Цивільне право - Майданик P.A. - Ієрархія актів цивільного законодавства

Ієрархія актів цивільного законодавства

Всі акти цивільного законодавства залежно від юридичної сили розміщені в певній суворо визначеній ієрархічній системі, в якій значення і місце нормативного акта визначається його юридичною силою. Чим більша юридична сила нормативного акта, тим вище його положення в системі цивільного законодавства.

Це правило має перш за все практичне значення. У випадку, коли різні нормативні акти по-різному вирішують одне й те ж питання, застосовується нормативний акт, який має більшу юридичну силу.

У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

У цьому зв'язку заслуговує на увагу відсутність одноманітного підходу в доктрині і судовій практиці щодо співвідношення ЦК та інших законах України.

У літературі зазначається, що для ефективного функціонування всієї системи цивільного законодавства необхідне дотримання як мінімум двох умов: 1) окремі закони повинні ґрунтуватися на загальних положеннях ЦК України; 2) при виявленні суперечностей між нормами закону і нормами ЦК України повинні застосовуватися положення ЦК України.

При цьому звертається увага на те, що при визначенні співвідношення ЦК та інших законів необхідно враховувати не тільки і не стільки правило про дію закону в часі, а ст. 4 ЦК України, згідно з якою основним актом цивільного законодавства України є ЦК. Інші закони застосовуються згідно з ЦК і повинні йому відповідати. Отже, пріоритетність норм ЦК України зумовлюються його вищим місцем в ієрархії актів цивільного законодавства (Ю. В. Мица, В. І. Крат).

Подібна ідея поступово втілюється в судовій практиці. Як приклад може бути наведена позиція Верховного Суду України, висловлена щодо співвідношення положень Закону України "Про кооперацію" і ЦК України, в якому зазначається, що основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Тому Закон України "Про кооперацію" застосовується в тій частині, в якій він не суперечить ЦК.

Іншого підходу дотримуються автори, які зазначають, що закріплення ЦК України основним актом цивільного законодавства не означає, що цей кодекс має вищу силу порівняно з іншими законами.

Акти цивільного законодавства повинні відповідати один одному, тобто бути логічно сумісними.

Так, інші закони України повинні прийматися відповідно до Конституції України та ЦК України.

При застосуванні актів цивільного законодавства повинні дотримуватися положення щодо співвідношення загальних і спеціальних норм.

В цивілістичній доктрині загальними нормами зазвичай визнаються норми, які застосовуються до всіх або більшості інститутів галузі (загальна частина), а спеціальні норми належать до окремих інститутів. При цьому звертається увага на те, що загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин.

Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України.

Норми ЦК і норми інших [цивільних] законів зазвичай співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми, з наданням пріоритету спеціальним.

Однак в окремих випадках ЦК може містити норми, які є спеціальними щодо відповідних норм інших законів. Тому в кожному конкретному випадку слід проводити тлумачення норм ЦК й інших законів на предмет співвідношення як загальних і спеціальних норм.

За відсутності суперечностей у змісті норм слід застосовувати положення ЦК в системному взаємозв'язку з приписами інших законів.

У випадках колізії нормативних приписів ЦК та співвідносних норм інших законів слід керуватися роз'ясненнями Конституційного Суду України (далі - КСУ), викладеними в пункті 3 мотивувальної частини його Рішення від 3 жовтня 1997 р. № 4-зп про набуття чинності Конституції України. У цьому Рішенні КСУ роз'яснено: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше". Відповідні роз'яснення КСУ слід застосовувати і до інших законів, приписи яких інакше, ніж ЦК, мають протягом визначеного в них строку регулювати окремі питання.

Положення ЦК України про відповідність норм інших законів нормам ЦК України слід розуміти як необхідність встановлення відношення логічної сумісності норм інших законів з нормами ЦК України.

Вважається, що норми інших законів відповідають нормам ЦК України, якщо будуть дотримані такі умови:

1) якщо норма ЦК містить загальностверджувальне судження, то відповідна норма іншого закону повинна бути приватно стверджувальною;

2) якщо норма ЦК загальнозаперечувальна, то норма іншого закону повинна бути приватнозаперечувальною;

3) якщо норма ЦК приватностверджувальна (рос. частноутвердительной), то норма іншого закону повинна бути приватнозаперечувальною (В. А. Бєлов).

В усіх інших випадках мають місце або відношення логічної невизначеності, або відношення логічної несумісності, іншими словами - невідповідність норм інших законів нормам ЦК. Цивільно-правові приписи, які містяться в інших законах, але не відповідають нормам ЦК взагалі, не повинні визнаватися цивільно-правовими нормами.

У цьому випадку правила про пріоритет закону спеціального або більш пізнього у часі прийняття для вирішення колізій норм законів і ЦК не застосовуються.

З метою забезпечення відповідності (тобто логічної сумісності) норм інших законів з нормами ЦК України в ч. 2 ст. 4 ЦК закріплено правило, згідно з яким у разі подання суб'єктом законодавчої ініціативи до Верховної Ради України проекту закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК, такий суб'єкт зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК України.

Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК або іншому закону, застосовуються відповідні положення ЦК або іншого закону.

ЦК України (ч. 6 ст. 4) закріплено правило про те, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України. Це положення необхідно розуміти як неприпустимість застосування різних правових норм або їх тлумачення до регулювання однорідних цивільних відносин за територіальною ознакою. Наприклад, неправомірними є особливості регулювання цивільних відносин з іпотечного житлового кредитування чи операцій на ринку нерухомості в м. Києві.