрунтується на ідеї збереження подружньої спільності, надання допомоги подружжю, яке переживає кризу, на спробі помирити подружжя, відновити шлюбні стосунки, іншими словами, зберегти довготривалість шлюбного зв'язку334.
Можна з певністю сказати, що майбутнє цього інституту є безхмарним. Міністерство закордонних справ України уже не змінить своєї позиції, а Міністерство юстиції України вдруге робити спробу викинути його з Сімейного кодексу, очевидно, не стане. Ті, хто не мали інформації про сепарацію, отримавши її тепер, певно, жалкують щодо своєї поспішної гарячковості.
Цінність сепарації опановує уми все більшої кількості адвокатів, тому не дивно, що кількість поданих до суду заяв про запровадження режиму окремого проживання потихеньку зростає. А це сприятиме виробленню судової практики, яка, у свою чергу, буде стимулювати подальший розвиток цього законодавчого інституту.
1. Загальні зауваги
3. Розірвання шлюбу
1. Історія правового регулювання розірвання шлюбу
2. Розірвання шлюбу за Сімейним кодексом України
3. Розірвання шлюбу органом реєстрації актів цивільного стану
4. Розірвання шлюбу судом у порядку окремого провадження
5. Розірвання шлюбу судом у порядку позовного провадження
6. Мотиви, причини та підстави розірвання шлюбу
4. Визнання розірвання шлюбу фіктивним