Облікова політика - Давидов Г.М. - 3.2. Облікова політика як складова системи управління

3.2.1. Теоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як елемента системи управління

Процесний підхід як важлива передумова формування облікової політики з управлінською спрямованістю

Спрямованість облікової політики підприємства зумовлюється його стратегічними цілями в основних сферах діяльності. Передумовою розроблення ефективної облікової політики є обґрунтованість підходів до її формування та безпосередній зв'язок з функціями управління.

Є три основні підходи до формування управлінської системи підприємства: ресурсний, процесний та організаційний, які можна трактувати і як підходи до формування облікової політики. При цьому процесний підхід має суттєві переваги.

Більшість управлінських проблем виникають на підприємствах у зв'язку з господарськими процесами, які приводять до використання ресурсів, одержання доходів, формування фінансових результатів. Вони різноманітні за своїм економічним змістом, це потребує виділення в їх складі однорідних сукупностей, стосовно яких є принципово різні цілі та засоби їх досягнення, а відтак і проблеми, що мають бути вирішені у межах облікової політики. Аргументи на користь процесного підходу до формування облікової політики такі:

- обліковий запис за дебетом одного рахунку та кредитом іншого є динамічним в усіх без винятку випадках, тобто відображає сам процес у динаміці: зміни в засобах та джерелах - це в чистому вигляді процес, динаміка, а залишки на рахунках характеризують названі об'єкти в статиці;

- неможливість управляти саме ресурсами, які не піддаються управлінню у зв'язку з нездатністю сприйняти управлінські команди;

- здатність управляти лише людьми, а через них - процесами.

Саме тому, класифікація господарських процесів у межах різних сфер діяльності підприємства як певних сукупностей має бути першим кроком на шляху розроблення облікової політики.

У навчальній літературі з основ бухгалтерського обліку класифікація господарських процесів, по суті, зведена до виокремлення трьох їх видів: постачання, виробництва, збуту. Але такий поділ дає лише загальне уявлення про господарські процеси, достатнє для вивчення цього курсу. У реальному господарському житті їх перелік значно ширше, а самі процеси - набагато складніші. Саме у межах процесів здійснюються окремі господарські операції, які приводять до зміни форм засобів, видів джерел, виникнення нових джерел тощо. Отже, у такій класифікації не розкрито різноманіття господарської діяльності та господарських операцій, що повинні бути охоплені під час формування облікової політики.

Більш детально, ніж у навчальній літературі з обліку, класифікації господарських процесів досліджувалися в дисертаціях, статтях та монографіях різних авторів. Дослідження таких класифікацій, призначених для різних цілей, показало, що важко чітко відокремити ресурси від економічних процесів. Наприклад, на розвиток підходів авторів до розгляду системи економічних об'єктів як процесу кругообігу промислового капіталу було розроблено дворівневу класифікацію об'єктів управління. В ній ресурси позначені як об'єкти першого порядку, а їх деталізація в об'єктах другого порядку є саме класифікацією процесів відповідних стадій кругообігу капіталу, які змінюють його форму.

Характерним є підхід, за якого в єдину класифікаційну сукупність зведено ресурси, процеси, витрати та результати. Цей підхід не враховує важливі для розроблення облікової політики характеристики окремих об'єктів, включених у так звану універсальну класифікацію.

Також є підхід, який застосовує поєднання класифікаційних ознак: він групує процеси за двома критеріями: за видами (технічна підготовка, матеріальне забезпечення та ін.) і стадіями життєвого циклу. Такий підхід недоцільний під час формування облікової політики.

Для цілей бухгалтерського обліку, крім зазначеного вище поділу в обліковій літературі господарських процесів, застосовується поділ доходів, витрат та фінансових результатів за видами діяльності. Підприємство здійснює діяльність, яка, у свою чергу, складається з господарських процесів та операцій. Діяльність під час її відображання в бухгалтерському обліку поділяється на звичайну, надзвичайну, операційну, фінансову, інвестиційну тощо.

Такий погляд на поділ діяльності, а відтак і процесів, які її складають, закріплено в П(С)БО та Плані рахунків. Ця класифікація є доречною для ведення поточного фінансового обліку та складання звітності, але не є достатньо деталізованою для цілей розроблення облікової політики як елемента управління.