Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 5. Припинення договору ренти

Цивільне законодавство містить правила щодо здійснення права платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти.

У частині 1 ст. 739 ЦК України закріплено право платника безстрокової ренти відмовитися від договору ренти. Зазначене право зумовлене безстроковим характером договору ренти і пов'язаними з цим ризиками у вигляді знищення майна, переданого під виплату ренти, зміни стану здоров'я осіб, які першими укладали даний договір, виникнення обставин, які ускладнюють виконання договору.

З огляду на пролонгований характер зазначеного договору здійснення цього права не може бути обмежене умовами договору. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

Однак це не означає встановлення договором порядку здійснення зазначеного права з метою захисту інтересів обох сторін договору.

Зазначене положення знайшло відображення в ч. 2 ст. 739 ЦК, згідно з якою договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти. Зазначені умови можуть, зокрема, передбачати строк повідомлення про відмову договору, порушення яких може тягнути сплату пені чи інші негативні наслідки для одержувача ренти (перенесення строку дострокового припинення договору тощо).

Зобов'язання з виплати ренти може бути припинене у разі досягнення сторонами договору згоди про розірвання договору. Сторони мають право за взаємною згодою визначити процедуру дострокового розірвання договору, його правові наслідки (чи передбачається повернення майна і вже виплачених рентних платежів, чи отримує одержувач компенсацію тощо).

Частина 3 ст. 739 ЦК України передбачає правило, згідно з яким договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

У випадку наявності заборгованості між сторонами на момент спливу зазначеного тримісячного строку дата припинення договору ренти переноситься до погашення зазначеної заборгованості, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 740 ЦК України передбачає порядок здійснення права одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти.

Одержувач ренти має право вимагати розірвання зазначеного договору у випадках, указаних у ч. І ст. 740 ЦК або в договорі.

ЦК України закріплює три підстави розірвання договору безстрокової ренти з ініціативи одержувача ренти.

Право на розірвання договору виникає у випадку, коли платник такої ренти прострочив її виплату більш як на один рік.

Одержувач ренти має право на розірвання договору ренти, якщо платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти, передбачені договором або законом (не надав заставу або не провів заміну втраченого забезпечення, не уклав договору страхування ризиків тощо).

Зазначене право може бути реалізоване у разі виникнення обставин, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти в розмірі та строки, що встановлені договором (платник ренти визнаний неплатоспроможним тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 740 ЦК одержувач зазначеної ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

ЦК України встановлює правила щодо розрахунків сторін у разі розірвання договору ренти.

Згідно з ч. 1 ст. 741 ЦК можливе проведення розрахунків залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату або безоплатно, якщо договором ренти не було встановлено правові наслідки розірвання договору ренти.

Частина 2 ст. 740 ЦК встановлює правило, згідно з яким платник ренти, якому майно було передано у власність безоплатно, має виплатити одержувачеві річну суму рентних платежів.

Згідно з ч. 3зазначеної статті ЦК платник ренти, якому було передано майно у власність за плату, тобто сплатив ціну майна, відчуженого під ренту, повинен за вимогою одержувача ренти виплатити річну суму ренти та вартість переданого майна.

Цивільним законодавством не передбачено права одержувача ренти вимагати повернення майна, переданого у власність платника ренти.

Однак за згодою сторін розрахунки можуть бути проведені шляхом передачі одержувачу ренти майна, належного платнику ренти.

Стаття 742 ЦК України містить правила щодо ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату безстрокової ренти.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна залежить від того, на яких умовах передається майно за договором ренти.

Частиною 1 зазначеної статті ЦК передбачено, якщо майно було передано платнику ренти безоплатно, то зазначений ризик несе платник, який не звільняється від зобов'язання виплачувати ренту.

Крім того, покладення на платника ренти зазначеного ризику означає, що одержувач ренти не зобов'язаний відшкодовувати вартість втраченого майна або замінити його іншим рівноцінним майном і вважається таким, що передав майно у власність платника ренти.

За змістом ч. 2 ст. 742 ЦК у випадку настання зазначеного ризику за договором передання майна за плату під виплату безстрокової ренти платник ренти має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Стаття 743 ЦК України встановлює правило про покладення ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, незалежно від того, чи передано воно під виплату ренти безоплатно або за плату за договором, укладеним на певний строк, безпосередньо на платника ренти. У цьому разі до закінчення строку дії договору ренти за платником ренти зберігаються всі його зобов'язання з її виплати.

Стосовно договору безстрокової ренти ЦК не встановлює особливості переходу такого ризику, а отже, на відносини безстрокової ренти мають поширюватися загальні положення ЦК про перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, передбачені ст. 323 ЦК, згідно з якою зазначений ризик несе власник майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому в разі укладення договору безстрокової ренти зазначений ризик несе власник майна, переданого під виплату ренти (рентних платежів), якщо інше не передбачено договором ренти.

На договір безстрокової оплатної ренти мають поширюватися також положення ЦК про перехід зазначеного ризику за договором купівлі-продажу відповідно до ст. 668 ЦК України.