Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Припинення договору консигнації та правові наслідки порушення умов договору

Виконання договору завершує розвиток договірних зобов'язань. Зобов'язальні правовідносини перестають існувати, і учасників договору не пов'язують більше права та обов'язки один щодо одного. Виконання може припинити договірне зобов'язання лише за умови, що воно є належним: тобто здійснене належною особою, належній особі, належним способом, у належному місці, належним предметом, у належний час і з дотриманням інших вимог.

Припинення дії договору шляхом виконання є логічним завершенням договірних відносин, "природним" способом припинення зобов'язання.

Припинення зобов'язання виконанням належить до загальних способів припинення договору. Глава 19 ЦК України присвячена таким способам припинення зобов'язань і, поряд з виконанням, містить наступний перелік: зарахування, збіг боржника і кредитора в одній особі, угода сторін, зміна плану, неможливість виконання, смерть громадянина або ліквідація юридичної особи. Ці правоприпиняючі факти виникають як з волі учасників, як правило, задовольняючи їх майнові інтереси - належне виконання, зарахування, угода сторін, так і незалежно від волі учасників - смерть громадянина, примусова ліквідація юридичної особи, збіг боржника і кредитора в одній особі; неможливість виконання.

Всі перелічені юридичні факти можуть бути підставами для припинення дії договору консигнації.

Серед договірних умов слід окремо відзначити ті, які передбачають додаткові заходи впливу на недобросовісного контрагента за договором з метою стимулювати його до належного виконання зобов'язання. Такі спеціальні заходи майнового впливу називають способами забезпечення виконання договору. Вони передбачені чинним законодавством України (статті 178-181, 191-196 ЦК).

Для застосування одного із способів забезпечення виконання зобов'язання за договором консигнації необхідно, щоб він був прямо передбачений законом або угодою сторін. Угода сторін може передбачати будь-який вигідний для них спосіб забезпечення виконання зобов'язання. При цьому сторони переслідують одну мету - запобігти або усунути ті наслідки, які тягне для кредитора порушення зобов'язання боржником.

У договорі консигнації, як і в будь-якому цивільно-правовому договорі, можна передбачити один із таких способів забезпечення виконання зобов'язання: неустойка (штраф, пеня), застава, порука, гарантія.

Крім особливих способів забезпечення виконання консигнаційного зобов'язання, таких як права консигнатора на утримання грошей і товару консигнанта, умова делькредере, укладення договору страхування, крім особливого способу забезпечення виконання зобов'язання консигнанта з оплати послуг - права консигнатора на утримання грошей і товару, найпоширенішим способом забезпечення виконання зобов'язання за договором консигнації є неустойка. Згідно зі ст. 179 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) визнається установлена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний виплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання. Існує кілька видів неустойки.

У законодавстві традиційно як різновиди неустойки застосовують штраф і пеню. Якщо щодо штрафів важко виділити які-небудь особливі риси, то специфічні особливості неустойки у вигляді пені очевидні. Вони полягають у тому, що пеня встановлюється на випадок прострочення виконання зобов'язання. Іншими словами, її роль полягає в забезпеченні лише своєчасного виконання зобов'язання. Пеня, як правило, визначається в процентах щодо суми зобов'язання, не виконаного у встановлений термін; пеня являє собою неустойку, триваючу в часі, яка стягується за кожен наступний період прострочки невиконаного в строк зобов'язання.

Залежно від підстав виникнення зобов'язання сплатити неустойку, вона може бути законна і договірна. За загальним правилом, юридичні особи розмір неустойки визначають за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у спеціальних нормативних актах.

Угода про неустойку, згідно з вимогами ст. 180 ЦК, має бути укладена в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання, інакше вона буде недійсною. Щодо неустойки за законом - то вона підлягає застосуванню незалежно від того, чи передбачена її сплата в договорі. Правда, частка і сфера застосування неустойки за законом залежить від того, в якій правовій нормі вона міститься. Якщо неустойка закріплена в імперативній нормі, то вона підлягає безумовному застосуванню. У випадку, коли положення про неустойку міститься в диспозитивній нормі, то вона застосовується, якщо сторони в угоді не передбачили інший розмір неустойки. В противному разі настають різні негативні наслідки для сторони-боржника.

