Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю.П. - 8.4. Завдання щодо творення ноосфери

Процес переходу біосфери в ноосферу неминуче несе в собі риси свідомості, цілеспрямованої діяльності, творчої роботи. Вернадський бачив, що перед людством стоять завдання величезної важливості щодо творення ноосфери. З позицій цих завдань він відзначав безпідставність суджень про можливість катастрофи цивілізації.

Розглянемо перспективи розвитку людства з погляду Вернадського. Незламність цивілізації Вернадський обґрунтовує такими тезами:

1. Людство стоїть на шляху створення ноосферної оболонки Землі, усе більше зміцнюючи свої зв'язки з біосферою. Людство стає вселенською категорією.

2. Людство у своєму розвитку стало єдиним цілим завдяки тому, що інтереси всіх, а не окремих осіб, стають державним завданням.

3. Глобальні проблеми людства, такі як свідоме регулювання розмноження, продовження життя, перемога над хворобами, починають вирішуватися.

4. Ставиться завдання поширення наукового знання на все людства.

Вернадський писав: "Такої сукупності загальнолюдських дій і ідей ніколи раніше не бувало, і ясно, що зупинити цей рух не можна. Зокрема, перед ученими стоять для найближчого майбутнього небувалі для них завдання свідомого спрямування організованості ноосфери, відійти від яких вони не можуть, тому що до цього направляє їх стихійний хід зростання наукового знання".

Впевненість у майбутньому, таким чином, ґрунтується на зростаючому значенні в розвитку людства спільних загальнолюдських дій. Вернадський, звичайно, не міг передбачити сучасної гостроти глобальних проблем світового розвитку. Але й вони лише підсилюють значення спільного вирішення завдань свідомого спрямування організованості ноосфери.

Однією з найважливіших проблем формування організованості ноосфери є питання про місце і роль науки в житті суспільства, про вплив держави на розвиток наукових досліджень. Вернадський висловлювався за утворення єдиної (на державному рівні) наукової людської думки, що була б вирішальним фактором у ноосфері і створювала б для найближчих поколінь кращі умови життя. Першочергові питання, які необхідно вирішити на цьому шляху, – це "питання про планову, однакову діяльність для оволодіння природою і правильного розподілу багатств, пов'язане з усвідомленням єдності й рівності всіх людей, єдності ноосфери"; ідея про державне об'єднання зусиль людства.

Вражає співзвучність ідей Вернадського нашому часові. Постановка завдань свідомого регулювання процесу творення ноосфери надзвичайно актуальна для сьогоднішнього дня. До цих завдань Вернадський також зараховував викорінення воєн з життя людства. Він велику увагу приділяв вирішенню завдань демократичних форм організації наукової праці, освіти, поширення знань серед народних мас.

8.5. Перехід біосфери в ноосферу: прогноз і реальність

Вернадський, аналізуючи геологічну історію Землі, стверджує, що спостерігається перехід біосфери в новий стан – у ноосферу під дією нової геологічної сили, наукової думки людства.

Однак у працях Вернадського немає закінченого і несуперечливого тлумачення сутності матеріальної ноосфери як перетвореної біосфери. В одних випадках він писав про ноосферу в майбутньому часі (вона ще не настала), в інших у теперішньому (ми входимо в неї), а іноді пов'язував формування ноосфери з появою людини розумної або з виникненням промислового виробництва.

Треба зазначити, що, коли Вернадський як мінералог писав про геологічну діяльність людини, він ще не вживав понять "ноосфера" і навіть "біосфера". Про формування на Землі ноосфери він найбільш докладно писав у незавершеній роботі "Наукова думка як планетне явище", але переважно з погляду історії науки.

Отже, що ж таке ноосфера: утопія чи реальна стратегія виживання? Праці Вернадського дозволяють більш обґрунтовано відповісти на поставлене запитання, оскільки в них зазначено ряд конкретних умов, необхідних для становлення й існування ноосфери. Перелічимо ці умови:

1. Заселення людиною всієї планети.

2. Різке перетворення засобів зв'язку й обміну між країнами.

3. Посилення зв'язків, у тому числі політичних, між усіма країнами Землі.

4. Початок переваги геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що відбуваються в біосфері.

5. Розширення меж біосфери і вихід у космос.

6. Відкриття нових джерел енергії.

7. Рівність людей усіх рас і релігій.

8. Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої і внутрішньої політики.

9. Свобода наукової думки і наукових шукань від тиску релігійних, філософських та політичних побудов і створення в державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки.

10. Продумана система народної освіти і піднесення добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити недоїдання і голоду, злиднів і надзвичайно послабити хвороби.

11. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатною задовольнити всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населення.

12. Виключення воєн з життя суспільства.

Простежимо, наскільки виконуються ці умови в сучасному світі і зупинимося більш докладно на деяких з них.

1. Заселення людиною всієї планети. Ця умова виконана. На Землі не залишилося місць, де не ступала б нога людини. Вона оселилася навіть в Антарктиді.

2. Різке перетворення засобів зв'язку й обміну між країнами. Цю умову також можна вважати виконаною. За допомогою радіо і телебачення ми моментально довідуємося про події в будь-якій точці земної кулі. Засоби комунікації постійно вдосконалюються, прискорюються, з'являються такі можливості, про які недавно важко було мріяти. І тут не можна не згадати пророчих слів Вернадського: "Цей процес – повного заселення біосфери людиною – обумовлений ходом історії наукової думки, нерозривно пов'язаний зі швидкістю зносин, з успіхами техніки пересування, з можливістю миттєвої передачі думки, її одночасного обговорення на всій планеті".

Донедавна засоби телекомунікації обмежувалися телеграфом, телефоном, радіо і телебаченням, про які писав ще Вернадський. Малася можливість передавати дані від одного комп'ютера до іншого за допомогою модему, підключеного до телефонної лінії, документи на папері передавалися за допомогою факсимільних апаратів. Тільки в останні роки розвиток глобальної телекомунікаційної комп'ютерної мережі Internet дав початок справжній революції в людській цивілізації, що входить зараз в еру інформації.

У 1968 р. Міністерство оборони США подбало про об'єднання безлічі своїх комп'ютерів у спеціальну мережу, яка повинна була сприяти науковим дослідженням у військово-промисловій сфері. Від самого початку до цієї мережі була поставлена вимога стійкості до часткових ушкоджень: будь-яка частина мережі може зникнути в будь-який момент. І в цих умовах завжди мала бути можливість установити зв'язок між комп'ютером-джерелом і комп'ютером-приймачем інформації (станцією призначення).

Розробку проекту такої мережі і його здійснення було доручено ARPA – Advanced Research Projects Agency – Управлінню передових досліджень Міністерства оборони. Через п'ять років напруженої роботи така мережа була створена й одержала назву ARPAnet. Протягом перших десяти років розвиток комп'ютерних мереж йшов непомітно – їхніми послугами користувалися тільки фахівці з обчислювальної та військової техніки.

Але з розвитком локальних мереж, що поєднують комп'ютери в межах однієї якої-небудь організації, з'явилася потреба об'єднати локальні мережі різних організацій. Час від часу починалися спроби використовувати для цього вже готову мережу ARPAnet, але бюрократи Міністерства оборони були проти. Були потрібні швидкі рішення, тому за основу майбутньої мережі мереж Internet було взято структуру вже існуючої мережі ARPAnet.

У 1973 р. було організовано перше міжнародне підключення до мережі підключилися Англія і Норвегія. Однак причиною початку вибухового зростання мережі Internet наприкінці 80-х pp. стали зусилля NSF (National Science Foundation – Національний науковий фонд США) та інших академічних організацій і наукових фондів усього світу щодо підключення наукових установ до мережі.

Зростання і розвиток мережі Internet, удосконалення обчислювальної та комунікаційної техніки йде зараз подібно до того, як іде розмноження й еволюція живих організмів. На це у свій час звернув увагу Вернадський: "Зі швидкістю, яку можна порівняти зі швидкістю розмноження, вираженою геометричною прогресією в ході часу, створюється цим шляхом у біосфері все зростаюча множина нових для неї неживих природних тіл і нових великих природних явищ". "...Хід наукової думки, наприклад, у створенні машин, як давно помічено, зовсім аналогічний ходу розмноження організмів".

Якщо раніше мережею користувалися тільки дослідники в галузі інформатики, державні службовці і підрядчики, то тепер практично будь-хто, якщо бажає, може одержати доступ до неї. І тут ми бачимо втілення мрії Вернадського про сприятливе середовище для розвитку наукової праці, популяризації наукового знання, про інтернаціональність науки.

Дійсно, якщо раніше людей розділяли кордони і величезні відстані, то тепер, можливо, тільки мовний бар'єр. "Усякий науковий факт, усяке наукове спостереження, – писав Вернадський, – де і ким би вони не були зроблені, надходять у єдиний науковий апарат, у ньому класифікуються і зводяться до єдиної форми, відразу стають загальним надбанням для критики, міркувань і наукової праці".

