Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Відповідальність за договором комерційної концесії

Відповідальність за договором комерційної концесії

Щодо відповідальності сторін за договором комерційної концесії, то вона настає незалежно від вини, а саме, за правилами відповідальності по зобов'язаннях при здійсненні підприємницької діяльності.

Проте комерційна концесія припускає, що виключні права, що передаються, використовуються, як правило, з метою розширення збуту товару, виконання робіт або надання послуг. Якість цих товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем, повинна бути не нижчою, ніж у правоволодільця. Останній, у свою чергу, зобов'язаний контролювати якість товарів (робіт, послуг), якщо договором комерційної концесії не передбачено інше. За таких обставин логічним є встановлення особливої відповідальності правоволодільця перед третіми особами за неналежну якість товарів (робіт, послуг). Така відповідальність може бути як субсидіарною, так і солідарною.

Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем за договором комерційної концесії. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, останній відповідає солідарно з користувачем.

Вимоги до якості товарів (робіт, послуг) встановлюються відповідно до договорів, які користувачі укладають з контрагентами. Умови відповідальності правоволодільця (включаючи правила про відповідальність без вини, про гарантійні строки і т.п.) такі ж, як і користувача. При цьому правоволоділець несе відповідальність і тоді, коли якість його товарів (робіт, послуг) нижча, ніж у користувача.

Правоволоділець несе відповідальність незалежно від того, продаються товари споживачам або іншим учасникам цивільного обороту.

Відповідальність правоволодільця настає тільки при невідповідній якості (але не кількості, асортименту, комплектності, строків та інших умов договору користувача з його контрагентом).

Відмінність, що полягає в суворій відповідальності правоволодільця - субсидіарної чи солідарної, пов'язана, напевно, з тим, що користувач є виробником продукції (товарів) і більш залежний від інструкцій (вказівок) правоволодільця стосовно якості. Адже при простому продажу користувач, як правило, має справу з товаром, який виготовлений самим правоволодільцем-професіоналом у своїй сфері. Що ж стосується робіт (послуг), то відносно них інструкції правоволодільця мають менш важливе значення.

Зміна і припинення договору комерційної концесії

Договір комерційної концесії діє протягом строку, на який він укладений, а якщо договір укладений без зазначення строку, - до припинення в установленому законом порядку. У період дії договору він може бути змінений або достроково припинений.

Зміни договору комерційної концесії здійснюються за загальними правилами, встановленими законодавством України (відповідно до положень гл. 53 ЦК України). Однак законодавцем встановлена норма, що у відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни в органі реєстрації (відповідно до ст. 1118 ЦК України), якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше. Таким чином, для правоволодільця й користувача договір комерційної концесії вважається зміненим з моменту укладання відповідної угоди про це.

Договір комерційної концесії припиняється в разі:

а) односторонньої відмови від договору, укладеного без зазначення строку. Кожна із сторін має право в будь-який час відмовитися від такого договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором;

б) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

в) односторонньої відмови користувача від договору у випадку зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором концесії;

г) смерті правоволодільця, якщо спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності. Оскільки суб'єктом підприємницької діяльності повинен бути не тільки правоволоділець, а й користувач, вказані правила повинні застосовуватись і до нього.

Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх до спадкоємця чи іншої особи покладаються на управителя;

ґ) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом);

д) в інших випадках, передбачених цивільним законодавством, наприклад при новації.

Оскільки договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації, остання має бути проведена і щодо його змін або припинення. Такій реєстрації підлягають будь-які зміни договору, проте не всі припинення, а лише дострокове розірвання договору, що укладений із зазначенням строку (яке можливе лише у випадках, передбачених законом або договором), і розірвання договору, що укладений без зазначення строку.

Оскільки за договором комерційної концесії передається комплекс виключних прав, в період дії договору частина з них може переходити від одного правоволодільця до іншого, змінюватись або припинятись. Ці обставини неоднаково впливають на долю договору. Визначений у договорі комерційної концесії перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії (ч. 1 ст. 1127 ЦК України). Новий правоволоділець є просто стороною колишнього договору в частині прав і обов'язків, які стосуються отриманих ним виключних прав.

Що стосується змін змісту виключних прав, переданих за договором комерційної концесії, то ЦК регламентує лише випадки зміни торговельної марки або іншого позначення правоволодільця. За таких змін договір зберігає чинність щодо нового позначення, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати. Подібне правило цілком логічне на підставі того, що колишнє позначення більш відомо, ніж нове, і його використання обіцяє великі прибутки. Зміни інших виключних прав на долю договору не впливають. Питання про те, чи має воно взагалі будь-яке значення, законом не вирішено. Однак, якщо користувач доведе, що його стан при зміні будь-якого з виключних прав, йому переданих, погіршився, він має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі й у формі відповідного зменшення плати правоволодільцеві.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, договір комерційної концесії може бути припинений або розірваний користувачем в односторонньому порядку.

Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право укласти договір комерційної концесії на новий строк на тих самих умовах. Це право, на жаль, не забезпечується якими-небудь гарантіями. Необхідність таких гарантій спричинена бажанням обмежити монополістичні тенденції в діяльності правоволодільця і захистити інтереси користувачів. Користувач протягом дії договору просуває на ринок товари (роботи, послуги) правоволодільця і має право розраховувати на стабільність свого стану. Проте стабільність може бути досягнута тільки за умов довготривалого строку. З іншого боку, правоволоділець надто часто зацікавлений в короткому терміні, задля того, аби після його спливу примусити користувача прийняти жорсткіші умови. Для усунення подібного дисбалансу інтересів треба ввести гарантії прав користувача при спливі строку дії договору.

Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може відмовитися від укладання договору комерційної концесії на новий строк. Ці умови, а також інші особливості договору комерційної концесії можуть знайти своє правове врегулювання в законопроекті "Про франчайзинг", який з 2001 року перебуває у Верховній Раді України.