Облікова політика - Давидов Г.М. - 3.3.3. Формування облікової політики технологічного процесу виробництва

Групування витрат зумовлене вимогами стандартів і організаційними та економічними умовами господарювання. Враховуючи особливості галузі цукроваріння доцільним є використання таких елементів собівартості (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Групування витрат за елементами собівартості Цукру

За основу має бути покладено відокремлення затрат згідно з етапами (процесами): забезпечення, заготівля, технічна переробка. Так, на початок сезону необхідне віднесення на рахунок "Основне виробництво" витрат із забезпечення виробництва в міжсезонний період.

За статтею "Сировина та основні матеріали" доцільно накопичувати витрати з придбання, транспортування, приймання і зберігання сировини та основних матеріалів, згідно з оцінкою, що визначається в кінці сезону або фінансового періоду. Тому необхідно у період цукроваріння забезпечити контроль за використанням сировини в натуральних вимірниках.

У цукроварінні вартість отриманої побічної продукції - жому та меляси - спрямовувалась на зменшення вартості основної сировини в оцінці за оптовими цінами, встановленими централізовано. На нашу думку, доцільно проводити оцінку побічної продукції (жому, меляси) на підставі фактичних затрат на накопичення і транспортування цієї продукції, що виникають у точці на межі розподілу (рис. 3.6).

Облік виробітку меляси організують проведенням зважування перед викачуванням у резервуари. Оприбуткування жому свіжого з виробництва проводиться щодобово за даними зважування та кількості вивезеного із заводу під час його транспортування у жомосховище.

На більшості обстежених заводів зважування не проводиться, а кількість жому лабораторія визначає розрахунково. Тому

за технологічною можливістю доцільно відокремити затрати із збирання, видалення з заводу жому сирого. Якщо побічна продукція на кінець звітного періоду залишається на складах, то до її оцінки необхідно підходити спираючись на визначення активу як ресурсу, який у подальшому дасть підприємству економічну вигоду, і вимог П(С)БО 9 "Запаси", тобто за чистою вартістю продажу.

За статтею "Допоміжні матеріали на технологічні цілі" обліковують вартість вапнякового каменю, а також вартість вапна, придбаного зі сторони. На цю статтю також відносять фільтрувальні матеріали, вироби з них, ріжучі інструменти.

На статтю "Паливо та енергія на технологічні цілі" відносять затрати на паливо прямого використання та енергію, отриману або вироблену самим підприємством, і використані безпосередньо у процесі виробництва продукції. Ми вважаємо доцільним відокремлювати за напрямами паливо та енергію, що дасть можливість контролювати ці різні види витрат. Є необхідність обладнати всі виробничі ділянки лічильною апаратурою і контролювати витрати енергії та палива безпосередньо в місцях їх споживання.

Виробництво тепло- та електроенергії на цукрових заводах обліковують за двома відділеннями, а саме: ТЕЦ та машинне відділення. Для цього використовують спеціальний субрахунок до рахунку "Виробництво" - "Допоміжне виробництво". Витрати на тепло та електроенергію складаються з витрат на утримання й експлуатацію власної ТЕЦ та витрат на електроенергію отриману від постачальників. На підставі звіту ТЕЦ про виробництво та споживання тепла й електроенергії, вони списуються на споживачів.

На статті "Витрати на оплату праці" та "Витрати на соціальні заходи" відносять витрати на основну і додаткову оплату праці працівників, які безпосередньо зайняті виготовленням продукції, включно зі всіма видами додаткової оплати, а також нарахування на заробітну плату.

Як вже зазначалося, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, а також цехові у цукроварінні мають особливість, пов'язану з тим, що ці витрати є прямими стосовно до конкретних видів виробництв. Тому в обліку доцільно їх відносити комплексною статтею безпосередньо на рахунки обліку витрат кожного виробництва з рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", де обліковувати відокремлено за кожним виробництвом у розрізі відповідних статей (табл. 3.5). До цієї статті слід відносити лише поточні витрати на амортизацію, ремонт та утримання обладнання, знос інструментів та пристосувань, витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів, а також витрати, пов'язані з управлінням виробництва.

