Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 2. Зміст договору

Майно, що може бути об'єктом договору довічного утримання

Відповідно до ст. 465 ЦК України об'єктами, що можуть передаватися у власність за цим договором, можуть бути: житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме майно, яке має значну цінність. Отже, на відміну від ЦК УРСР, за ЦК України відчужуватися за договором довічного утримання може також рухоме майно, що має значну цінність. У зв'язку з тим, що нормами ЦК України не дано вартісного вираження значної цінності такого майна та при мірного його переліку, зазначене положення може неоднозначно тлумачитися, а відтак мати проблематичне вирішення на практиці. Можна припустити, що таким рухомим майном може бути транспортний засіб, антикварні речі, твори мистецтва тощо.

Оскільки договір довічного утримання спрямований на передачу права власності на перелічені об'єкти, то, відповідно, зазначене майно повинно належати відчужувачеві на праві власності, що має підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами, і не повинно бути обтяжене заставою.

Стаття 747 ЦК визнає можливість укладення договору довічного утримання, за яким відчужується майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема те, що належить подружжю. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. При цьому в разі смерті одного зі співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується.

Стаття 753 ЦК передбачає можливість заміни майна за договором довічного утримання. Зокрема, заміна такого майна може здійснюватися за взаємною згодою шляхом укладення змін та доповнень до договору довічного утримання, що мають бути вчинені в тій самій формі, що і договір довічного утримання. Чинний ЦК не визначає ніяких підстав для заміни речі, що може призводити до зловживань набувачами або відчужувача ми у сфері застосування заміни речей кілька разів. При цьому законодавець не визначає також видів речей, що можуть бути замінені за договором довічного утримання, з чого можна зробити висновок, що замінені можуть бути будь-які речі, що можуть бути предметом договору довічного утримання.

Наслідками заміни речі за договором довічного утримання може бути залишення обов'язків набувача у незмінному обсязі або відповідна їх зміна, що залежить від вартості заміненої речі. Якщо вартість заміненої речі менша від вартості попередньої речі, то обсяг обов'язків набувача може бути відповідно зменшений. А якщо вартість заміненої речі більша за вартість попередньої речі, то обсяг обов'язків може бути збільшений. У разі заміни речі на іншу річ такої самої вартості обсяг обов'язків набувача залишається незмінним. При цьому, в разі зміни обсягу обов'язків набувача з підстав заміни речі, до договору довічного утримання мають бути внесені відповідні зміни у тій самій формі, що і договір довічного утримання. Крім того, у разі заміни нерухомого майна за договором нотаріусом мають бути внесені зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також подані відомості для здійснення державної реєстрації.

Права та обов'язки сторін

Набувач за договором довічного утримання зобов'язується систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом.

Зазначене утримання може полягати як у матеріальному забезпеченні (в натуральному чи грошовому), так і в наданні догляду. При цьому всі види забезпечення та догляду мають бути зазначені в договорі. Це може бути надання житла, харчування, забезпечення необхідним одягом, білизною, заміна постільної білизни, прибирання квартири (будинку) тощо. Зазначені види матеріального забезпечення підлягають грошовій оцінці в договорі та підлягають індексації в порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України). ЦК УРСР передбачав оцінку будинку, що передавався за договором довічного утримання за погодженням сторін (ст. 426), а також передбачав визначення за погодженням сторін грошової оцінки матеріального забезпечення. Договором може передбачатися надання відчужувачеві систематичних грошових виплат.

Отже, в договорі довічного утримання мають бути зазначені способи надання утримання, строки їх виконання, порядок та види догляду за відчужувачем. У разі якщо способи забезпечення або догляду відчужувача не визначені договором, спір підлягає розв'язанню відповідно до засад справедливості та розумності (п. 2 ст. 749 ЦК України).

Утому випадку, коли за договором довічного утримання набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача або третю особу, на користь якої укладено договір, житлом, причому таким може бути як будинок (квартира), що відчужується за договором, так і інше житло, передбачене в договорі, в ньому обов'язково має бути конкретизовано, яке саме житло надається (чи квартира або будинок повністю, чи окрема кімната чи кімнати) (ст. 750 ЦК України).

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений такими обов'язками:

1) надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд у строки та види, передбачені договором;

2) забезпечити відчужувача житлом (у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором);

3) поховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок не був передбачений договором (ч. 3 ст. 749 ЦК України). При цьому, якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Стаття 754 ЦК України встановлює такі способи забезпечення виконання договору довічного утримання:

- набувач не може до смерті відчужувача передане йому за договором довічного утримання майно продати, обміняти, подарувати, укладати щодо нього договір застави чи передати у власність іншій особі на підставі іншого правочину;

- протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями набувача;

- втрата, знищення, пошкодження цього майна не припиняє дію договору довічного утримання і не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Набувач наділений правом передати свої права та обов'язки за договором іншій особі у разі неможливості подальшого виконання ним обов'язків за договором довічного утримання з підстав, що мають істотне значення. Крім того, набувач також наділений правом вимагати розірвання договору довічного утримання в судовому порядку (п. 2 ч. 1 ст. 755 ЦК України).

Стаття 752 ЦК передбачає підстави та порядок заміни набувача-фізичної особи за договором довічного утримання.