Право передоручити свої повноваження і залучити до реалізації посередницької угоди третіх осіб породжує проблему відповідальності посередника перед замовником за невиконання чи неналежне виконання договорів третіми особами. За договором комісії комісіонер не несе відповідальності перед комітентом за виконання договорів третіми особами, крім випадку, коли комісіонер за договором прийняв на себе таку відповідальність (умова делькредере) або був необачним у виборі такої особи (ч. 3 ст. 1016 ЦК). Щодо такого посередницького договору, як договір консигнації, то в зарубіжній практиці передбачається ще один виняток із цього правила: консигнатор відповідає перед консигнантом за виконання договору третьою стороною, коли він без дозволу продав товар у кредит. Таке положення видається цілком справедливим і заслуговує на запозичення при законодавчому врегулюванні посередницьких відносин в Україні.

При якій ситуації треті особи несуть відповідальність перед клієнтом, а він перед третіми особами, не перебуваючи з ними в договірних відносинах? У першу чергу, в разі припинення договору консигнації. Коли третя особа купила неякісний товар, а посередницький договір вже втратив силу, то претензійні вимоги пред'являються безпосередньо до консигнанта. Аналогічно у випадку несплати коштів за товар третьою особою консигнант має право притягти до відповідальності покупця.

Оскільки консигнаційні відносини законодавчо не врегульовані, обов'язок повного відшкодування сторонам збитків у разі невиконання (відмови від виконання) або неналежного виконання договору консигнації випливає із ст. 203 ЦК України.

Об'єктивною межею відповідальності є розмір понесених і доведених збитків. У договорі консигнації досить широко використовується така форма майнової відповідальності, як сплата неустойки (штрафу, пені). Розглянемо деякі можливі порушення обов'язків сторонами і відповідальність за них, яка може настати у вигляді обов'язку сплати неустойки.

Невиконання консигнантом свого обов'язку передати консигнатору кількість продукції в обумовленому асортименті та у встановлений строк може виявитись у таких правопорушеннях, як прострочення поставки чи недопоставка. Це однотипні правопорушення, бо в разі недопоставки прострочено поставку якоїсь частини товару в обумовлений строк. Тому правові наслідки цих правопорушень однакові.

У разі прострочення поставки товару чи недопоставки консигнант сплачує консигнатору неустойку, розмір якої залежить від вартості недопоставленого в строк товару. В договорі консигнації сторони рідко наполягають на реальному виконанні зобов'язання - поповненні недопоставки в наступний термін. Зазначена неустойка стягується одноразово, а це означає, що обсяг недопоставленої! продукції не враховується при визначенні розміру неустойки за такі самі порушення в наступних періодах. На практиці розмір неустойки за вказане правопорушення не перевищує 1 %. Встановлена законом, іншими правовими актами або договором неустойка за недопоставку або прострочення поставки товарів стягується до фактичного виконання зобов'язання в межах строку дії договору, якщо інший порядок стягнення не передбачений законом або договором. За порушення асортименту поставленого товару консигнант може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого передбачається у договорі і частіше за все виступає у вигляді фіксованої суми. Причому коли консигнатор на власний розсуд прийме товар на консигнацію з порушеним асортиментом, то майнова санкція не застосовується. Якщо консигнант у визначений термін не передав товар на консигнацію, то відповідальність для нього може настати як у вигляді відшкодування збитків, так і у вигляді сплати штрафу.

Оскільки договір консигнації є видом змішаного договору, який поєднує у собі й елементи договору поставки, то при встановленні форми відповідальності за те чи інше правопорушення сторони врегульовують це питання за аналогією. Серйозним порушенням договірної дисципліни при поставках є відхилення виготовлювача від вимог щодо якості товарів.

Недодержання умов щодо якості товарів тягне за собою різні правові наслідки залежно від характеру правопорушення. Дуже часто товар виявляється з дефектами, які можна і економічно доцільно усунути в місці його одержання. На вимогу консигнатора їх усувають представники консигнанта (у тому числі шляхом заміни окремих частин або виробу в цілому) протягом 20 днів, якщо інший строк не передбачений нормативною документацією або договором. У разі усунення дефектів силами консигнанта і в обумовлений строк майнова відповідальність у вигляді штрафів не настає. Якщо консигнатор усунув дефекти власними силами, консигнант відшкодовує йому понесені витрати.

Консигнатор має право відмовитись від прийняття неякісного товару. За це порушення умов договору доцільно, за аналогією із договором поставки, передбачати відповідальність у вигляді штрафу. При відмові консигнатора прийняти товар на консигнацію він зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання.

Порушенням вимог щодо комплектності є поставка некомплектного товару. При цій ситуації консигнатор доукомплектовує товар у погоджений сторонами строк і має право на стягнення з контрагента штрафу в розмірі, передбаченому сторонами як за поставку неякісного товару. Поряд із застосуванням такої майнової санкції консигнатор має право на продовження строків консигнації, яке є адекватним строку затримки реалізації із зазначених причин.

