Фінансове право - Мацелик М.О. - 20.1. Необхідність і сутність претензійно-позовної роботи

20.1. Необхідність і сутність претензійно-позовної роботи.

20.2. Забезпечення і проведення претензійно-позовної роботи ДПСУ.

20.3. Оскарження рішень суду органами ДПСУ та порушення процедури банкрутства органами ДПСУ.

20.4. Визнання недійсними договорів органами ДПСУ.

20.5. Відшкодування ПДВ.

20.1. Необхідність і сутність претензійно-позовної роботи

Успішне функціонування держави й усіх її інститутів, наповнення бюджету, розвиток ринкового механізму, забезпечення соціальної стабільності можливі тільки в умовах законності та дисципліни в діяльності суб'єктів різних видів правовідносин.

У процесі формування правовідносин всі суб'єкти, у т. ч. юридичні та фізичні особи — платники податків, набувають певних зобов'язань. Проте з різних причин, як об'єктивних, так і суб'єктивних, зобов'язання ними можуть не виковуватися, що завдає шкоди особистим і державним інтересам.

Як уже зазначалося, податкові органи України відповідно до своїх функцій і завдань, визначених законодавством, забезпечують ефективне функціонування та організацію податкових правовідносин, сплату податків і зборів у порядку, встановленому законом, утримання не сплачених у строк податкових платежів.

Однією з ланок реалізації цього завдання у поєднанні з адміністративно-правовим і процесуальним підходами є організація претензійно-позовної роботи органів ДПСУ з платниками податків. Інститут претензійного врегулювання податкових спорів за змістом є втіленням нормативних засад податкового, цивільно-процесуального та господарсько-процесуального права, спрямованих на заохочення суб'єктів податкових відносин дотримуватися податкової дисципліни, безпосередньо врегульовувати спори між собою, без звернень до суду.

Принцип безпосереднього врегулювання спору в суді закріплений у чинному законодавстві і застосовується до питань, які регулюються ГПКУ та ЦПКУ. Проте донедавна (до 23 червня 2005 р.) деякі види спорів могли передаватися до суду тільки після того, як юрисдикційний суб'єкт виконає певну досудову процедуру, тобто після того, як однією стороною була пред'явлена претензія, яку інша сторона відхилила або не дала на неї відповіді у строк, передбачений чинним законодавством "...спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованому на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для певної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання...". Верховна Рада України 23 червня 2005 р. шляхом прийняття змін до ГПКУ виключила з нього норми, присвячені наслідкам недотримання досудового врегулювання господарського спору (врахувавши рішення КСУ від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 по справі про досудове врегулювання).

Законодавче закріплення цього принципу в податкових відносинах відображене у Законі України "Про порядок погашення ..." і прийнятих на його підставі підзаконних НПА.

Теорією права визначено, що претензійний порядок врегулювання спорів є сукупністю заходів, які підлягають здійсненню стороною, права якої порушені, для безпосереднього вирішення спору, що виник, зі стороною, яка є порушником майнових прав та інтересів. Претензійний порядок врегулювання спорів — це врегулювання спорів за допомогою інституту претензії.

Претензія — письмовий документ, що надсилається особою, яка вважає, що її права та законні інтереси порушені, до порушника з вимогою відновити ці права та інтереси без втручання юрисдикційних органів.

На основі положень законодавства, яке регулює претензійну роботу в органах ДПСУ, претензійний порядок врегулювання спорів між органами ДПС і платниками податків є сукупністю заходів, що включають процедури направлення платникам податків податкових повідомлень з визначеною сумою податкових зобов'язань, податкових вимог, рішень, постанов органів ДПСУ, накладання штрафних (фінансових) санкцій, арешту на активи платника податків, передача активів до податкової застави тощо.

Звідси поняття претензії у контексті претензійної роботи податкових органів визначається як сукупність письмових документів, які надсилаються податковими органами до платників податків для захисту державних інтересів, а саме:

1) податкове повідомлення;

2) перша податкова вимога;

3) друга податкова вимога;

4) рішення органу ДПСУ про накладення штрафних (фінансових) санкцій, нарахування та погашення пені, арешту активів платників податків тощо.

Встановлення претензійного порядку розв'язання податкових спорів є одним з основних засобів реалізації прав і законних інтересів суб'єктів податкових відносин. У сучасних умовах функціонування податкової системи претензійна робота органів ДПСУ стає дійовою формою контролю за виконанням зобов'язань платників податків щодо сплати сум своїх податкових зобов'язань.

Вирішення спірних питань у претензійному порядку спрямоване проти направлення на розгляд судів великої кількості необґрунтованих вимог, а також безспірних позовів.

Виконання процедур претензійного врегулювання спорів суттєво впливає і на організацію позовного провадження, є важливим чинником, що визначає своєрідність судових процедур провадження справ за участю податкових органів.

Значення претензійного порядку врегулювання податкових спорів розкривається повніше через функції, які виконує ця стадія досудового процесу:

а) швидше (ніж судове) відновлення порушених прав та інтересів;

б) вирішення певних розбіжностей щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів на основі дотримання законності;

в) виявлення і усунення причин та умов, що породжують факти невиконання зобов'язань, інших порушень законодавства.