Фінансове право - Мацелик М.О. - Тема 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ. СИСТЕМА ЦІН І ЦІНОУТВОРЕННЯ

12.1. Правовий інститут доходів.

12.2. Види бюджетних податкових платежів.

12.3. Правове регулювання ціноутворення.

12.4. Система цін та органи ціноутворення. Відповідальність.

12.1. Правовий інститут доходів

Для безперебійного функціонування держави, її органів, місцевих органів потрібні кошти. Кошти, які витрачаються на покриття публічних видатків на території держави, надходять у власність держави і місцевих органів самоврядування внаслідок розподілу вартості ВВП. Головним матеріальним джерелом їх є національний дохід (НД). Публічні доходи — це частина НД країни, яка відраховується в результаті його розподілу і перерозподілу у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування з метою створення централізованих фондів для фінансування їх завдань і функцій.

Державні публічні доходи у вигляді платежів зараховуються до централізованого фонду держави — державного бюджету і централізованих цільових позабюджетних фондів. Частина НД йде у власність і розпорядження місцевих органів самоврядування. При цьому держава — виразник публічних фінансових інтересів, на підставі чинного законодавства у безвідплатному і безеквівалентному порядку мобілізує фінансові ресурси в юридичних і фізичних осіб усіх форм власності, які мають об'єкти оподаткування. Держава, відчужуючи частину доходу, який належав іншим власникам, перетворює ці доходи у державну власність, нічим не компенсуючи їх окремому власнику.

Підприємства й організації державної та муніципальної форми власності, формуючи децентралізовані фонди коштів, що належать їм на праві господарського відання чи оперативного управління, також частину своїх прибутків відраховують у вигляді обов'язкових платежів у централізовані фонди з метою фінансового забезпечення діяльності держави та органів місцевого самоврядування, залишаючи у своєму розпорядженні прибутки, необхідні для господарської діяльності.

Публічні доходи — отримані у процесі розподілу й перерозподілу НД доходи, що на підставі норм фінансового права скеровані до фондів коштів, які використовуються на задоволення публічного інтересу під час реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів і органів, яким держава дає змогу представляти публічний фінансовий інтерес.

У формуванні доходів держави беруть участь усі ланки фінансової системи, але не всі публічні фонди, які належать до фінансової системи держави, відраховують доходи на формування державного або місцевих бюджетів. Суспільні потреби покриваються не тільки бюджетними доходами, тому поняття публічних доходів держави і муніципальних органів ширше за поняття доходів державного і місцевих бюджетів, які формуються під час перерозподілу НД з метою фінансування державних і місцевих потреб.

Види доходів, які формують державний і місцеві бюджети, визначені БКУ, а правові режими різних видів бюджетних доходів визначаються податковим законодавством, законами про Державний бюджет України, рішеннями місцевих рад про місцеві бюджети, постановами КМУ. Отже, державні доходи — це частина НД, яка через різні види платежів, установлених законодавством, щороку переходить у власність держави та використовується нею для фінансування своїх завдань і функцій.

Доходи органів місцевого самоврядування також є частиною НД і використовуються для виконання завдань місцевого самоврядування в інтересах населення, що проживає на території адміністративних одиниць. Ст. 142 Конституції України поклала обов'язок на державу брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування і фінансово його підтримувати. А процес створення публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави, органів місцевого самоврядування та інших суспільних потреб, супроводжується виникненням і здійсненням фінансових правовідносин, регулюється різними правовими актами, які встановлюють специфічні правові режими для всіх платежів.

Формуючи бюджетні доходи, держава в основному застосовує обов'язкові методи мобілізації (утримання) платежів у юридичних і фізичних осіб, головним з яких є податки — специфічний обов'язковий платіж, який встановлюється конституцією. У доходах бюджетів різних держав податкові надходження можуть становити майже 90 %. Місцеві бюджети формуються за рахунок муніципальної власності, відрахувань від державного бюджету або від частини загальнодержавних податків.

Надзвичайна важливість публічних доходів, які надходять у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування для формування централізованих фондів (бюджетів), позабюджетних централізованих цільових фондів, які дозволені державою, викликає необхідність чіткого регулювання відносин, пов'язаних з їх мобілізацією. Правові норми, що регулюють відносини в галузі доходів (оскільки вони пов'язані з розподілом і перерозподілом НД), є фінансово правовими. Доходи, як ми бачимо, надходять з різних джерел, тому держава при їх мобілізації застосовує різні методи залежно від власників. Водночас слід об'єднати всі фінансово-правові норми, які регулюють відносини в галузі доходів, в одну групу, як і бюджетне право, в окремий розділ фінансового права.