Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Поняття та умови цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду

У Цивільному праві України систематизація зобов'язань із заподіяння шкоди, тобто визначення їх внутрішньої структури, співвідношення окремих видів зобов'язань між собою, здійснюються за різними критеріями, які втілені у побудові гл. 82 ЦК України.

Так, зобов'язання із завдання шкоди можна поділити на дві групи виходячи з такого критерію, як об'єкт завдання шкоди. Відповідно, ЦК виділяє зобов'язання із завдання шкоди майну фізичної або юридичної особи та зобов'язання із завдання шкоди здоров'ю або життю фізичної особи. Ці дві групи зобов'язань відрізняються перш за все характером благ, яким завдається шкода, звідки випливають і особливості обчислення завданої шкоди та порядку її відшкодування (компенсації). Окремо виділяється компенсація моральної шкоди, яка має специфічний порядок обчислення та здійснення. Правила про відшкодування шкоди, завданої майну особи, містяться у § 1 гл. 82 ЦК, тоді як правилам відшкодування шкоди, завданої здоров'ю та життю фізичної особи, присвячений § 2 гл. 82 ЦК.

Глава 82 ЦК побудована за класичною для країн континентальної Європи змішаною системою деліктів. Це означає, що в ЦК виділяються загальні норми (статті 1166 та 1167), які містять загальні правила відшкодування шкоди та поширюються на будь-які випадки завдання шкоди майну, здоров'ю або життю особи. Крім цього, цивільне законодавство містить і спеціальні норми, що регулюють окремі випадки завдання шкоди. Такі норми у доктрині цивільного права отримали назву "окремі або спеціальні делікти".Спеціальні делікти в цивільному праві України виділяються на підставі двох основних критеріїв.

Першим критерієм є особливість суб'єктного складу завдавачів шкоди. За даним критерієм ЦК України встановив правила про відшкодування шкоди, завданої органами або посадовими (службовими) особами органів державної влади, влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, правила про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, особами, дієздатність яких обмежена, та особами, не здатними усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Другим критерієм, на підставі якого можна виділити окремі делікти, є особливість способу завдання шкоди. За даним критерієм ЦК України встановив спеціальні норми, що регулюють порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); та відшкодування шкоди особі, яка потерпіла від злочину.

Поняття та умови цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду

Для повного розуміння сутності взаємовідносин, що виникають в разі завдання недоговірної шкоди, необхідно визначити співвідношення поняття "зобов'язання із заподіяння шкоди" та категорії "відповідальність за заподіяння шкоди". Зазначені поняття в літературі та на практиці часто застосовуються як тотожні. Це отримало відображення і у ЦК, гл. 82 якого має назву "Відшкодування шкоди", а перша стаття цієї глави - ст. 1166 присвячена загальним підставам відповідальності за завдану шкоду.

У цивільному законодавстві України відсутнє легальне визначення поняття "цивільно-правова відповідальність" взагалі та "цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди" або "деліктна відповідальність" зокрема. Через це різні дослідники по-різному тлумачать даний термін, надаючи свої визначення цивільно-правової відповідальності та їх обгрунтування.

Одним з найбільш популярних визначень цивільно-правової відповідальності, яке цитується у багатьох підручниках та коментарях, є визначення, надане проф. О. С. Іоффе. На його думку, цивільно-правова відповідальність - це санкція за правопорушення, що тягне для порушника негативні наслідки у вигляді позбавлення суб'єктивних цивільних прав або покладення нових чи додаткових цивільно-правових обов'язків'.

Визначення О. С. Іоффе, з одного боку, відображає особливості цивільно-правової відповідальності як додаткові або нові негативні наслідки, а з іншого боку, виражає відповідальність через поняття "санкція", яке само по собі в праві має різні значення. Санкцією називається частина правової норми, яка містить вказівку на забезпечення додержання цієї норми2. Термін "санкція" має і таке значення, як дозвіл, схвалення (санкція прокурора на обшук тощо). Отже, різноманітність значень терміна "санкція" не дозволяє чітко виразити через нього іншу правову категорію, таку як "цивільно-правова відповідальність".

Оскільки ми розглядаємо правовідношення, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, через поняття "зобов'язання", логічно було б і поняття "цивільно-правова відповідальність" розглядати саме через призму зобов'язання. Зокрема, деліктна відповідальність - це частина змісту деліктного зобов'язання, а саме це - обов'язок відповідальної особи відшкодувати завдану потерпілому шкоду. В разі коли йдеться про заподіяння моральної шкоди, доречним буде застосування терміну "компенсувати" замість "відшкодувати". Обов'язок відповідальної особи забезпечується державним примусом, тобто в разі невиконання такого обов'язку добровільно відповідальна особа може бути примушена до його виконання в судовому порядку.

Отже цивільно-правову, деліктну відповідальність можна визначити як забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати (компенсувати) заподіяну (завдану) потерпілому шкоду.

Обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на відповідальну особу в силу певних обставин, які в доктрині цивільного права отримали назву "підстави та умови цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди".