Облікова політика - Давидов Г.М. - 3.2.2. Принципи, що визначають управлінську орієнтацію облікової політики

Я.В. Соколов розглядає принцип як основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення чи науки, базове положення (початок або основа), котре визначає всі твердження, що випливають з нього. Намагаючись визначитися стосовно принципів, які мають бути покладено в основу формування облікової політики, доцільно звернутися до принципів створення і функціонування системи управління.

Облікова політика підпорядковується інтересам системи управління.

У науковій літературі практично немає напрацювань стосовно принципів формування облікової політики, а окремі погляди розкривають вимоги, які перед нею ставляться.

До облікової політики висуваються вимоги:

- законності: вибрані або розроблені методичні прийоми, способи і процедури організації та ведення обліку суб'єкта господарювання не повинні суперечити чинному законодавству;

- адекватності: облікова політика підприємства повинна відповідати особливостям умов та специфіки його діяльності;

- ефективності: витрати на впровадження або розроблення певного елемента облікової політики підприємства не повинні перевищувати ефекту від їх впровадження;

- єдності: облікова політика суб'єкта господарювання має бути єдиною незалежно від кількості підрозділів, філій або підприємств. Це забезпечить можливість порівнювати та аналізувати її в межах корпорацій, холдингів, асоціацій;

- гласності: облікова політика повинна доводитись до відома внутрішніх та зовнішніх користувачів інформації для отримання ними уявлення про використані способи формування даних.

Дотримання вимог законності та адекватності забезпечить достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності; відсутність викривлень, пов'язаних з порушенням чинного законодавства; відповідність інформації, що формується в системі бухгалтерського обліку, конкретним умовам господарювання підприємства.

Дотримання вимог ефективності та адекватності визначає раціональність облікової політики підприємства. Єдність облікової політики підприємства для всіх його структурних підрозділів є основною умовою здійснення аналізу.

Неважко помітити, що ці вимоги не відповідають інтересам системи управління, вони з ними не пов'язані. В них йдеться про достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, запобігання викривленням інформації виключно внаслідок порушення чинного законодавства тощо.

Якщо розглядати облікову політику як сукупність довготривалих заходів переважно стратегічного значення, що мають за мету суттєвий розвиток системи управління та забезпечення динамічного функціонування всіх її частин, у тому числі обліку відповідно до чинного законодавства та змін, які відбуваються у зовнішньому середовищі, то програма такої облікової політики є обов'язковою складовою загальної програми реструктуризації, що може проводитися не тільки на "хворих" підприємствах, особливо тих, які перебувають у стані банкрутства, але й у звичайних, стабільних умовах їх господарювання виходячи із превентивних намірів економічної безпеки.

Отже, розробленню конкретної програми формування облікової політики повинно передувати вироблення принципів, що мають визначити спрямованість політики, стратегічне бачення проблем і шляхів їх вирішення.

Базовим принципом формування облікової політики є актуальність. Вироблення облікової політики передбачає визначення кола проблемних, переважно стратегічних питань, які більшою або меншою мірою пов'язані між собою змістовно, організаційно, інформаційно. Перебудова організаційної структури управління обов'язково приведе до змін у функціях, інформаційних зв'язках між ними, а вибір альтернативного методу в системі обліку спричинить зміни в плануванні. Наприклад, радикальні зміни відбудуться практично в усіх ланках системи управління, якщо буде прийнято рішення впроваджувати концепцію управлінського обліку. Взаємозалежність питань, які становлять облікову політику, набагато зросте, коли до програми буде включено декілька проблем і, таким чином, вона охопить систему в цілому.

Отже, формуючи програму облікової політики, необхідно оцінювати кожне введене у неї питання не лише з позицій методики бухгалтерського обліку, а й погляд тих змін і наслідків, які відбудуться в інших ланках цілісної системи управління.

Однак це не означає, що до програми облікової політики не можуть включатися локальні питання тактичного значення, які актуальні за спрямованістю, змістом, іншими характеристиками. Йдеться про переваги, але не винятковість стратегічного підходу, про необхідність розгляду локальних питань у системному контексті. З цього випливає другий принцип формування облікової політики - принцип системності.

Політика загалом і облікова політика зокрема тому і є політикою, що розгляд її складників передбачає використання різних шляхів досягнення успіху, різних, і не обов'язково взаємовиключних варіантів та їх комбінацій. Із загального правила можуть бути окремі винятки, коли питання є актуальним, але для його вирішення є лише один метод. Проте виняток тільки підтверджує правило, тому третім принципом формування облікової політики має бути принцип варіантності.

Облікова політика охоплює стратегічні, життєво важливі для підприємства питання, тому і виробляється вона на довготривалий строк. Звичайно, окремі уточнення, зміни акцентів і пріоритетів можуть бути, у деяких випадках вони навіть неминучі, проте генеральна лінія поведінки може змінюватися лише за виняткових обставин. Отже, стабільність - четвер тий принцип формування облікової політики.

Нарешті, до складу програми формування облікової політики вводяться такі проблемні питання, від вирішення яких очікується певний результат, як правило, організаційний, хоча деякі рішення можуть дати й економічний ефект. Так, наприклад, доречною є одна зі складових концепції комплексного управління якістю, де основними формулами процесу підвищення якості є, зокрема, "відмінно з першого разу", "ніяких зауважень", "профілактика", "порівняння з конкуренцією" (бенч-маркінг), "синергія в колективній праці", "самоконтроль".

Якими характеристиками не оцінювалася б результативність впровадження заходів - кількісними чи якісними - п'ятим принципом введення їх у програму облікової політики є ефективність.

Сформульовані п'ять принципів мають бути покладені в основу рішень під час розроблення облікової політики.