Цивільне право України - Дзера О.В. - Викуп пам'ятки історії та культури

Законодавець за допомогою норм ЦК, зокрема правила ст. 352, має на меті обмежити повноваження власника щодо визначення напрямів господарювання стосовно такого об'єкта права власності як пам'ятки історії та культури. Враховуючи те, що у Цивільному кодексі не дається визначення пам'ятки історії та культури, слід виходити з визначення, що міститься в Законі України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 р. Відповідно до нього пам'яткою є такий об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та являє собою місце, споруду (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Державним органом з питань охорони пам'яток історії та культури є Державна служба охорони культурної спадщини, утворена у складі Міністерства культури і туризму України як урядовий орган державного управління відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Державну службу з питань національної культурної спадщини" від 15 березня 2006 р. № 336.

У разі виявлення такого утримання пам'ятки, що загрожує її пошкодженням або знищенням, державний орган з питань охорони пам'яток робить власнику відповідне попередження.

За загальним правилом, таким майном є не лише будівля (дім), а й майно, що представляє значну історичну, художню або іншу цінність для держави та суспільства в цілому (рукописи відомого письменника, вченого, композитора, картини відомого художника, унікальні книги, музейні експонати тощо). У попередженні мають бути зазначені вимоги щодо припинення безгосподарного ставлення власника до належної йому пам'ятки, тобто вказано на ті конкретні дії або бездіяльність, які призводять до створення загрози пам'ятці і мають бути усунуті. З метою непорушення прав та інтересів власника пам'ятки попередження компетентного державного органу має містити реальний термін, протягом якого власник має вжити заходів щодо збереження пам'ятки. Лише у випадку якщо власник не виконає вимоги, визначені в попередженні, державний орган з охорони пам'яток вправі звернутися до суду з позовом про викуп пам'ятки, яка утримується безгосподарно, що загрожує її пошкодженням або знищенням.

З об'єктивного боку поведінка власника щодо власної пам'ятки може характеризуватись як бездіяльністю, так і певними діями, що призводять до руйнування, знищення тощо. Бездіяльність може полягати у непроведенні відповідних ремонтних робіт, непроведенні реставраційних робіт, робіт щодо консервації пам'ятки тощо. Дії, що загрожують пошкодженням або знищенням пам'ятки, виражаються в експлуатації з метою, що суперечить законодавству з питань охорони культурної спадщини, у проведенні ремонтних та реставраційних робіт з порушенням відповідних правил та норм для такого роду робіт тощо.

У виняткових випадках державний орган з питань охорони пам'яток може звернутися до суду з позовом до власника про викуп пам'ятки без попередження. Відповідний державний орган має такі повноваження в разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження відповідної пам'ятки. Таке звернення до суду допускається у випадку надзвичайної цінності пам'ятки, реальної загрози втрати пам'ятки, якщо не вжити термінових та кваліфікованих заходів щодо збереження пам'ятки та в інших випадках, коли невжиття відповідних заходів може призвести до незворотної втрати пам'ятки історії та культури. Всі ці обставини є предметом доведення в суді з боку відповідного державного органу, тому в іншому випадку, в разі недоведеності зазначеної невідкладної необхідності викупу пам'ятки історії та культури, в задоволенні відповідного позову судом має бути відмовлено із зазначенням на необхідність зробити власникові відповідне попередження про усунення недоліків утримання пам'ятки історії.

Відповідно до правила ч. 4 ст. 352 ЦК викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність української держави. Відповідно до змісту ст. 352 ЦК та ст. 21 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (яку Законом України від 27 квітня 2007 р. приведено у відповідність до положень ЦК) таке майно може бути вилучено на умовах викупу в будь-якого власника, в тому числі майно може бути вилученим з комунальної власності. Правило ст. 352 ЦК не передбачає винятків, тому до відносин щодо вилучення пам'ятки з комунальної власності застосовуються правила щодо обов'язковості оплати викупної ціни.

Власнику, в якого викуповується майно, що є пам'яткою історії та культури, відшкодовується його вартість, яка визначається за згодою сторін. При визначенні викупної ціни мають бути враховані вартість пам'ятки, яка визначається в процесі проведення незалежної оцінки на певну дату з урахуванням історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої цінності; схоронність пам'ятки, тобто показник збереження первісного (автентичного) вигляду пам'ятки як у цілому, так і окремих її елементів.

Викупна ціна має враховувати ринкову ціну пам'ятки, яка визначається з урахуванням найбільш ефективного використання та безумовного виконання умов охоронного договору стосовно режимів її використання у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує максимальне збереження її автентичності та просторової композиції.

Відповідно до пунктів 41-43 Методики грошової оцінки пам'яток, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. № 1447, під час проведення грошової оцінки пам'ятки враховується також оцінка місця її розташування. Грошова оцінка пам'ятки провадиться на основі потенційних доходів від її використання, визначених на дату оцінки. При цьому аналізується дохід, що може бути отриманий від передачі пам'ятки в оренду, або дохід від її експлуатації з іншою метою, що не суперечить законодавству з питань охорони культурної спадщини. Якщо між сторонами не досягнуто згоди щодо викупної ціни пам'ятки історії та культури, спір вирішується судом, який визначає розмір відшкодування вартості майна, що викуповується, з урахуванням художньої, історичної та іншої цінності, виходячи з визначених критеріїв, які має врахувати суд. У необхідних випадках відповідно до процесуального законодавства суд може призначити проведення відповідно судової експертизи.