Фінансове право - Лучковська С.I. - 3. Облігації та казначейські зобов'язання як форми державного кредиту

Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року облігація — це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації П номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Державні облігації за строками можуть бути:

- довгострокові—з терміном обігу понад 5 років;

- середньострокові — з терміном обігу від 1 до 5 років;

- короткострокові — з терміном обігу до 1 року. Державні облігації поділяються на:

1) облігації внутрішніх державних позик:

2) облігації зовнішніх державних позик;

3) цільові облігації внутрішніх державних позик.

Облігації внутрішніх державних позик України — державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку й підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Основні умови випуску та порядку розміщення облігацій внутрішніх державних позик України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України "Про випуски облігацій внутрішніх державних позик" від 31 січня 2001 р. № 80. Вони випускаються у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у депозитарії Національного банку України. Кожний випуск оформлюється глобальним сертифікатом, який зберігається у депозитарії Нпціонального банку. Облігації внутрішніх державних позик реалізуються фізичним і юридичним особам на добровільних засадах.

Короткострокові облігації внутрішніх державних позик мають відсоткову ставку доходу в розмірі 0 (нуль) відсотків, реалізуються за ціною нижчою, ніж їх номінальна вартість, а дохід становить різницю між номінальною вартістю, що відшкодовується власнику під час її погашення, та ціною її придбання.

Середньострокові і довгострокові облігації внутрішніх державних позик мають купони, а розмір купонного платежу на одну облігацію визначається за формулою. Річна відсоткова ставка доходу за такими облігаціями визначається як середньозважена дохідність за конкурентними заявками, що надійшли на аукціон з первинного розміщення цих облігацій та підлягають задоволенню за рішенням Міністерства фінансів.

Купоний період середньострокових облігацій внутрішніх державних позик становить три або шість місяців (13 або 26 тижнів). Тривалість купонного періоду визначається емітентом під час розміщення таких облігацій. Купонний період довгострокових облігацій внутрішніх державних позик з достроковим погашенням та довгострокових амортизаційних державних облігацій становить три місяці.

Довгострокові облігації внутрішніх державних позик з достроковим погашенням можуть бути достроково пред'явлені для погашення власниками та безумовно погашені емітентом після здійснення п'яти купонних платежів на довгострокові державні облігації з достроковим погашенням. Дострокове погашення проводиться на дату здійснення купонного платежу. Порядок дострокового погашення визначається Міністерством фінансів. Погашення номінальної вартості довгострокових амортизаційних державних облігацій здійснюється після 18 місяців їх обігу рівними частинами в момент здійснення купонних платежів.

Купонний період довгострокових державних облігацій складає шість місяців. Під час їх розміщення емітент може визначити дату, на яку можливе здійснення їх дострокового погашення. Власники такого випуску облігацій можуть достроково пред'явити на зазначену дату облігації, які безумовно погашаються емітентом. Дострокове погашення проводиться виключно на дату, визначену емітентом під час первинного розміщення облігацій. Датою дострокового погашення може визначатися тільки одна з дат, на які здійснюються купонні платежі на облігації. Дострокове погашення проводиться одночасно із здійсненням купонного платежу на облігації. Порядок дострокового погашення визначається Міністерством фінансів.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України— це облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов'язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України.

Облігації зовнішніх державних позик України — це державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України й цими організаціями регулюються відповідними договорами.

Емісія усіх видів державних облігацій є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Розміщення державних облігацій України здійснюється в разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України й цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України,

Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення державних облігацій України, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі в Державному бюджеті України.

Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюється в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України — у валюті запозичення. Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюється в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України — у валюті запозичення. Виплата доходів і погашення державних облігацій здійснюються грошима або державними облігаціями інших видів за згодою сторін.

Казначейське зобов'язання України — це державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України в сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути:

- довгострокові — з терміном обігу понад 5 років;

- середньострокові — з терміном обігу від 2 до 5 років;

- короткострокові— з терміном обігу до 1 року.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника. Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі. У разі розміщення казначейських зобов'язань України в документарній формі видається сертифікат.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України. Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання. Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань України під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.

Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.