Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 3. Зміст зобов'язання з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

1. Загальні положення

Інститут ведення чужих справ без доручення, поряд з публічною обіцянкою винагороди, належить до зобов'язань, які виникають із односторонніх дій. Ці зобов'язання виникають у випадках, коли існує нагальна потреба у вжитті заходів, спрямованих на попередження, усунення або зменшення негативних наслідків певних факторів для майна іншої особи, яка сама не в змозі охороняти свої інтереси через відсутність або перебування в безпорадному стані. В якості прикладів таких дій можна навести: рятування майна іншої особи, щодо якого існує небезпека знищення внаслідок стихійного лиха, аварії, пожежі тощо; повернення кредиту за боржника, якщо невиконання зобов'язання тягнуло за собою звернення стягнення на заставлене їм майно; ремонт вхідної двері квартири тимчасово відсутнього сусіда, якщо вона в силу певних обставин була пошкоджена настільки, що не виконує функції попередження доступу до квартири не уповноважених власником житла осіб; протидія протиправному вилученню майна у особи, яка втратила свідомість; догляд та годування тварин за відсутності їх володільця тощо.

Мета цього інституту полягає в узгодженні законних інтересів його учасників, що виявляється, з одного боку, в стимулюванні особи діяти з метою усунення або зменшення майнових втрат інших осіб, а з іншого, в недопущенні недоцільного, необгрунтованого втручання в чужі інтереси.

2. Правова пригода зобов'язань, які виникають у зв'язку із вчиненням дій в інтересах іншої особи без її доручення

Основною визначальною ознакою зобов'язань, що розглядаються, є те, що дії однієї особи (гестора) здійснюються на користь іншої особи (домінуса) за власною ініціативною гестора, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також взагалі без будь-якої попередньої вказівки домінуса.

З викладеного випливає, що норми гл. 79 ЦК України не застосовуються до відносин за участю осіб, які здійснюють дії в чужому майновому інтересі не через власне бажання, а в силу прямої вказівки закону, який покладає на них відповідні обов'язки (охоронці спадкового майна, опікуни та піклувальники, пожежники, працівники органів міліції, Міністерства з надзвичайних ситуацій та ін.).

Водночас, трапляються випадки, коли дії вчиняються на користь не лише домінуса, а й самого гестора. Наприклад, на підприємстві А сталася пожежа. До прибуття пожежної бригади працівникам розташованого поруч підприємства Б вдалося локалізували осередок пожежі. Зазначені дії були вчинені з метою: 1) необхідності рятування майна підприємства А; 2) недопущення поширення пожежі на підприємство Б.

У зв'язку з розглянутим випадком слід звернути увагу на те, що в нормах ЦК України прямо не передбачено, що дії, які вчиняються гестором у майнових інтересах домінуса, не можуть бути спрямовані і на охорону власних інтересів гестора. Відповідно, можна дійти висновку, що інститут вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення обов'язково передбачає спрямованість цих дій на охорону інтересів цієї особи, проте не виключає можливості їх збігу з інтересами особи, яка безпосередньо здійснює такі дії.

Саме словосполучення "вчинення дій в майнових інтересах іншої особи" передбачає, що зобов'язання, врегульоване гл. 79 ЦК України, виникає лише тоді, коли дії вчиняються, виходячи з їх очевидної користі для заінтересованої особи. Оскільки категорія "очевидної користі" є оціночною, то в кожному конкретному випадку вона повинна співвідноситися із загальними принципами (засадами) цивільного законодавства і передусім з принципами розумності та добросовісності. Іншими словами, особа, вживаючи заходів в інтересах іншої, по-перше, має робити це таким самим чином, як заінтересована особа або інший розумний учасник цивільного обороту; по-друге, витрати, понесені у зв'язку з діями в чужому майновому інтересі, не повинні бути обтяжливими для заінтересованої особи, що визначається шляхом співставлення розміру витрат гестора і майнових втрат домінуса, яких би він зазнав, якби відповідні дії не були здійснені гестором.

Крім того, гестор, приступаючи до виконання дій без доручення іншої особи, має враховувати конкретні обставини, які дають можливість припустити існування або відсутність бажання домінуса щодо захисту своїх інтересів. Оскільки дії вчиняються без доручення, гестор позбавлений можливості безпосередньо одержати у домінуса згоду на їх здійснення. Тому зобов'язання не буде кваліфіковане як таке, що виникло без доручення, якщо заінтересована особа, хоча формально і не висловила свою згоду на вчинення певних дій, однак була присутня при їх здійсненні і не заборонила їх.

Навіть у випадках, коли результат, що ставився за мету гестором і відповідав дійсним або імовірним намірам заінтересованої особи, не досягнутий або досягнутий частково, гестор має право на відшкодування понесених ним витрат. Стаття 1160 ЦК України, яка регулює це питання, не ставить право на відшкодування витрат гестором у залежність від одержання користі (вигоди) домінусом. Головне, щоб існувала спрямованість волі гестора на запобігання зменшенню майнової сфери домінуса, а також обгрунтування понесених витрат обставинами, за яких були вчинені ці дії.

Таким чином, для виникнення зобов'язань через вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення надзвичайно важливою є така суб'єктивна ознака, як усвідомлення гестором спрямованості своїх дій в інтересах домінуса. Гестор здійснює дії в інтересах іншої особи свідомо, не маючи на меті надати до мінусу безоплатні послуги. Дії в чужому інтересі породжують відповідні зобов'язання лише тоді, коли вони є правомірними.

