Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Таємниця усиновлення: за чи проти

Сторінки історії

Термін таємниця усиновлення" у законодавстві СРСР з'явився вперше в Основах законодавства про шлюб та сім'ю: "Законодавством союзних республік встановлюються умови, які забезпечують таємницю усиновлення" (ч. 8 ст, 24).

Згідно із статтею 112 КпШС, яка мала назву "Забезпечення таємниці усиновлення", таємниця усиновлення забезпечувалася забороною без згоди усиновителів, а в разі їхньої смерті - без згоди органів опіки і піклування повідомляти будь - які відомості про усиновлення, видавати виписки з книг актів громадянського стану, з яких було б видно, що усиновителі не є "кровними батьками" усиновленого.

У цій же статті було зазначено, що особи, які розголосили таємницю усиновлення проти волі усиновителя, можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності. На виконання цієї бланкетної норми Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 серпня 1970 р. Кримінальний кодекс УРСР було доповнено статтею 115-1 "Розголошення таємниці усиновлення", у якій міра покарання за цей злочин визначалася у вигляді виправних робіт, штрафу або громадського осуду.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 14 травня 1971 р. ст. 112 КпШС була доповнена частиною другою, у якій усиновителеві було надано право заявляти прохання про зміну місця народження дитини, а у виняткових випадках - просити і про зміну дати її народження, але не більше як на шість місяців.

За бажанням усиновителя, усиновлюваному присвоювалося прізвище усиновителя і по батькові за його іменем; могло бути змінено також й ім'я усиновлюваної дитини. Усиновителі на їх прохання могли бути записані як батьки усиновленого (ст. 115).

Усі ці зміни в актовому записі про народження дитини могли бути зроблені за згодою дитини, якщо їй виповнилося 10 років. Вони формально не входили у структуру засобів забезпечення таємниці усиновлення, але насправді були ними.

Таємниця усиновлення: за чи проти

Законом України від 30 січня 1996 р. стаття 112 Кодексу була доповнена частиною п'ятою, згідно з якою усиновлення дітей іноземними громадянами перестало бути таємним.

Усиновлення дитини чи лише пошуки дитини для усиновлення - все це частинки сфери особистого життя людини, яку вона, відповідно до ст. 32 Конституції України, має право утаємничити або, навпаки, розголосити шляхом, наприклад, інтерв'ю в газеті.

Якщо дитину взяли з пологового будинку, то шанс зберегти таємницю усиновлення дуже великий, та все ж не абсолютний, адже в процесі усиновлення задіяно чимало осіб. Тому дуже часто таємниця усиновлення розкривається, адже бажаючих завдати болю може виявитися чимало. Тому, як тільки прийде слушний момент, краще, щоб цю інформацію дитина одержала не з чужих уст. Той, хто усиновив маленьку дитину, як правило, все життя томиться від тяжкої ноші таємниці усиновлення. То чи не краще розповісти дитині хоча б напівправду, оминаючи деталі її походження? А може, відкласти цю розмову до повноліття чи весілля? А може, взагалі мовчати?

О. дуже допитувалася у батька, який захоплювався фотографуванням, чому немає її фотографій, коли вона була маленькою. Батько відмовчувався. Перед смертю мама дуже хотіла поговорити з О., але була у важкому стані і розмова не відбулася. Батько перед смертю також хотів їй щось розповісти, але так і не розповів. О. випитала у родичів таємницю, яку вони берегли, і дізналася, що її рідна мати була репресована НКВД і зникла, але ні прізвища її, ні імені вони не запам'ятали.

Хоча О. була вдячна своїм прибраним батькам, які ЇЇ виховали, їй одночасно було жаль, що не знає навіть імені своєї рідної матері. "Треба було - таки мені сказати правду ".

"Маленький Вадим знатиме, що він прийомна дитина, але він все одно буде почуватися в сім'ї бажаним та потрібним ", - так заявила в інтерв'ю одна відома спортсменка, яка разом із чоловіком усиновила немовля. Якщо дитині на день усиновлення було лише дев'ять місяців, то коли ж батьки мають намір сказати їй правду? І чи потрібна вона їй, адже поруч - у дитячому садочку, у школі її оточуватимуть діти зі "справжніми батьками". Чи можна однозначно стверджувати, що ця інформація не виведе дитину із стану психічної рівноваги?

