Під спадкуванням за правом представлення розуміють такий порядок спадкування, коли одна особа у разі смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий-на момент відкриття спадщини.
Звичайно, термін, який використовує законодавець, - "спадкування за правом представлення", є досить умовним, оскільки особа, яку "представляють", померла до відкриття спадщини.
Спадкування за правом представлення має місце за умови, якщо:
а) спадкодавець не склав заповіт або останній у встановленому порядку визнаний недійсним;
б) спадкоємець за законом помер до відкриття спадщини, тобто до дня смерті спадкодавця або одночасно в один день із ним;
в) спадкоємець, якого представляють, за свого життя не втратив права на спадщину як негідний.
Чинним законодавством спадкування за правом представлення надано не лише онукам та правнукам (як це мало місце за ЦК УРСР), а й прабабі, прадіду, племінникам, двоюрідним братам та сестрам, тобто родичам третього-четвертого ступеня споріднення. До спадкування за правом представлення закликаються саме згадані вище особи, а не їх нащадки.
Онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
При спадкуванні за правом представлення також зберігається черговість закликання до спадщини. Припустимо, що на день смерті спадкодавця вже не було в живих його сина та брата. Дітям сина, тобто онукам спадкодавця, як і дітям брата, тобто племінникам спадкодавця, законодавець надає право отримати спадщину в порядку представлення. Та в цьому випадку до спадкування будуть закликані діти сина (онуки спадкодавця), оскільки їх загиблий батько - син спадкодавця - належить до спадкоємців першої черги, а брат загиблого спадкодавця - до спадкоємців другої черги. Племінники за цих обставин нікого не представляють, оскільки їх батько, якщо б він був живим, до спадкування не закликався б.
Оскільки спадкоємці за правом представлення спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім родичам, якби вони були живими на час відкриття спадщини, то вони можуть не одержати частку, рівну часткам інших спадкоємців, які закликаються до спадкування в одну чергу з ними. Наприклад, у спадкодавця залишилася дочка і троє онуків померлого раніше сина. У цьому випадку дочка отримає половину спадщини, а онуки як спадкоємці за правом представлення, відповідно, по 1/6 частки спадкового майна.
Тобто для наведеної категорії спадкоємців умовою отримання спадщини за законом є смерть їх висхідного родича, частку якого вони успадковують.
Законодавець не розглядає цих осіб як звичайних спадкоємців, не включаючи їх безпосередньо в коло спадкоємців, оскільки в іншому випадку в багатодітних сім'ях це зумовило б подрібнення спадщини і несправедливість її поділу. Так, у наведеному прикладі, якщо до спадщини закликалися б як самостійні спадкоємці три онуки, дочка спадкоємця отримала б спадщину вдвічі меншу.
За прямою низхідною лінією споріднення родинність визначається від пращура до нащадка: прапрадід, прадід, дід, батько, син, онук... Тому після смерті прапрадіда, за відсутності інших спадкоємців по прямій низхідній лінії, до спадщини в порядку представлення закликатиметься, наприклад, прапраправнук померлого.
Спадкоємці, які спадкують за правом представлення, не мають права на обов'язкову частку, оскільки коло обов'язкових спадкоємців вичерпним чином визначене в законі.
Чи мають право на спадщину спадкоємці за правом представлення у тих випадках, коли їх висхідний родич позбавлений права на спадщину?
У ст. 1266 ЦК України "Спадкування за правом представлення" пряма вказівка про випадки усунення спадкоємців за правом представлення відсутня.
Спадкування за правом представлення передбачене лише при спадкуванні за законом. У зазначеній статті спадкоємці за правом представлення спадкують саме ту частку спадщини, яка належала б за законом їх висхідним родичам. Якщо батьки згідно із законом не закликаються до спадщини, то в цьому випадку відсутній і об'єкт спадкового правонаступництва. Тобто умовою отримання спадщини є відсутність у живих висхідного родича на момент відкриття спадщини і його права на спадщину, а не добросовісність спадкоємця, який може спадкувати в порядку представлення. Якщо спадкодавець переймається долею своїх родичів (онуків, правнуків, племінників та інших), які можуть бути усунені від спадкування у зв'язку з негідною поведінкою своїх висхідних, він може призначити їх спадкоємцями у заповіті.
Глава 65. Здійснення права на спадкування
1. Відкриття спадщини
2. Прийняття спадщини
3. Відмова від прийняття спадщини
4. Охорона та управління спадковим майном
5. Поділ спадщини спадкоємцями
6. Оформлення права на спадщину
Глава 66. Виконання заповіту
1. Загальні положення