Цивільний процес України - Логінов О.А. - 2. Порядок подання, розгляду та скасування заяви про видачу судового наказу

Згідно з розд. II ЦПК вся діяльність суду з вирішення цивільної справи та видачі судового наказу відбувається за такими стадіями:

- перша стадія - відкриття наказного провадження;

- друга стадія - видача судового наказу;

- третя стадія - повідомлення боржника;

- четверта стадія - розгляд заяви про скасування судового наказу;

- п'ята стадія - видача судового наказу для пред'явлення до виконання.

Відкриття наказного провадження. Захист права у наказному провадженні відбувається за наявності безспірної вимоги стягувана, що підтверджується належно оформленими письмовими документами. Відповідна заява подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності (ст. 97 ЦПК). Зокрема, заява подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням юридичної особи (ст. 109 ЦПК); на вимогу про стягнення заробітної плати поширюються також правила підсудності за вибором заявника - за зареєстрованим місцем його проживання чи перебування (ч. 1 ст. 110 ЦПК). У випадку порушення правил підсудності суд згідно із ст. 115 ЦПК постановляє ухвалу про повернення заяви стягувану для подання у належний суд. За подання заяви про видачу судового наказу заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. Разом з тим, якщо в подальшому стягувач пред'явить позов до боржника у порядку позовного провадження, сплачена сума судового збору буде зарахована до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК).

Заява про видачу судового наказу подається до суду в письмовій формі (ст. 98 ЦПК). У ній мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником і подається разом з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, яка підписується та подається представником заявника, додається документ, що підтверджує його повноваження (ч. 4 ст. 98 ЦПК). У разі подання заяви про видачу судового наказу особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, у заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. До неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст. 121 ЦПК, тобто вона залишається без руху, а заявнику пропонується усунути недоліки у визначений строк, а якщо це не буде зроблено, - вона повертається заявникові. Суд також постановляє ухвалу про повернення позовної заяви, якщо до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу або якщо заява подана недієздатною особою чи особою, яка не має належним чином посвідчених повноважень, або порушено правило визначення підсудності (ч. 1 ст. 100 ЦПК). Після повернення заяви особа не втрачає право на звернення до суду з такою самою заявою, якщо усуне зазначені недоліки.

Вирішуючи питання про відкриття наказного провадження, суддя повинен відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу шляхом постановлення відповідної ухвали у разі коли: 1) заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК; 2) із заяви і поданих документів вбачається наявність спору про право; 3) мають місце обставини, зазначені у пунктах 2-5 ч. 2 ст. 122 ЦПК.

Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того мають ураховуватися обставини, коли: із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим, лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обгрунтування причин, не вважається наявністю спору про право (п. 9 Постанови від 23.12.2011 р. № 14).

Постановлена за цих підстав ухвала суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Разом з тим, заявник не позбавляється права звернутися у майбутньому з тими самими вимогами у позовному провадженні.

У випадку, коли в заяві про видачу судового наказу разом з вимогами, передбаченими ст. 96 ЦПК, містяться вимоги, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. Але у разі коли заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий (наприклад, заявлено вимогу про присудження аліментів, а із заяви вбачається необхідність залучення особи, яка вже отримує від боржника аліменти), суд повинен постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Зазначена ухвала, як і ухвала суду про повернення заяви про видачу судового наказу, може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункти 1, 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо підстави для повернення заяви про видачу судового наказу або відмови у видачі судового наказу відсутні, суд спрямовує свою діяльність на встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника. Зокрема, коли боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Орган реєстрації місця проживання (перебування) особи протягом трьох днів з моменту отримання відповідного звернення повинен надати суду інформацію щодо місця проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Якщо за результатами розгляду отриманої судом інформації буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд повертає стягувачу заяву про видачу судового наказу.

Процедури, передбачені ЦПК для позовного провадження на випадок, коли місце проживання чи місцезнаходження відповідача невідоме (розшук відповідача, виклик його до суду через оголошення у пресі), неможливо застосувати за аналогією до наказного провадження, оскільки ці процедури тривалі та складні і їх застосування фактично позбавить сенсу наказне провадження як спрощений та прискорений порядок розгляду справ. У зв'язку з цим у разі коли отримана судом інформація не дозволяє встановити зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи -боржника, суд повинен постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Питання про відкриття наказного провадження або відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу суддя вирішує не пізніше наступного дня з моменту надходження такої заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків у цій заяві, та не пізніше наступного дня після отримання судом від органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника (ч. 7 ст. 100 ЦПК).

Видача судового наказу. У разі відкриття наказного провадження суд протягом трьох днів з моменту постановлення відповідної ухвали видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу не потребує проведення судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень (ст. 102 ЦПК). ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

Судовий наказ структурно відрізняється від рішень суду, ухвалених у позовному чи окремому провадженні. Він складається лише з вступної та резолютивної частин, в яких зазначаються: 1) дата видачі наказу; 2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; 3) ім'я (найменування) стягувана і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження; 4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; 5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого мають бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником; 6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; 7) відомості про порядок і строки подання заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 ЦПК судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У зв'язку з цим у день видачі судового наказу стягувачу для пред'явлення до виконання у судовому наказі також зазначаються: дата його видачі стягувачу, дата набрання ним законної сили, строк пред'явлення його до виконання.