П. постійно допитувався у матері про свого справжнього батька, вважаючи, що той, хто проживає з ним, не є його бать-1 ком, не маючи й гадки, що нерідною є і його мати. Після деяких вагань Л. ознайомила сина з документами про усиновлення. Сорокарічний чоловік, уже також батько, три дні плакав. Певно, від усвідомлення того, що колись його покинули.

Ці три реальні людські долі засвідчують важливість проблеми. О. хотіла знати правду; Правда приголомшила П.;

Як сприйме її Вадим і чи потрібна вона йому, покаже час.

Забезпечення таємниці усиновлення

Сімейний кодекс по-новому, толерантно, виважено і неоднозначно підійшов до цієї проблеми509.

Насамперед, у частині 1 ст. 227 СК усиновлювачеві надано право приховувати від дитини факт її усиновлення. А у частині 2 цієї ж статті підкреслюється право усиновлювача приховувати від дитини факт усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. Хоча у цій ситуації мова мала би йти не про право, а про обов'язок усиновлювача, який слід було б закріпити через слово "повинен". Отже, йдеться про утаємничення факту усиновлення віл самої дитини.

Сімейний кодекс містить низку засобів забезпечення таємниці усиновлення. Усі вони були запозичені з Кодексу 1969 р. Найперше, усиновлювачі можуть бути записані матір'ю, батьком дитини. Запис усиновлювача батьком дитини веде до зміни по батькові дитини.

Якщо в усиновлювачів різні прізвища, прізвище дитини визначається за їх згодою.

За заявою усиновлювача може бути змінено й ім'я дитини. "Для такої зміни потрібна згода дитини", - зазначено в абзаці 2 ч. 1 ст. 231 СК. Звичайно, мова не може йти про згоду немовляти. Але у три ЧИ чотири роки дитина уже дуже прив'язана до свого імені і, як правило, противиться, коли називають її інакше. Ця норма була складена на підставі конкретної життєвої ситуації, коли чотирирічна дитина дуже бурхливо протестувала проти нового імені, яким її хотіли називати.

Проте, якщо дитина уже охрещена, змінювати її ім'я не варто.

Усиновлювачам надано право заявити про своє бажання змінити місце народження дитини, а також дату народження дитини, але не більше як на шість місяців510.

Зміна місця народження пов'язується з тим, що у вказаному місті чи селі усиновлювачі в час народження дитини не були або навіть не могли бути. Зміна місця народження дитини можлива лише в межах території України, На вимогу заявника - іноземця суд не може змінити місце народження в Україні на будь-який населений пункт у країні його проживання. Це пов'язано з тим, що дитина, усиновлена іноземцями, залишається громадянином України.

Натомість, іноземне місце народження може бути змінене на місто чи село в Україні.

Зміна дати народження зумовлюється іноді необхідністю узгодити дні народження усиновленої та рідної дитини або імітацією вагітності усиновителькою. У Кодексі немає конкретних застережень щодо можливості задоволення такої заяви. У статті 230 СК міститься лише загальне правило про те, що суд задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини. Більш вдалим було б застереження "якщо це не суперечить інтересам дитини".

Таємниця усиновлення забезпечується обов'язком мовчати, який покладений на кожного, навіть того, хто отримав інформацію від самого усиновлювача. У разі невиконання цього обов'язку на винного може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Згідно зі статтею 168 КК, за розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя встановлена кримінальна відповідальність у виді штрафу або виправних робіт. Якщо ж те саме діяння вчинила службова особа або працівник медичного закладу, яким відомості про усиновлення стали відомі з огляду на службове становище, або якщо це спричинило тяжкі наслідки - вони можуть бути покарані обмеженням воді на строк до трьох років або позбавленням волі на той же строк, 3 позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.