Але якщо раніше для того, щоб вийшла у світ наукова праця, щоб наукова думка стала відомою у світі, були потрібні роки, то зараз будь-який учений, що має доступ до мережі Internet, може подати свою працю, наприклад, у вигляді гак званої WWW сторінки (Wold-Wide Web – Всесвітня павутина) на огляд усім користувачам мережі, причому не тільки текст статті й малюнки (як на папері), але й рухливі ілюстрації, а іноді й звуковий супровід.

Зараз мережа Internet – це світове співтовариство більше 30 тисяч комп'ютерних мереж, які взаємодіють між собою. Населення Internet уже становить майже 30 мільйонів користувачів і близько 10 мільйонів комп'ютерів, причому кількість вузлів кожні півтора року подвоюється. Вернадський писав: "Незабаром можна буде зробити видними для всіх події, що відбуваються за тисячі кілометрів". Можна вважати, що й це пророкування Вернадського збулося.

3. Посилення зв'язків, у тому числі політичних, між усіма країнами Землі. Цю умову можна вважати якщо не виконаною, то такою, що виконується. Виникла після другої світової війни Організація Об'єднаних Націй (ООН) виявилася набагато стійкішою і дійовішою, ніж Ліга націй, що існувала в Женеві з 1919 р. до 1946 р.

4. Початок переваги геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами, що протікають у біосфері. Цю умову також можна вважати виконаною, хоча саме перевага геологічної ролі людини в ряді випадків призвела до важких екологічних наслідків. Об'єм гірських порід, що виймаються з глибин Землі всіма шахтами і кар'єрами світу, зараз майже в два рази перевищує середній об'єм лави і попелу, що виносяться щорічно всіма вулканами Землі.

5. Розширення меж біосфери і вихід у космос. У роботах останнього десятиліття життя Вернадський не вважав межі біосфери постійними. Він підкреслював розширення їх у минулому як підсумок виходу живої речовини на сушу, появи високостовбурної рослинності, літаючих комах, а пізніше літаючих ящерів і птахів. У процесі переходу в ноосферу межі біосфери повинні розширюватися, а людина повинна вийти в космос. Ці пророкування збулися.

6. Відкриття нових джерел енергії. Умова виконана, але, на жаль, з трагічними наслідками. Атомна енергія давно освоєна й у мирних, і у військових цілях. Людство (а точніше політики) явно не готове обмежитися мирними цілями, більше того – атомна (ядерна) сила ввійшла в наше століття насамперед як військовий засіб і засіб залякування конфронтуючих ядерних держав.

Питання про використання атомної енергії глибоко хвилювало Вернадського ще більш ніж півстоліття тому. У передмові до книги "Нариси і мови" він пророчо писав: "Недалекий час, коли людина одержить у свої руки атомну енергію, таке джерело сили, що дасть їй можливість будувати своє життя, як вона захоче... Чи зуміє людина скористатися цією силою, спрямувати її на добро, а не на самознищення? Чи доросла вона до вміння використовувати ту силу, яку неминуче повинна їй дати наука?". Величезний ядерний потенціал підтримується почуттям взаємного страху і прагненням однієї зі сторін до хиткої переваги. Могутність нового джерела енергії виявилося сумнівним, воно виявилося невчасним і потрапило не в ті руки. Для розвитку міжнародного співробітництва в галузі мирного використання атомної енергії в 1957 р. створено Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), що об'єднувало на 1981 р. 111 держав.

7. Рівність людей усіх рас і релігій. Ця умова якщо не досягнута, то, у всякому разі, досягається. Рішучим кроком для встановлення рівності людей різних рас і віросповідань було руйнування наприкінці минулого століття колоніальних імперій.

8. Посилення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої і внутрішньої політики. Ця умова дотримується у всіх країнах з парламентською формою правління.

9. Свобода наукової думки і наукових пошуків від тиску релігійних, філософських і політичних побудов і створення в державному ладі умов, сприятливих для вільної наукової думки. Важко говорити про виконання цієї умови в країні, де ще зовсім недавно наука знаходилася під колосальним гнітом певних філософських і політичних побудов. Зараз наука від таких утисків вільна, однак через важке економічне становище в українській науці багато вчених змушені заробляти собі на життя ненауковою працею, інші їдуть за кордон. Для підтримки науки створено міжнародні фонда. У розвинутих країнах і навіть тих, що розвиваються, це ми бачимо на прикладі Індії, державний і суспільний лад створюють режим максимального сприяння для вільної наукової думки.

