Облік у зарубіжних країнах - Воронко Р.М. - Облік податку на прибуток корпорації

Прибуток, отриманий корпорацією за результатами фінансово-господарської діяльності, підлягає оподаткуванню на умовах, визначених податковим законодавством кожної країни. Практика зарубіжних країн показує, що майже завжди має місце різниця між сумою прибутку підприємства, розрахованого на основі даних бухгалтерського обліку і відображеного у фінансовій звітності, та сумою прибутку, який визначається для цілей оподаткування. Це пов'язано із методами, які може використовувати корпорація для визначення прибутку до оподаткування (касовий чи нарахувань), спеціальними положеннями податкового законодавства стосовно визнання деяких доходів і витрат, застосування пільг щодо оподаткування окремих видів прибутків, використання різних облікових методів (нарахування зносу, оцінки запасів) тощо.

Корпорація, як відокремлена юридична особа, зобов'язана подавати річну податкову декларацію, на основі якої і визначається величина прибутку до оподаткування. Ставки податку на прибуток визначаються податковим законодавством окремих країн і вони можуть, диференціюватися залежно від розміру прибутку, характеру його походження та час від часу змінюватися. Наприклад, у США податковою реформою 1986 р. було залишено тільки дві ставки податку на прибуток корпорацій -15 % і 34 % на відміну від п'яти ставок, які діяли до цього (15 %, 18 %, 30 %, 40 % і 46 %).

Корпорації протягом року здійснюють щоквартальні авансові сплати податку на прибуток на основі зробленої оцінки податкових зобов'язань зі сплати цього податку на рік. На такі сплати в обліку робиться запис:

Розрахунки з бюджетом (з податку на прибуток) Грошові кошти

Наприкінці фінансового року, на основі податкової декларації, визначають реальну суму податку на прибуток, що підлягає сплаті, яку відображають в обліку записом:

Витрати з податку на прибуток

Розрахунки з бюджетом (з податку на прибуток)

Облік розподілу прибутку корпорації

Прибуток, який залишається у корпорації після сплати податку з прибутку є її чистим прибутком. Цей прибуток використовується для виплати дивідендів, на створення резервів та на інші цілі, передбачені законодавством певної країни та статутом корпорації. Частина прибутку, яка залишиться після цього невикористаною, відображається у складі акціонерного капіталу як нерозподілений прибуток. Якщо на рахунку "Нерозподілений прибуток" буде дебетове сальдо, то це означає, що збитки корпорації і виплати дивідендів перевищують величину прибутку, отриманого за результатами господарської діяльності. Ця сума показується в балансі у складі акціонерного капіталу як така, що віднімається.

Результати розподілу прибутку будуть відображені в обліку записом:

Фінансовий результат звітного періоду

Резерви (за видами резервів - фінансовий, статутний, страховий, для власної пайової участі тощо) Дивіденди до виплати Нерозподілений прибуток

В окремих випадках корпорація може спрямувати всю суму чистого прибутку на розширення фінансово-господарської діяльності.

Відображення нерозподіленого прибутку у звітності означає, що корпорація не має наміру розподіляти цю величину між акціонерами, а зарезервувала її для якихось певних цілей. Рішення про розподіл накопиченого прибутку приймається Радою директорів і напрямки такого розподілу розкриваються у примітках до фінансової звітності.

Зміни у величині отриманого прибутку за два суміжні звітні періоди дає можливість побачити звіт про прибутки і збитки. Принцип повноти розкриття інформації зумовлює також необхідність подання корпораціями додаткових даних у звіті про нерозподілений прибуток. Хоча він є необов'язковим і доповнює звіт про прибутки і збитки, інформація, що наведена у цьому звіті є корисною для розуміння користувачами фінансових звітів причин змін у сумі нерозподіленого прибутку (виправлення помилок попередніх звітних періодів, виплати дивідендів тощо).