Наведена ознака дає можливість відмежувати зобов'язання, що коментується, від зобов'язань, що виникають у зв'язку з безпідставним набуттям або збереженням майна (гл. 83 ЦК України). Останні характеризуються відсутністю наміру особи діяти в чужому інтересі і мають в своїй основі недостатні юридичні підстави для одержання одним суб'єктом майнової вигоди за рахунок іншого. Тому, якщо, наприклад, громадянин вважає, що він погашає свій борг, а насправді боржником є інша особа, за змістом ст. 1212 ЦК України він набуває статус потерпілого і одержує право вимагати від одержувача повернення помилково виконаного.

Із сукупності вищезазначених ознак зобов'язання щодо ведення дій в майнових інтересах іншого випливає наявність такої риси, як здійснення дій гестором за свій рахунок. Вчиняючи необхідні дії, гестор очікує відшкодування понесених ним витрат з боку домінуса у майбутньому.

Дії, які здійснюються в майнових інтересах іншої особи, можуть бути як фактичними (рятування чужого майна) так і юридичними (укладення правочину в чужих інтересах). Особою, яка діє в чужому інтересі, може виступати як особа, яка безпосередньо здійснює усі необхідні дії для охорони інтересів іншого, так і особа, яка залучила для цієї мети третіх фізичних осіб або організацію, уклавши з ними договір підряду.

Таким чином, правовим регулюванням гл. 79 ЦК України охоплюються відносини щодо: 1) рятування чужого майна; 2) ведення чужих справ без доручення.

У тісному взаємозв'язку із зазначеними правовідносинами перебувають норми гл. 80 ЦК України "Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи". Однак незважаючи на схожість у назві, зміст норм гл. 80 дозволяє чітко відмежувати правовідносини, що регулюються нею, від правовідносин, які виникають з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення (гл. 79). Глава 80 регулює зобов'язання з відшкодування шкоди, яка завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала життя, здоров'я та майно фізичної особи. Центральним змістом гл. 79 є відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку з вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої без її доручення. По-друге, гл. 80 розрахована на випадки рятування фізичною особою не лише майна, а й життя і здоров'я громадянина. Змістом інституту ведення чужих справ є вчинення дій виключно в майнових інтересах домінуса, вони не є спрямованими на охорону особистих немайнових благ, причому ці дії можуть мати також і юридичний характер (укладення правочинів). Крім того, ці дії можуть здійснюватися не лише громадянами, а й іншими суб'єктами цивільних правовідносин. По-третє, якщо шкода завдана у зв'язку з рятуванням життя та здоров'я фізичної особи, вона підлягає відшкодуванню державою. Водночас, у зобов'язаннях з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення фактичні витрати завжди відшкодовуються особою, заради якої здійснювались відповідні дії. По-четверте, рятування життя та здоров'я особи може відбуватись незалежно від волі особи, в той час як в основу здійснення дій в майнових інтересах, як уже підкреслювалося, покладене справжнє або припущене волевиявлення заінтересованої особи.

3. Зміст зобов'язання з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Зміст зобов'язання з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення становить обов'язок домінуса відшкодувати гесторові понесені витрати (ст. 1160 ЦК України). Розмір витрат у даному випадку обмежується реальними збитками. Компенсація упущеної вигоди та одержання винагороди не передбачається, оскільки метою дій гестора є вчинення дій, спрямованих на запобігання майновим втратам домінуса, а не на одержання доходів чи якої-небудь іншої вигоди.

Виходячи з принципів добросовісності і розумності дій учасників зобов'язальних відносин при вирішенні питання щодо рятування чужого майна слід припустити, що розмір відшкодування в будь-якому разі не повинен перевищувати реальної вартості даного майна.

Важливе правове значення має обов'язок гестора при першій нагоді повідомити домінуса про відповідні дії. Якщо така можливість відсутня, гестор продовжує вчиняти необхідні дії і набуває всіх обов'язків, що пов'язані з вчиненням цих дій (частини 2, 3 ст. 1158 ЦК України). Невиконання цього обов'язку тягне за собою втрату гестором права на відшкодування понесених витрат (ч. 2 ст. 1160 ЦК України).

Незалежно від схвалення або несхвалення домінусом дій гестора останній зобов'язаний негайно після завершення дій в інтересах домінуса надати йому звіт і передати все одержане в процесі виконання цих дій (ст. 1159 ЦК України). Зміст звіту має відображати розмір фактичних витрат, які підлягають відшкодуванню домінусом.

Зобов'язання з відшкодування гесторові витрат припиняється у випадку схвалення його дій домінусом. З цього моменту згідно з ч. 2 ст. 1158 ЦК України зазначене зобов'язання трансформується у договірне, а відтак, питання про відшкодування збитків вирішується згідно з правилами про відповідний договір.

Значення наведеної норми полягає також у тому, що вона є підставою для переходу до домінуса прав та обов'язків за правочинами, укладеними гестором. Як уже наголошувалося, зобов'язання з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи не засновуються на дорученні чи будь-яких інших договірних зв'язках. Водночас у разі наступного схвалення домінусом правочинів, укладених гестором в інтересах домінуса, вважається, що останній стає їх учасником з моменту вчинення (ч. 2 ст. 241 ЦК України). У даному випадку домінус перетворюється на особу, яку представляють, і набуває такі самі права та обов'язки, які належали гесторові до схвалення його дій.

Права та обов'язки за такими правочинами переходять до нового учасника з урахуванням правил про відступлення права вимоги та переведення боргу.