Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 4. Сторони договору

Глава 77 ЦК не містить жодних обмежень щодо участі суб'єктів цивільного права в договорах про спільну діяльність і простого товариства. Особливості участі встановлюються або залежать від загальних чи спеціальних норм цивільного права, мети договору, виду спільної діяльності тощо. Так, участь фізичних осіб залежить від їх право- та дієздатності, участь юридичної особи - від їх статутної діяльності, установчих документів, можливості брати участь у формуванні спільного майна, статусу суб'єкта підприємницької діяльності тощо. Зауважимо, що, на відміну від попереднього Цивільного кодексу, склад учасників договору може бути змішаним: і громадяни, і юридичні особи, і держава можуть виступати учасниками одного договору.

Необхідно зауважити, що фізична особа в договорах про спільну діяльність не користується правами, які випливають зі статусу "споживач".

Так, в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 травня 2005 р. розглядається ситуація, коли між громадянином та юридичною особою - будівельною фірмою - був укладений договір про сумісну діяльність (будівництво квартири у багатоквартирному будинку). Будівельна фірма порушила умови договору. Під час судового розгляду справи йшлося про застосування до спірних відносин положень Закону України "Про захист прав споживачів". Верховний Суд України погодився з позицією суду першої інстанції, який встановив, що позивач як сторона договору про сумісну діяльність не є споживачем, тобто особою, яка набуває, замовляє роботи або послуги"1.

Дискусійним залишається питання щодо участі у спільній діяльності юридичної особи без статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Спеціальної норми, яка встановлювала б певні обмеження в українському законодавстві України, не встановлено, на відміну від ЦК РФ, де в ст. 1041 зазначено, що учасниками договору простого товариства можуть бути лише індивідуальні підприємці та/або комерційні організації. Проте необхідно зазначити, що попри такого встановленого правила ряд російських науковців вважають, що "законодавець не виключає можливості застосування договорів простого товариства в некомерційних цілях. В останньому випадку некомерційні організації також можуть укладати договори простого товариства"2.

На думку більшості українських науковців, "зазначені обмеження існують і в Україні. Такий висновок грунтується на тому, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємницькою діяльністю можуть займатися суб'єкти господарювання (підприємці)... У деяких випадках учасником договору може бути не комерційна організація, якщо вона здійснює відповідно до закону підприємницьку діяльність для виконання статутних завдань".

Наша позиція грунтується на тому, що участь особи без статусу підприємця можлива лише тоді, коли саму діяльність (ведення господарських комерційних операцій) здійснює чи здійснюють інша особа чи особи, які мають такий статус. Дана позиція пояснюється ще й аналогією, яка склалася на практиці, з діяльністю, що потребує ліцензування. Наприклад, дві юридичні особи уклали договір про спільну діяльність, де предметом є об'єднання інвестицій та зусиль щодо розробки й видобування газової свердловини. Видобування газу є ліцензійною діяльністю. Дана ліцензія є у Сторони А, Сторона В виступає насамперед у цьому договорі інвестором. Чи правомірна участь Сторони В у такому договорі за відсутності ліцензії? Така умова може вважатися правомірною тільки за умови, що операційну діяльність при видобуванні газу буде вести Сторона А. Отже, підприємницьку діяльність на виконання договору про спільну діяльність повинна вести та сторона, яка має відповідний статус, але це не виключає можливості бути стороною такого договору особу без статусу підприємця.

Не поширюється правило обмеження участі одного учасника в кількох видах договорів простого товариства чи спільної діяльності як це встановлено для участі у створенні повного та командитного товариств. Це пояснюється відсутністю статусу юридичної особи у створених формуваннях, а отже, відсутністю обмеженої відповідальності за зобов'язаннями, а також свободою договорів.