Українське цивільне право - Заіка Ю.О. - 14.8. Обов'язкова частка у спадщині

У заповіті заповідач може зумовити виникнення права на спадщину у спадкоємця наявністю певної умови, як пов'язаної, Так і не пов'язаної безпосередньо з поведінкою спадкоємця (наприклад, проживання у сільській місцевості, набуття освіти, народження дитини тощо).

Умова, визначена у заповіті, повинна існувати на час відкриття спадщини.

Звичайно, заповідач не може зобов'язувати спадкоємців умовами, які б обмежували їх правоздатність чи виконання яких суперечило нормам права чи моралі. Наприклад, неправомірною умовою отримання спадщини для дружини є заборона укладати повторний шлюб, для дочки - вимога укласти шлюб з певною особою, для сина - вибрати певне заняття.

Спадкоємець не має права вимагати визнання умови недійсною, посилаючись на те, що він не знав про неї, або її настання від нього не залежало. Навряд чи це правило можна визнати доцільним.

Американський космонавт Нейл Армстронг, який 21 червня 1969 р. вперше в історії людства висадився на поверхні Місяця, несподівано став спадкоємцем за заповітом, що був складений ще в 1891 р. палкою прихильницею французького письменника Жюль Верна. Умовою отримання спадщини було: "зробити перший крок на поверхні небесного тіла".

У 1908 р. німецький любитель математики Вольфскель заповів 100 000 марок тому, хто доведе теорему Ферма.

За українським законодавством ні Армстронг, ні ніхто із "ферматистів" не отримали б спадщини, оскільки на момент її відкриття не були на Місяці чи не довели теорему...

14.7. Секретний заповіт

Новий ЦК України надає заповідачу право скласти так званий "секретний заповіт", тобто заповіт, із змістом якого не має права ознайомитися навіть нотаріус. Особа, яка склала секретний заповіт, заклеює конверт і ставить свій підпис на ньому. Такий заповіт у присутності двох свідків кладуть у конверт і опечатують.

Після відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення заповіту і повідомляє про це членів сім'ї та родичів спадкодавця. У призначений день нотаріус у присутності зацікавлених осіб і свідків відкриває конверт і оголошує зміст заповіту. Про оголошення заповіту складається протокол, в якому записується зміст заповіту. Протокол підписують нотаріус і свідки. Оригінал протоколу зберігається в нотаріальній конторі, а спадкоємцям видають нотаріально посвідчені копії.

Мета секретного заповіту - максимально забезпечити таємницю заповіту. Водночас відсутність кваліфікованої юридичної допомоги може зумовити складання заповітів з грубим порушенням встановлених вимог (заповідач, забуде підписати заповіт, позбавить спадщини обов'язкових спадкоємців, не чітко висловить свою волю тощо), що стане підставою для визнання заповіту недійсним.

14.8. Обов'язкова частка у спадщині

Будь-який дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частку (не виключаючи предметів домашньої обстановки та вжитку) одному чи кільком особам, які як входять, так і не входять у коло спадкоємців за законом, а також окремим організаціям чи державі, позбавити спадщини одного чи всіх спадкоємців, не зазначаючи підстави позбавлення спадщини. У цьому і полягає принцип свободи заповіту.

Водночас свобода заповіту обмежується правилом щодо обов'язкової частки спадщини. Так, ще за римських часів, якщо будь-хто позбавляв спадщини своїх малолітніх дітей, залишаючи майно стороннім особам, то свобода заповіту за таких обставин обмежувалася. Чому Римська держава повинна годувати дітей громадянина, який позбавляє їх майна?

Обов'язкові спадкоємці - це визначені законом особи, які незалежно від змісту заповіту завжди мають право отримати певну частку спадщини.

До обов'язкових спадкоємців належать:

- неповнолітні або непрацездатні діти померлого (у тому числі й усиновлені);

- непрацездатне подружжя;

- непрацездатні батьки (у тому числі й усиновителі). Наведений законодавцем перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку спадщини, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Інші непрацездатні родичі померлого: брати, сестри, дід, баба, тітка, дядько, онуки, правнуки - не є обов'язковими спадкоємцями.

Умовою отримання обов'язкової частки спадщини не є злиденність спадкоємця. Тобто, якщо особа, яка має право на обов'язкову частку спадщини, отримує пенсію, є матеріально забезпеченою і не потребує матеріальної допомоги, це не позбавляє її права вимагати належної їй обов'язкової частки спадщини.

Розмір обов'язкової частки становить половину частки, яка б належала особі за законом. Тобто право заповідача на вільне розпорядження своїм майном у даному випадку обмежується. В обов'язкову частку входить і домашнє майно, і предмети домашнього вжитку, і вклади у банківських установах. Обов'язкова частка спадщини не обтяжується боргами спадкодавця.

Так, якщо спадкодавець склав заповіт на користь сусідки, позбавивши спадщини дочку, сина та непрацездатну дружину, то дружина має право претендувати на 1/6 спадкового майна, а сусідка на 5/6 (якщо б заповіт не було складено, то при спадкуванні за законом до спадщини закликалися б три спадкоємці - дружина, дочка і син, і кожний набував би право на 1/3 спадщини. Оскільки порядок спадкування за законом змінено заповітом, то син та дочка усуваються від спадкування, а непрацездатна дружина, як обов'язковий спадкоємець, має право на половину своєї "законної" частки, тобто 1/3:2= 1/6 частку спадщини).

Розмір обов'язкової частки може бути зменшено судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями і спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (наприклад, обов'язковий спадкоємець претендує на частку однокімнатної приватизованої квартири, в якій за життя проживали спадкоємці за заповітом).