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання наказом законної сили. (Див. рис. 21)

Повідомлення боржника. Про ухвалений судовий наказ обов'язково треба повідомити боржника. Тому суд не пізніше наступного дня після видачі судового наказу надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Набрання судовим наказом законної сили пов'язується з моментом вручення його копії боржнику, тому недотримання цієї вимоги є порушенням конституційних засад здійснення судочинства (зокрема частин 2 і 4 ст. 129 Конституції України), а також принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Фізичній особі - боржнику копія судового наказу разом з додатками надсилаються на адресу, надану відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Якщо боржник є юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем, вказані копії надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отримане зворотне повідомлення обов'язково додається до матеріалів справи, що підтверджує факт отримання боржником судового наказу.

Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі відмови боржника від отримання копії судового наказу або його відсутності за вказаною адресою днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою (ч. 4 ст. 104 ЦПК).

Для дотримання гарантій прав і законних інтересів боржника у його правовідносинах зі стягувачем у наказному провадженні передбачений інститут скасування судового наказу. Зокрема, протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів боржник (або органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб) має право подати заяву про скасування судового наказу. Вона подається до суду в письмовій формі і має містити такі реквізити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) стягувача та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження; 3) наказ, що оспорюється; 4) посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача; 5) посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача; 6) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується боржником або його представником і подається разом з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві. Якщо заява про скасування судового наказу подається представником боржника, до неї додається документ, що підтверджує його повноваження. Наслідком неналежного оформлення заяви про скасування судового наказу може бути постановлення судом ухвали про залишення такої заяви без руху або її повернення (ч. 6 ст. 105 ЦПК). Судовий збір за подання заяви про скасування судового наказу не справляється.

Розгляд заяви про ставання судового наказу. Заява про скасування судового наказу в день її надходження до суду реєструється в автоматизованій системі документообігу суду в порядку, встановленому ч. З ст. 11і ЦПК, і не пізніше наступного дня передається певному судді.

Пропущений строк подання до суду заяви боржника про скасування судового наказу може бути поновлений, якщо суд знайде для цього підстави, в іншому разі суд залишає таку заяву без розгляду. Якщо суд дійшов висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то, постановляючи ухвалу про прийняття такої заяви до розгляду, суд водночас вирішує питання про зупинення виконання судового наказу.

Питання про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду вирішується не пізніше наступного дня після її передачі визначеному судді.

Копія ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду, разом з повідомленням про час і місце розгляду цієї заяви, не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали надсилається стягувачу і боржнику. Стягувачу також надсилаються копії заяви боржника про скасування судового наказу та доданих до неї документів (ч. 5 ст. 105' ЦПК).

Протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду зазначена заява розглядається у відкритому судовому засіданні. Відкриваючи судове засідання, головуючий з'ясовує, хто з викликаних осіб з'явився, встановлює їх особу та перевіряє повноваження представників. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, не є перешкодою для її розгляду. Перевіривши явку учасників процесу, суддя повідомляє зміст заяви про скасування судового наказу та з'ясовує думку осіб, які беруть участь у її розгляді. Загалом розгляд заяви про скасування судового наказу здійснюється за процедурою, визначеною ч. 7 ст. 105і ЦПК. Проте основні положення ЦПК, притаманні наказному провадженню, також мають застосовуватись. Зокрема, це право заявлення відводу, клопотання тощо. Крім того, оскільки при поданні заяви про скасування судового наказу боржник згідно із законом може лише посилатися на докази, якими обґрунтовував свої заперечення проти заявлених вимог, то такі докази можуть подаватись ним при розгляді цієї заяви (п. 21 Постанови від 23.12.2011 р. №14).

За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд може: 1) залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення; 2) скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову; 3) змінити судовий наказ.

У разі зміни судового наказу суд видає новий судовий наказ, в інших випадках - постановляє ухвалу.

Враховуючи, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, як змінений судовий наказ, так і судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку за правилами оскарження рішення суду. У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржуються.

Видача судового наказу для пред'явлення до виконання. У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання (загалом через тринадцять днів після вручення копії наказу боржнику) судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання (ст. 106 ЦПК).

Отже, термін набрання законної сили судовим наказом залежить виключно від дати його отримання боржником. Таким чином, надіслання копії судового наказу боржникові пізніше, ніж наступного дня після його видачі є затягуванням строку набрання ним законної сили і, відповідно, - порушенням прав стягувача.

У разі коли суд за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу прийняв ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або змінив судовий наказ, судовий наказ чи змінений судовий наказ набирає законної сили після спливу строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо скарга подана, судовий наказ чи змінений судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У зв'язку з тим, що судовий наказ є водночас виконавчим документом, не потребується додаткової видачі виконавчого листа. У ЦПК не встановлено, що судовий наказ є виконавчим документом, однак він (разом з виконавчим листом суду) зазначається у переліку виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (ст. 17).

Якщо заявник був звільнений від сплати судових витрат відповідно до вимог закону або за ухвалою суду, то такі витрати стягуються з боржника в дохід держави, у зв'язку з чим окремий примірник судового наказу після набрання ним чинності надсилається судом до виконання до місцевих органів державної податкової служби (ч. З ст. 368 ЦПК).

Відповідно до положень статей 219-221 ЦПК суд має право, не змінюючи суті виданого судового наказу, вирішити питання про виправлення описок та арифметичних помилок, видати додатковий судовий наказ чи роз'яснити його. Крім того на судові накази поширюються положення статей 369-373,377,378,379,380 ЦПК щодо вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судового наказу.