Диференціальна психологія - Палій А.А. - Багатофакторні теорії інтелекту

Серед багатьох дослідників утвердився погляд, що інтелект зумовлюється великою кількістю факторів. Інтелект як комплекс факторів досліджували Л. Терстоун, Дж. Гідфорд, Р. Мейлі, Дж. Керрол.

Л. Терстоун заперечував існування загального інтелекту. Проаналізувавши результати виконання 60 різних тестів, призначених для виявлення різних аспектів інтелектуальної діяльності, він отримав більше десяти групових факторів, сім із яких назвав первинними розумовими здібностями:

S - просторовий (здібність оперувати "в умі" просторовими відношеннями);

Р - сприйняття (здібність деталізувати зорові образи);

N - обчислювальний (здібність виконувати основні арифметичні дії);

V - вербальне розуміння (здібність розкривати значення слів);

F - побіжність мови (здібність швидко дібрати слово за заданим критерієм);

М - пам'ять (здібність запам'ятовувати);

R - логічне міркування (здібність виявляти закономірність у ряді букв, цифр, фігур).

За переконанням Терстоуна, для опису індивідуального інтелекту не можна використовувати єдиний показник. Найімовірніше індивідуальні інтелектуальні здібності можна описати в термінах профілю рівня розвитку первинних розумових здібностей, які проявляються незалежно одна від одної і відповідають за чітко визначену групу інтелектуальних операцій. Тому концепція Терстоуна отримала назву багатофакторної теорії інтелекту. Проте було швидко з'ясовано, що з уявленням про безліч самостійних інтелектуальних здібностей не можна погодитися беззастережно. Так, було відзначено, що між тестами, використаними Терстоуном, як правило, спостерігаються позитивні кореляції. Крім того, факторний аналіз другого порядку (факторизація кореляцій усіх можливих пар факторів) продемонстрував можливість об'єднання первинних розумових здібностей у більш узагальнений фактор, аналогічний £-фактору Спірмена.

Ідеї Терстоуна про множинність інтелектуальних здібностей широко відображені в тестологічних дослідженнях. Прикладом такого підходу є структурна модель інтелекту (81) Дж.-П. Гілфорда. На відміну від теорії Терстоуна, в якій факторний аналіз є засобом виявлення первинних здібностей, у цій теорії факторний аналіз - засіб доведення заздалегідь сконструйованої теоретичної моделі інтелекту, що постулювала наявність 120 вузькоспеціалізованих незалежних здібностей. При побудові структурної моделі інтелекту критеріями для опису інтелектуальної діяльності Гілфорд обрав:

1) тип виконуваної розумової операції:

- пізнання - впізнавання і розуміння пред'явленого матеріалу (наприклад, упізнати предмет за розмитим силуетом);

- конвергентна продуктивність - пошук в одному напрямі при отриманні однієї правильної відповіді (узагальнити одним словом кілька понять);

- дивергентна продуктивність - пошук у різних напрямах при отриманні кількох правильних відповідей (назвати всі можливі способи використання знайомого предмета);

- оцінювання - з'ясування правильності (логічності) заданої ситуації (знайти фактичну або логічну невідповідність у картинці);

- пам'ять - запам'ятовування і відтворення інформації (запам'ятати і назвати ряд цифр);

2) зміст інтелектуальної діяльності:

- конкретний (реальні предмети і їх зображення);

- символічний (букви, знаки, цифри);

- семантичний (значення слів);

- поведінковий (дії і вчинки).

3) різновиди кінцевого продукту:

- одиниці об'єктів (вписати потрібні букви у слова);

- класи об'єктів (розсортувати предмети на групи);

- відносини (встановити зв'язки між поняттями);

- системи (виявити закономірність в організації багатьох елементів);

- трансформації (змінити і перетворити заданий матеріал);

- імплікації (передбачити результат у межах ситуації "Що буде, коли...").

Для визначення рівня інтелектуального розвитку конкретної людини у всій повноті Гілфорд вважав необхідним використовувати 120 тестів. Він категорично заперечував наявність загального фактора інтелекту, посилаючись, зокрема, на низькі кореляції між результатами виконання різних інтелектуальних тестів. Однак перевірка структурної моделі продемонструвала: при контролі надійності використаних ним тестів до 98% всіх тестових показників позитивно корелюють між собою на різних рівнях значущості; показники незалежних вимірювань об'єднуються в загальніші фактори, зокрема, для оцінювання можливостей семантичної пам'яті потрібно враховувати всі різновиди кінцевих продуктів, а для вимірювання ефективності семантичних процесів - усі типи операцій і продуктів.

Р. Мейлі, зіставивши ідеї і методи тестологічного дослідження (структурну модель інтелекту Дж.-П. Гілфорда) з теоретичними позиціями гештальтпсихології (положенням про вирішальне значення процесу структуризації сприйнятого матеріалу), звернув увагу на такі фактори інтелекту: складність (здатність диференціювати і пов'язувати елементи образу ситуації), пластичність (здатність швидко і гнучко перебудовувати образ), глобальність (здатність із неповного набору елементів вибудовувати цілісний осмислений образ), побіжність (здатність до швидкого породження багатьох різноманітних ідей щодо початкової ситуації).

Спираючись на інструментарій когнітивної психології, зокрема на положення про роль процесу перероблення інформації, Дж. Керрол виокремив 24 фактори інтелекту.

Ідею про наявність багатьох самостійних інтелектуальних здібностей реалізовано у багатофакторній теорії інтелекту Гарднера, який розмежовував лінгвістичний, музичний, логіко-математичний, просторовий, тілесно-кінестетичний, міжособистісний, внутріособистісний типи інтелекту.

Загалом у численних дискусіях щодо природи інтелекту прихильники ідеї загального інтелекту переконалися, що це - не більше ніж формально-статистична абстракція стосовно різних проявів інтелектуальної діяльності; ідеї інтелекту як комплексу здібностей - вплив певного загального фактора, представленого в різноманітних типах інтелектуального виконання. У всіх тестологічних теоріях інтелекту (двофакторній, багатофакторній, ієрархічній, кубічній) фігурує уявлення про наявність від 2 до 120 його факторів. Однак питання, є ці фактори реальними інтелектуальними утвореннями на зразок первинних розумових здібностей чи лише формою класифікації тестових завдань, досі відкрите.