Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Права та обов'язки користувача

Користувач зобов'язаний: 1) використовувати комплекс отриманих ним виключних прав у чіткій відповідності до умов договору, в установленому обсязі й належним чином. Цей обов'язок корелюється з його правом використовувати такий комплекс. Проте було б неправильним казати, що на користувачеві лежить обов'язок, який одночасно є і його правом. У них різний зміст. Право використовувати виключні права стосується головним чином тих дій, які може здійснювати користувач. Обов'язок полягає у тому, щоб не виходити за межі користування, встановлені договором. У складі цього обов'язку необхідно виділити ряд субобов'язків:

а) використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом. Якщо в договір внесені які-небудь обмеження, що стосуються такого використання, їх необхідно дотримувати, наприклад заборона розташовувати найменування (позначення) в приміщеннях, які використовуються для торгівлі алкогольною продукцією. Відсутність у договорі будь-яких обмежень щодо цього означає, що комерційне (фірмове) найменування правоволодільця можуть використовуватися будь-яким не забороненим законодавством способом;

б) дотримувати інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем, у тому числі вказівок щодо зовнішнього й внутрішнього оформлення комерційних приміщень, котрі використовуються при здійсненні прав, наданих йому за договором. Інструкції і вказівки можуть бути надані правоволодільцем як при укладанні договору комерційної концесії, так і в будь-який час протягом його дії. При цьому, якщо в договорі не обмежений обсяг або зміст вказівок (інструкцій), вони можуть бути будь-якими. Проте правоволоділець не може ставити користувачеві вимоги, яких не дотримувався сам. Саме це правило і є тим обмеженням, яке не дозволяє видавати надмірні або нездійсненні інструкції (вказівки), а потім вимагати дострокового розірвання договору комерційної концесії з причин їх невиконання;

в) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії. Основною сферою, в якій здійснюється цей обов'язок, є реклама. Користувач повинен проінформувати своїх покупців (замовників) про те, що він виступає як користувач саме за договором комерційної концесії, причому відносно конкретного правоволодільця, якого відразу необхідно назвати. Спосіб доведення до покупців (замовників) інформації про те, що засоби індивідуалізації використовуються на підставі договору комерційної концесії, залежить від того, як вони використовуються. Словесна форма використання припускає усне повідомлення, письмова або графічна - наявність необхідних надписів і т.п.;

г) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця" іншу одержану від нього конфіденційну інформацію. Тут йдеться, певно, про обов'язок зберігати в таємниці відомості, що становлять комерційну таємницю правоволодільця. У той же час договір комерційної концесії повинен визначати, які відомості є комерційною таємницею. У противному разі важко вести розмову про відповідальність користувача за розголошення комерційної таємниці, адже до останньої належать лише ті відомості, стосовно яких вживаються заходи охорони конфіденційності. Правоволоділець повинен вказати, які відомості він відносить до секретних, і тільки стосовно них виникає обов'язок користувача берегти їх в таємниці;

2) своєчасно виплачувати правоволодільцю зумовлену договором винагороду. Винагорода може виплачуватися в будь-якій формі, яка передбачена договором, а саме, у формі фіксованих разових або періодичних платежів, відрахувань від виторгу, націнки на оптову ціну товарів, що передаються правоволодільцем для перепродажу, і т. п. Вибір тієї чи іншої форми виплати винагороди залежить від того, в якій сфері комерційної діяльності надається комерційна концесія, наскільки велика довіра між сторонами, як будується контроль правоволодільця або користувача та інших причин. Наприклад, при виконанні робіт (наданні послуг) навряд чи є сенс застосовувати винагороду у формі націнки на оптову ціну товару. Відрахування від виторгу для себе вибирає той правоволоділець, який буде впевнений в тому, що користувач отримує всі необхідні йому права та інформацію і подальшого сприяння правоволодільця при їх реалізації вже не потребує;

3) забезпечувати відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються), згідно із договором комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем. Цей обов'язок випливає з мети договору - сприяти розширенню збуту товарів (робіт, послуг).

Якщо користувач виготовляє товари (роботи, послуги), якість яких нижча за якість тих, що виготовляє правоволоділець, покупці (замовники) таких товарів (робіт, послуг) вводяться в оману. Адже вони розраховують на певну якість, яка ототожнюється з використанням відповідних засобів індивідуалізації (товарного знака, комерційного (фірмового) найменування тощо), але не отримали її. Причому ця якість цілком могла бути вищою за звичайну, якою користувачі якраз забезпечені. Проте її недостатньо. Отже, покупці (замовники) товару (робіт, послуг) мають право пред'явити користувачеві вимоги, які випливають з незабезпечення ним такої якості, що притаманна товарам (роботам, послугам) правоволодільця, з посиланням на договір комерційної концесії. При цьому вимоги базуються не на правилах, спрямованих на захист прав споживачів, а на загальногромадянських нормах;

4) надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послугу) безпосередньо у правоволодільця. Цей обов'язок, як і попередній, випливає з мети договору комерційної концесії і тому до нього можна надати аналогічні пояснення;

5) не передавати отриманого комплексу прав або його частини в субконцесію без згоди правоволодільця;

6) надати зумовлену кількість субконцесій, якщо такий обов'язок передбачений договором.

Оскільки два останні обов'язки тісно пов'язані між собою, їх зміст можна викласти одночасно.