ЦК України передбачає можливість припинення договору позички як на загальних підставах припинення зобов'язань, так і на підставах, передбачених безпосередньо гл. 60. Спеціальні підстави припинення договору позички можна умовно поділити на дві групи:
- припинення договору позички з об'єктивних підстав;
- розірвання договору позички однією зі сторін.
Стаття 835 ЦК передбачає припинення договору позички у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надано у користування. Це правило зумовлено тим, що договір позички так чи інакше пов'язаний з особою користувача та являє собою певного роду дружню послугу, що йому надається. Для збереження відносин безоплатного користування після смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - користувача необхідна спеціальна вказівка про це в договорі.
Одностороннє розірвання договору позички допускається на вимогу як позичкодавця, так і користувача. На вимогу позичкодавця договір позички може бути достроково розірваний в таких випадках:
1) якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому (п. 1 ч. 2 ст. 834 ЦК). Таке право випливає з деякою мірою особистих дружніх відносин між позичкодавцем та користувачем та безоплатного характеру договору;
2) якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору (п. 2 ч. 2 ст. 834 ЦК). При цьому не має значення, чи були такі порушення з боку користувача істотними та Чи погіршився стан речі в результаті такого користування;
3) якщо річ самостійно передана у користування іншій особі (п. З ч. 2 ст. 834 ЦК);
4) якщо в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження (п. І ч. 2 ст. 834 ЦК).
При цьому, оскільки вказані випадки являють собою порушення обов'язків користувачем, то розірвання договору, як правило, буде супроводжуватися покладенням на нього обов'язку відшкодувати позичкодавцю заподіяну шкоду.
Якщо під час перебування у безоплатному користуванні річ була передана у власність іншій особі, вона вправі вимагати розірвання договору, який був укладений на невизначений строк (ч. 3 ст. 834 ЦК). При цьому користувач має бути про це попереджений за час, який відповідав би меті позички. Часто в договорі визначається не строк, а мета використання речі (будівельний інструмент для здійснення ремонту; плитка для приготування їжі тощо). Тому при передачі права власності на позичену річ третій особі така особа має надати користувачу час для закінчення тих дій, для яких і бралася річ у позичку.
Користувач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору позички та повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше, як за сім днів до повернення речі (ч. І ст. 834 ЦК). Це правило також випливає з безоплатного характеру договору, оскільки через це дострокове повернення речі позичкодавцю не може негативно вплинути на його інтереси. Лише в разі коли зберігання або використання речі (автомобіль, тварина тощо) потребує створення якихось додаткових умов, користувач зобов'язаний попередньо повідомити позичкодавця про намір розірвати договір позички, щоб надати йому можливість створити такі необхідні умови.
Слід зазначити, що розірвання договору позички з вищеперелічених умов є правом, а не обов'язком сторін. У зв'язку з цим сторони в договорі можуть визначити якісь інші умови розірвання договору на вимогу тієї чи іншої сторони або обмежити позичкодавця чи користувача у реалізації права, передбаченого Цивільним кодексом.
1. Поняття та види договору підряду
2. Сторони договору
3. Порядок укладення договору
4. Ціна за договором підряду
5. Строки виконання зобов'язань за договором
6. Права та обов'язки сторін за договором
7. Відповідальність сторін за договором
Глава 31. Договір побутового підряду
1. Поняття та правове регулювання договору побутового підряду