Зокрема, набувач може бути замінений у разі неможливості подальшого виконання ним обов'язків набувача за договором довічного утримання за наявності підстав, що мають істотне значення. При цьому ст. 752 не визначає примірного переліку таких підстав. Відповідно, можна припустити, що такими підставами можуть бути: істотне погіршення майнового стану набувача, тяжка хвороба набувача або членів його сім'ї, звільнення з роботи та інші обставини, що призводять до неможливості належного виконання обов'язків за договором. За наявності таких обставин набувач може бути замінений його членом сім'ї або іншою особою лише за згодою відчужувача.

Законодавець не визначає порядку здійснення заміни набувача та форми, в якій має бути висловлена згода відчужувача. Уявляється, що в даній ситуації необхідно застосовувати загальні положення про зобов'язання, зокрема в частині підстав та порядку заміни боржника (статті 520-523 ЦК). Тобто у разі заміни набувача, має бути складений правочин про заміну набувача між попереднім та новим набувачем, який має бути схвалений відчужувачем, наприклад, шляхом підпису зазначеного правочину, який буде невід'ємною частиною договору довічного утримання. Другим способом оформлення заміни набувача може бути розірвання договору довічного утримання в судовому порядку у разі відмови відчужувача на його заміну і наступне укладення договору довічного утримання з новим набувачем. Такий висновок можна зробити, виходячи з аналізу ст. 755 ЦК.

Цю проблему спробували вирішити складачі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Так, в п. 48 Інструкції зазначається, що договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого договору, який додається до примірника основного договору, що міститься у справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса (державного нотаріального архіву). Договір про заміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. При цьому на всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або розірвання, в якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання. Крім того, про зміну або розірвання договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.

У разі укладення договору про зміну або розірвання такого договору, він повинен бути поданий для державної реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус зазначає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам.

Невизначеними в ЦК залишилися наслідки заміни набувача в договорі довічного утримання. Зокрема, як вже зазначалося вище, у набувача виникає право власності з моменту укладення договору (державної реєстрації). Відповідно, ЦК не визначає правові наслідки заміни набувача в частині передачі новому набувачеві права власності на майно, отримане за договором довічного утримання. Якщо навіть припустити, що попередній набувач передає право власності на це майно новому набувачеві, то чи повинна йому виплачуватися вартість майна, пропорційна вартості наданого відчужувачеві утримання та (або) догляду? Напевне, що питання про розрахунки між набувачами має бути вирішене в договорі між ними, тобто вирішується на розсуд цих сторін або в рішенні суду, якщо спір вирішується в судовому порядку.

Частина 2 ст. 752 ЦК передбачає можливість судового оскарження відмови відчужувача у наданні згоди на заміну набувача. У цьому випадку суд враховує тривалість виконання договору та інші обставини, що мають істотне значення (наприклад, належне виконання договору набувачем та ін.). Зазначена норма спрямована на захист прав набувача, який з поважних причин не може продовжувати виконувати умови договору довічного утримання.

Відчужувач має право: вимагати від набувача належного виконання передбачених договором обов'язків; замінити майно, що було передане за договором довічного утримання набувачеві за його згодою; вимагати розірвання договору в судовому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від вини.

Як уже зазначалося вище, договір довічного утримання припиняє свою дію зі смертю відчужувача. Договір довічного утримання може бути розірваний як на вимогу набувача, так і на вимогу відчужувача майна. На вимогу відчужувача майна договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від вини. У такому випадку відчужувач набуває право власності на майно, що він передав за договором, і, відповідно, має право вимагати від набувача його повернення (ст. 756 ЦК України). При цьому витрати набувача на утримання або догляд відчужувача поверненню не підлягають. У даному разі цивільне законодавство встановлює відповідальність набувача за невиконання чи неналежне виконання обов'язків за договором довічного утримання, тим самим захищаючи права та інтереси відчужувача.

Набувач також наділений правом вимагати розірвання договору, зокрема у разі незгоди відчужувача від заміни набувача за договором з підстав неможливості останнім виконувати обов'язки за договором. У разі задоволення судом вимог набувача суд може залишити за ним право власності на частину майна з урахуванням часу, протягом якого він належно виконував обов'язки за договором (ч. 2 ст. 756 ЦК України).

Під час строку дії договору довічного утримання можуть настати обставини, які можуть істотно вплинути на дію договору.

Такими обставинами можуть бути: смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи-набувача.

Зокрема, у разі смерті фізичної особи-набувача можуть настати такі юридичні наслідки, передбачені ст. 757 ЦК України:

- права та обов'язки набувача, що помер, переходять до його спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;

- якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, переданого відчужувачем, то право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом;

- відчужувач набуває право власності на майно, передане ним за договором довічного утримання в разі відсутності у набувача, що помер, спадкоємців або їх відмови від прийняття зазначеного майна. У цьому разі договір довічного утримання припиняє свою дію.

У разі припинення юридичної особи-набувача за договором довічного утримання настають такі правові наслідки, передбачені ст. 758 ЦК України:

- якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов'язки за договором переходять до правонаступника;

- якщо юридична особа ліквідується, то договір довічного утримання припиняє свою дію і майно, що було за ним передане, переходить до відчужувача;

- якщо у разі ліквідації юридичної особи-набувача майно перейшло до її засновника (учасника), то права та обов'язки за договором переходять до цього засновника (учасника).