Облік і аудит у банках - Васюренко О.В. - 1.4. Облікова політика банку

Звіти є головним засобом повідомлення інформації про стан банку та його діяльність.

Підготовка звітів ґрунтується на принципах, покладених в основу організації бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України фінансова звітність включає:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів залежно від потреб користувачів.

Баланс відображає фінансовий стан банку на певну дату, в якому активи і зобов'язання групуються за їх характером і надається перелік у порядку їх відносної ліквідності.

Фінансовий стан – це сума активів та пасивів банку. Пасив включає зобов'язання та капітал.

До основних елементів балансового звіту належать:

активи – ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, які згодом дадуть економічну вигоду, вони характеризують склад, розміщення і використання грошових коштів;

зобов'язання – обов'язки банку, які виникли з минулих подій і згодом призведуть до відпливу ресурсів, вони характеризують джерела формування грошових коштів банку;

капітал – залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов'язань.

Облікова формула бухгалтерського балансу банку має такий вигляд:

Активи = Зобов'язання + Капітал (Доходи - Витрати).

Звіт про фінансові результати оцінює діяльність банку за звітний період і складається із дохідних та витратних статей, які групуються за їх характером та основними видами згідно з принципами відповідності та нарахування.

До елементів,за якими оцінюють діяльність банку, належать:

доходи – збільшення майбутніх економічних вигід протягом звітного періоду, що приводить до збільшення власного капіталу;

витрати – зменшення економічних вигід у звітному періоді, що призведе до зменшення власного капіталу.

Облікова форма звіту про прибутки та збитки має такий вигляд: Доходи - Витрати = Фінансові результати (Прибуток чи Збиток).

Прибуток – це економічний показник, який використовується аналітиками для визначення рейтингу банку на основі їх балансів.

Звіт про рух грошових коштів розкриває джерела отриманих банком готівкових та безготівкових коштів і напрям їх використання у звітному періоді, розмежовує рух коштів протягом певного періоду згідно з поділом діяльності на операційну, інвестиційну та фінансову.

Звіт формується на основі балансу, оборотно-сальдового балансу, звіту про фінансові результати.

Облікова формула звіту про рух грошових коштів має такий вигляд:

Надходження коштів – Використання коштів = Зміни у сумі грошових коштів (Збільшення чи Зменшення)

Звіт про власний капітал відображає зміни та рух власного капіталу протягом звітного періоду.

Облікова формула звіту про зміни у власному капіталі має такий вигляд:

Збільшення власного капіталу - Зменшення власного капіталу = Зміни у власному капіталі (Збільшення чи Зменшення).

Баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів та звіт про власний капітал – взаємопов'язані.

Форми фінансової звітності та порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

1.4. Облікова політика банку

Щоб зрозуміти сутність фінансової звітності банку, потрібно ознайомитися з його обліковою політикою, яка забезпечує повноту та достовірність операцій у сфері обліку.

Облікова політика банку – це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються банківською установою для складання та подання фінансової звітності.

Положення про облікову політику банку затверджується наказом керівника до початку нового календарного року. Цим документом визначаються методологія обліку окремих операцій та порядок ведення бухгалтерського обліку банку згідно з чинним законодавством.

Внесення змін до Положення про облікову політику банку протягом року, як правило, не допускається (крім випадків істотних змін у діяльності або правовій базі).

Облікова політика банку базується на основних принципах бухгалтерського обліку, вона має містити принципи обліку статей звітності, методи оцінки окремих статей звітності та факти, що стосуються змін в обліковій політиці.

Обов'язково мають бути розроблені та затверджені основні складові облікової політики банку:

• характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

• додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції (крім тих, що визначені в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• правила документообігу та технології обробки облікової інформації;

• перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;

• перелік операцій, що вимагають додаткового контролю;

• порядок проведення інвентаризації і методи оцінювання активів та зобов'язань;

• порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

• порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку (внутрішньосистемні розрахунки);

• порядок фінансування структурних підрозділів банку;

• порядок консолідації фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

• порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку, створення та використання резервів);

• політика банку щодо роботи з цінними паперами (як придбаними, так і емітованими);

• процедури вивірки та контролю (операцій, звітності тощо);

• порядок реєстрації договорів;

• інші документи та рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Зміни в обліковій політиці на наступний рік та їх причини мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

• нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

• нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються за суттю від попередніх і не здійснювалися раніше.