У договорі консигнації сторони можуть також передбачити штраф за неналежне маркування товару чи порушення умов щодо упаковки і затарення. Відсутність маркування сама по собі не означає недоброякісність товару, але призводить до неможливості його реалізації. Неналежна упаковка товару може призвести до втрати якості товару як при транспортуванні, так і при зберіганні на консигнаційному складі. Якщо договором передбачено вибірку продукції зі складу консигнанта, то у договорі слід чітко визначити порядок вибірки та санкції за порушення консигнатором свого обов'язку.

Важливим обов'язком консигнатора є своєчасне подання звітів про рух товарів і грошей. Порушення цього обов'язку тягне за собою, як правило, порушення строків розрахунків за проданий товар. Практично у всіх консигнаційних договорах передбачено застосування до правопорушника санкцій у вигляді пені, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу.

Прострочення оплати є найчастішим порушенням умов договору з боку консигнатора в умовах економічної кризи, тому крім сплати пені консигнант може застосувати до контрагента такі оперативні санкції, як відмова від поставки нової партії товару до повного розрахунку за реалізований товар. Зі свого боку, консигнант може також несвоєчасно розрахуватися за надані послуги. Відповідальність у вигляді пені настає і для консигнанта. Проте якщо в договорі передбачена можливість стягнення штрафу за необґрунтовану відмову від оплати, то сторона може крім пені вимагати і сплати штрафу1.

Цікавим є питання про порушення сторонами умови про територію реалізації товарів як консигнантом, так і консигнатором. Частіше за все за це правопорушення сторони передбачають відповідальність у вигляді штрафу за кожну укладену угоду з порушенням умови про територію. Така форма відповідальності є зручною для обох сторін, оскільки розрахунок і доказування збитків при даній ситуації є надто складним.

Залучення до реалізації консигнаційної угоди третіх осіб породжує проблему відповідальності консигнатора перед консигнантом за невиконання чи неналежне виконання договорів третіми особами. Тільки за Торговим кодексом Японії, наприклад, за відсутності спеціальної умови в договорі або іншого звичаю консигнатор при невиконанні договору третьою особою несе відповідальність перед консигнантом за таке невиконання1. За аналогією з договором комісії консигнатор не несе відповідальності перед консигнантом за виконання договорів третіми особами, крім випадку, коли консигнатор за договором прийняв на себе таку відповідальність (умова делькредере). В зарубіжній практиці передбачається ще один виняток з цього правила: консигнатор відповідає перед консигнантом за виконання договору третьою особою, коли він без дозволу продав товар у кредит. Таке положення видається цілком справедливим і заслуговує на запозичення при законодавчому врегулюванні консигнаційних відносин в Україні.

За якої ситуації треті особи несуть відповідальність перед консигнантом, а консигнант - перед третіми особами, не перебуваючи з ними в договірних відносинах? У першу чергу, у разі припинення договору консигнації. Коли третя сторона купила неякісний товар, а консигнаційна угода вже втратила силу, то претензійні вимоги пред'являються безпосередньо до консигнанта. Аналогічно у випадку несплати коштів за товар третьою особою консигнант має право притягти до відповідальності покупця. В іншому випадку, коли консигнаційна угода діє і нею передбачена умова безпосереднього перерахування коштів консигнанту, то цілком закономірно, що консигнант може самостійно вимагати від третіх осіб перерахування цих коштів.

Крім зазначеного, у договорі консигнації може бути передбачена відповідальність за відступи від умов договору. Серйозним такого виду правопорушенням вважають самовільне зменшення або збільшення ціни товару. У випадку неправомірного зниження ціни консигнатором відповідальність настає у вигляді відшкодування збитків, які становлять різницю між договірною і продажною ціною. А при реалізації товару за вищою ціною, ніж договірна, вся отримана поверх передбачуваної сума надходить консигнанту. Крім того, за кожен факт відпуску товару з відхиленням від умов договору консигнатор може сплачувати штраф у твердій сумі, або у процентах від вартості проданого на таких умовах товару.

Керуючись принципом диспозитивності, властивим як цивільному праву в цілому, так і інституту відповідальності, сторони самі вирішують, які майнові санкції і у якій формі будуть застосовуватись до правопорушника. Але у будь-якому випадку порушення одним із контрагентів обов'язків за договором він буде нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків. Поряд з цим, консигнатор як зберігач майна несе підвищену майнову відповідальність за втрату чи пошкодження довіреного йому майна. Йдеться про відповідальність без урахування вини.