Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Контрольні повноваження лізингодавця стосовно діяльності лізингоодержувача у частині користування предметом лізингу

Порівняння норм Закону про лізинг та Закону про ФЛ свідчить про звуження законодавчого втручання в договірні стосунки між лізингодавцем і лізингоодержувачем лише до рівня перевірки першим дотримання умов використання та утримання предмета лізингу. Що стосується обов'язковості інформування лізингодавця про фінансовий стан лізингоодержувача, то вона може бути передбачена лише за домовленістю між сторонами договору лізингу. Слід зазначити, що законодавець пішов по шляху спонукання сторін договору лізингу до врегулювання відносин здійснення контролю з боку лізингодавця за діяльністю лізингоодержувача, пов'язаною з використанням предмета лізингу, на рівні договору, не передбачивши для цього жодних мінімальних гарантій чи то страховок на рівні закону. Водночас, як свідчать узагальнення договірної практики окремих вітчизняних лізингових компаній і банків, питанню здійснення контролю за діяльністю лізингоодержувача, пов'язаною з використанням і утриманням предмета лізингу, майже не приділяється уваги. Сторони, як правило, обмежуються компіляцією (відтворенням) відповідних норм Закону про ФЛ щодо здійснення перевірки лізингодавцем умов використання та утримання лізингоодержувачем предмета лізингу.

Аналізуючи поняття "контроль" і "нагляд" у контексті окресленої проблеми, передусім слід з'ясувати гносеологію їх змісту. Під контролем розуміються перевірка, облік діяльності когось, чогось, нагляд за кимось, чимось. У свою чергу, під наглядом слід розуміти пильнування, слідкування за кимось, чимось для контролю, забезпечення порядку тощо. З огляду на зазначене, на нашу думку, з метою уніфікації термінології варто замість терміна "перевіряти" вживати у законодавстві та власне в договірній практиці термін "контролювати", що більшою мірою відповідає національним законотворчим і законодавчим традиціям.

Також слід згадати норму ч. 3 ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до якої "обтяжувач має право у будь-який час протягом строку дії обтяження за умови попереднього письмового повідомлення боржника перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використання предмета обтяження". Зазначена норма, на наш погляд, певною мірою усуває законодавчу лакуну, що утворилася у зв'язку з прийняттям норми п. 4 ч. 2 ст. 11 Закону про ФЛ, механізм реалізації якої законодавець віддав на розсуд сторін договору лізингу. Екстраполюючи її зміст на відносини між лізингодавцем і лізингоодержувачем, можемо зазначити таке: 1) вжиті у викладеній нормі поняття слід розуміти так: а) обтяжувач - це лізингодавець (сублізингодавець); б) боржник - це лізингоодержувач (сублізингоодержувач); в) обтяження - це лізингові зобов'язання у частині користування предметом лізингу; г) предмет обтяження - це предмет договору лізингу; 2) важливе значення для реалізації права лізингодавця на проведення контролю (перевірки) діяльності лізингоодержувача щодо використання та утримання предмета лізингу має вчасне письмове повідомлення лізингодавцем про наміри проведення такої перевірки. Законодавство не містить спеціальних норм, на основі яких можна було б визначитися з формою такого повідомлення та строком, протягом якого має бути вчинене таке повідомлення. З огляду на це лізингодавець вимушений буде домовлятися з лізингоодержувачем про врегулювання механізму реалізації цього права у договорі лізингу.

Якщо у договорі лізингу зазначений аспект лізингових відносин не врегульовано, то, на наш погляд, лізингодавець має повідомити лізингоодержувача про намір проведення перевірки в розумний строк. Наприклад, у разі бажання лізингодавця перевірити умови утримання та використання лізингоодержувачем зернозбирального комбайна, що переданий останньому як предмет лізингу, під час збирання врожаю, лізингодавець має повідомити лізингоодержувача про намір провести такого роду перевірку завчасно, не завдаючи цим збитків останньому.

Нормами цієї статті чітко визначений об'єм проведення перевірки: наявність, стан, умови збереження та використання предмета лізингу. Тому зазначена норма не пристосована для врегулювання відносин між лізингодавцем і лізингоодержувачем щодо перевірки фінансового стану останнього, що, як наслідок, є суто предметом договірного регулювання. У викладеній нормі зазначається, що перевірка може здійснюватися документально і в натурі.

Лізингодавцю може бути надано право в будь-який час протягом робочого дня входити на територію лізингоодержувача, де може перебувати предмет лізингу, в цілях інспектування, спостереження за використанням та контролем його стану. Документальна перевірка умов використання предмета лізингу полягає в отриманні лізингодавцем від лізингоодержувача задокументованих відомостей, що відображають параметри функціонування певного обладнання, об'єм виробленої з його допомогою продукції тощо. Слід зазначити, що на практиці сторони договору лізингу інколи домовляються стосовно права лізингодавця здійснювати контроль за фінансовим становищем лізингоодержувача. Об'єктами такого контролю може бути діяльність лізингоодержувача в частині, яка стосується предмета лізингу, а також формування фінансових результатів діяльності лізингоодержувача та виконання лізингоодержувачем зобов'язання за договором лізингу. Такий контроль може включати отримання супровідних матеріалів при складанні документа договору, що є необхідними для перевірки рентабельності діяльності лізингоодержувача, отримання оперативної інформації про виконання договору, в першу чергу, про сплату лізингових платежів, затвердження звітів про виконання договору. На нашу думку, лізингоодержувач не зобов'язаний у будь-якому разі надавати лізингодавцю інформацію, яка не має жодного відношення до виконання договору лізингу.