10. Продумана система народної освіти і піднесення добробуту трудящих. Створення реальної можливості не допустити недоїдання і голоду, злиднів і надзвичайно послабити хвороби. Про виконання цієї умови важко судити об'єктивно. Однак Вернадський попереджав, що процес переходу біосфери в ноосферу не може відбуватися поступово й односпрямовано, що на цьому шляху тимчасові відступи неминучі. І обстановку, що склалася зараз у нашій країні, можна розглядати як явище тимчасове і минуще.

11. Розумне перетворення первинної природи Землі з метою зробити її здатною задовольнити всі матеріальні, естетичні й духовні потреби чисельно зростаючого населення. Ця умова не може вважатися виконаною, однак перші кроки в напрямку розумного перетворення природи в другій половині XX ст. безсумнівно почали здійснюватися.

У сучасний період відбувається інтеграція наук на базі розв'язання екологічних завдань. Уся система наукового знання дає фундамент для розв'язання екологічних завдань. Про це також говорив Вернадський, прагнучи створити єдину науку про біосферу. Екологізація західної свідомості відбувалася починаючи з 70-х pp., створюючи умови для виникнення екофільної цивілізації. Зараз екстремістська форма зеленого руху виявилася там уже не потрібною, оскільки тепер працюють державні механізми регулювання екологічних проблем. У СРСР до 80-х pp. вважалося, що соціалістичне господарювання перешкоджає загрозі екологічної кризи. У період перебудови цей міф розвіявся, активізувався рух зелених. Однак у сучасний період політичне керівництво переорієнтувалося в основному на вирішення економічних проблем, проблеми екології відійшли на задній план. У світовому масштабі для розв'язання екологічної проблеми в умовах зростання населення планети потрібна здатність до розв'язання глобальних проблем, що в умовах суверенітету різних держав видається сумнівним.

12. Виключення воєн з життя суспільства. Цю умову Вернадський вважав надзвичайно важливою для створення й існування ноосфери. Але вона не виконана і поки що неясно, чи може бути виконана. Світове співтовариство прагне не допустити світової війни, хоча локальні війни ще забирають багато життів.

Таким чином, ми бачимо, що наявні всі ті конкретні ознаки, всі або майже всі умови, які вказував Вернадський для того, щоб відрізнити ноосферу від станів біосфери, що існували раніше. Процес її утворення поступовий, і, ймовірно, ніколи не можна буде точно вказати рік чи навіть десятиліття, з якого перехід біосфери в ноосферу можна буде вважати завершеним. Але, звичайно, думки з цього питання можуть бути різні. Сам Вернадський, зауважуючи небажані, руйнівні наслідки господарювання людини на Землі, вважав їх деякими збитками. Він вірив у людський розум, гуманізм наукової діяльності, торжество добра і краси.

Щось він геніально передбачав, у чомусь, можливо, помилявся. Ідеї Вернадського набагато випереджали той час, у якому він творив. Повною мірою це стосується вчення про біосферу та її перехід у ноосферу. Тільки зараз, в умовах надзвичайного загострення глобальних проблем сучасності, стають ясні пророчі слова Вернадського про необхідність мислити й діяти в планетному біосферному аспекті. Тільки зараз гинуть ілюзії технократизму, підкорення природи і з'ясовується сутнісна єдність біосфери і людства. Доля нашої планети і доля людства – це єдина доля.

Становлення етапу ноосфери Вернадський пов'язує з дією багатьох факторів: єдністю біосфери і людства, єдністю людського роду, планетарним характером людської діяльності і її сумірністю з геологічними процесами, розвитком демократичних форм людського співжиття і прагненням до миру народів планети, небувалим розквітом ("вибухом") науки і техніки. Узагальнюючи дані явища, ставлячи в нерозривний зв'язок подальшу еволюцію біосфери з розвитком людства, Вернадський і вводить поняття ноосфери.

Необхідно мати на увазі, що завдання побудови ноосфери – це завдання сьогоднішнього дня. Його вирішення пов'язане з об'єднанням зусиль усього людства, з утвердженням нових цінностей співробітництва і взаємозв'язку всіх народів світу. Народовладдя, демократичні принципи суспільного життя, відродження культури, науки і народного життя, корінний перегляд відомчого підходу до природокористування тощо – усе це і є складові ноосфери. Спрямованість у майбутнє, таким чином, – характерна риса ноосферного вчення, яке в сучасних умовах необхідно розвивати з усіх сторін.