До статті "Ремонт" необхідно відносити лише витрати прямі та загальноремонтні, які на них припадають, проведені в технологічний період цукроваріння. Доцільно використовувати за технологічним обладнанням та цеховими будівлями і спорудами виробничий метод нарахування амортизації.

Таблиця 3.5. Структура рахунку 913 "Загальновиробничі витрати цукрового виробництва"

У складі загальновиробничих витрат на підставі аналізу статей необхідно відокремити постійну частину. Загальновиробничі витрати відносять на основне виробництво згідно з показником нормальної потужності. Для цукроваріння доцільно вибрати показник середньодобової переробки, а для загально-виробничих витрат жомосушильного виробництва - обсяги виробництва у натуральному вимірнику. Цей показник встановлюється залежно від показника нормальної потужності для загальнозаготівлельних витрат, а саме нормативу отримання жому та обсягів сирого жому, запланованого для продажу.

За тривалості періоду цукроваріння після 1 січня необхідно визначити обсяг витрат у незавершеному виробництві. До незавершеного виробництва належать рідкі напівпродукти, що знаходяться в апаратурі, цукор у сушильному відділенні, а також цукор у бункерах. До напівфабрикатів зараховують жовтий цукор, утфель та ін. Відповідно до галузевих нормативних документів залишки незавершеного виробництва та напівфабрикатів на кінець звітного періоду обліковували в перерахунку на білий цукор і оцінювали згідно з 85 % діючої оптової ціни. Є необхідність розробки коефіцієнтів перерахунку незавершеного виробництва та напівфабрикатів за їх видами в умовний цукор. Для цього можна використовувати коефіцієнт 0,85.

Важливим елементом облікової політики у цукроварінні є оцінка готової продукції. Протягом звітного фінансового року готова продукція може бути оцінена за вибором самого підприємства за середньорічною плановою собівартістю або за договірними чи середніми цінами продажу. По закінченні звітного фінансового періоду - календарного року, за даними бухгалтерського обліку необхідно визначити фактичну собівартість і провести коригування на суму відхилень облікової оцінки готової продукції від фактичної собівартості. Використання оцінки продукції за обліковими цінами дає можливість протягом року вести поточний облік, а калькуляцію фактичної собівартості проводити один раз - по закінченні фінансового періоду. Калькулювання в системі фінансового обліку проводиться з метою формування фінансових результатів. Для обґрунтування цінової політики, інформаційного забезпечення управлінських рішень у цукровому виробництві є доцільним калькулювати собівартість готової продукції за результатами сезону цукроваріння. Під час формування собівартості продукції за фінансовий період та сезон доцільно використовувати різні методи, а саме обчислювати за результатами сезону повну собівартість з урахуванням адміністративних та збутових витрат і витрат у межах встановлених підприємством нормативів на утримання соціальної сфери. Елементи собівартості у процесі калькулювання продукції у фінансовому та управлінському обліку мають відмінність, що зумовлено різними цілями калькулювання (табл. 3.6).

Таблиця 8.6. Розрахунок собівартості цукру під час переробки цукрового буряку (умовний приклад)

Закінчення табл. 3.6

Примітка. Попередній сезон закінчився до 1 січня звітного року, поточний сезон завершено 20 січня наступного звітного року.

Вивчення облікової практики підприємств галузі свідчить про існування проблем в обліку адміністративних витрат. На досліджених підприємствах під час трансформування обліку в 2000 р. затрати, які раніше обліковувались за рахунками 26 "Загальногосподарські затрати", механічно перенесли на рахунок 92 "Адміністративні витрати", що є методично не виваженим.

Наприклад, такі витрати, як витрати на промислову санітарію, спецодяг, на утримання охоронної та сторожової служби, охорону праці - за своєю природою не є адміністративними, їх потрібно обліковувати не на рахунку 92 "Адміністративні витрати", а на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" з віднесенням до загальновиробничих.

Адміністративні витрати у внутрішньогосподарському обліку доцільно розподіляти та відносити лише на собівартість товарної продукції і послуг.

У складі адміністративних витрат доцільним є відокремлення прямих витрат за окремими підрозділами, при цьому по закінченні сезону загальногосподарські витрати, що припадають на цей сезон, перерозподіляти з попереднім коригуванням дебетових записів на прямі витрати. Непрямі витрати в цукроварінні варто розподіляти пропорційно до затрат на оброблення.