Фінансове право - Лучковська С.I. - Тема 10. Правові основи державного й муніципального кредиту

Тема 10. Правові основи державного й муніципального кредиту

1. Поняття та функції державного й муніципального кредиту.

2. Зміст державного й муніципального боргу.

3. Облігації та казначейські зобов'язання як форми державного кредиту.

4. Гарантія Кабінету Міністрів України як форма державного кредиту.

5. Правові основи муніципальних запозичень.

1. Поняття та функції державного й муніципального кредиту

Державний або муніципальний кредит як сукупність фінансово-економічних відносин традиційно розглядається в науці фінансового права як відносини між державою або муніципальним утворенням з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, при яких держава або муніципальне утворення постають в якості позичальника тимчасово вільних коштів, а кредиторами є відповідно фізичні та юридичні особи. При цьому як економічною теорією, так і теорією фінансового права не виключається можливість участі держави або муніципальних утворень у міжнародних кредитних відносинах, причому як в ролі позичальника (активний кредит), так і кредитора (пасивний кредит).

Отже, державний або муніципальний кредит — це врегульовані фінансово-правовими нормами відносини у сфері діяльності держави або органів місцевого самоврядування, спрямованої на отримання коштів у вигляді позики від юридичних і фізичних осіб, інших держав, міжнародних організацій, та відносини щодо участі держави в міжнародних кредитних відносинах як кредитора.

Таким чином, обов'язковим суб'єктом у відносинах з приводу державного чи муніципального кредиту є держава або муніципальне утворення.

Кошти, залучені державою чи муніципальними утвореннями, надходять у розпорядження державних органів влади або органів місцевого самоврядування, що перетворює їх на додаткові фінансові ресурси, які можуть спрямовуватися на покриття бюджетного дефіциту. Відповідно до статті 15 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Положеннями статті 16 Бюджетного кодексу ця можливість конкретизована, оскільки закріплено, що правом на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень в межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Міністр фінансів України з урахуванням вказаних вище вимог з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.

Стосовно здійснення запозичень муніципальними утвореннями, то виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 Бюджетного кодексу). Зовнішні ж запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень.

Загалом відповідно до Бюджетного кодексу запозиченнями є операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, у результаті яких виникають зобов'язання держави. Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Слід зазначити, що останнім часом з'явилися відносини, які мають дещо Інший зміст, проте мають назву державного кредиту. У таких відносинах держава виступає виключно кредитором і надає позички за рахунок бюджетних коштів. Ці позички надаються на житлове будівництво молодим сім'ям, на одержання освіти. Подібні відносини швидше можна назвати державним і муніципальним кредитуванням. Державне або муніципальне кредитування—це врегульовані фінансово-правовими нормами економічні відносини, в яких держава чи органи місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі з державного й місцевих бюджетів юридичним особам і громадянам на умовах зворотності, строковості, добровільності й обов'язкової забезпеченості'.

Державний або муніципальний кредит як фінансова категорія виконує певні функції, в яких проявляється його суспільне призначення, зокрема такі функції, як-то;

1) розподільчу функцію, через яку забезпечується формування централізованих фондів коштів держави чи муніципального утворення або їх використання на принципах строковості, платності і повернення;

2) регулюючу функцію, яка проявляється в тому, що, вступаючи у кредитні відносини, держава чи муніципальне утворення впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво й зайнятість;

3) контрольну функцію, яка охоплює рух вартості у двосторонньому порядку, оскільки державний або муніципальний кредит передбачає повернення отриманих коштів, причому контроль поширюється як на залучення коштів, так і на погашення боргу, який виник внаслідок цього.