Фінансове право - Лучковська С.I. - Тема 15. Правове регулювання грошового обігу та розрахунків

1. Гроші, грошова система й грошовий обіг.

2. Правові засади готівкових розрахунків.

3. Правовий режим рахунків.

4. Правові основи безготівкових розрахунків.

1. Гроші, грошова система й грошовий обіг

Гроші —це категорія економічна, яка означає специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента в процесі обміну товарів. .

Обслуговуючи різноманітні сфери економічних відносин, гроші виконують такі функції:

- міри вартості:

- засобу обігу;

- засобу платежу:

- засобу нагромадження вартості:

- світових грошей.

Грошова система - це встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошових знаків, що врегульована законодавством. Грошовий обіг—це рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту та перерозподілу національного доходу'.

Держава планує й законодавчо регулює грошовий обіг, закріплюючи основні умови грошового обігу на території країни:

- найменування національної грошової одиниці;

- види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;

- встановлення меж використання готівки й проведення безготівкових розрахунків;

- порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання й обігу коштів.

Відповідно до статті 92 Конституції Україні виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування Грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

Положеннями статті 99 Конституції закріплено, що грошовою одиницею України є гривня. Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Забезпечення стабільності гривні є основною функцією Національного банку України. Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

На виконання основної функції згідно із статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк відповідно до розроблених Радою Національного банку України основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Основні засади грошово-кредитної політики є комплексом тих змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою Інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання й підтримки високого рівня зайнятості населення. Основні засади грошово-кредитної політики грунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного й соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету й джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної політики, розробленої Національним банком на наступний рік І на більш тривалий період.

Законом України "Про Національний банк України" (стаття 25) передбачено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

- визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

- процентну політику;

- рефінансування комерційних банків;

- управління золотовалютними резервами;

- операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

- регулювання Імпорту та експорту капіталу;

- емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними. Грошовий обіг здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.