Диференціальна психологія - Палій А.А. - Інформаційний підхід до вивчення інтелекту

Його прихильники зосереджують увагу на ментальній швидкості й елементарних інформаційних процесах як основі індивідуальних інтелектуальних відмінностей.

На думку Г.-Ю. Айзенка, доказом існування інтелекту є доведення його нейрофізіологічної детермінації. Він стверджує про наявність кореляційних зв'язків між показниками ІQ і характеристиками потенціалів кори головного мозку (мірою їх складності і синхронності), а також часом простих рухових реакцій і часом пізнання об'єктів в умовах їх короткочасного зорового пред'явлення. Індивідуальні ІQ - відмінності зумовлені особливостями функціонування центральної нервової системи, які відповідають за точність передавання інформації, закодованої як послідовність нервових імпульсів у корі головного мозку. їх сповільнення, затримки, спотворення знижують успішність виконання тестових завдань.

ІQ складається з певних частин, кожну з яких слід вимірювати окремо: швидкість розв'язання, наполегливість у його пошуку і помилки виконання. За Айзенком, для розуміння природи інтелекту особливо важливим компонентом є ментальна швидкість - психологічна база і джерело розвитку інтелекту. На його думку тільки за допомогою некогнітивних пояснень інтелект може набути статусу реальної психічної здатності.

Найтиповішим проявом ментальної швидкості є феномен часу впізнавання - найкоротший час експозиції стимулу (при тахістоскопічному пред'явленні слів, цифр, букв у діапазоні від 10 до 150 мс), за який випробовуваний встигає впізнати пред'явлений об'єкт, якщо при цьому він дає до 95% правильних відповідей. Є дані про високі кореляції між швидкістю впізнання і рівнем невербального і вербального інтелекту за шкалою Векслера (г = -0,92 і г" -0,41 відповідно), а також з показником за тестом Равена (г = -0,72).

Якість перебігу елементарних інформаційних процесів також детермінує індивідуальні інтелектуальні відмінності.

Е. Хант і Р. Стернберг, критично ставлячись до традиційних тестових теорій інтелекту, доводили, що інтелектуальні можливості людини не можна описати єдиним показником - IQ. Вони наголошували, що альтернативою психометричному підходу має стати вивчення елементарних інформаційних процесів (мікроопераціо-нальних когнітивних актів, пов'язані з оперативною переробкою поточної інформації і лежать в основі розв'язання завдань). Отже, дослідницькі зусилля слід зосередити на вивченні тих когнітивних процесів, які зумовлюють і пояснюють індивідуальні відмінності в успішності виконання традиційних інтелектуальних тестів.

Інтерес до механізмів перетворення інформації поглибив вплив комп'ютерної метафори - уявлення про можливість аналізу процесів роботи людського інтелекту за аналогією з процесами в комп'ютері.

Для вивчення механізмів інтелекту Е. Хант розробив когнітивний кореляційний метод, за яким показники елементарних когнітивних процесів (наприклад, швидкості переробки лексичної інформації) співвідносяться на рівні кореляційного аналізу з показником психометричного тесту (ІQ) для визначення впливу цього базового інформаційного процесу на індивідуальні відмінності у виконанні певного вербального тесту. Його експерименти доводять, що показники переробки лексичної інформації переважно вищі в осіб з високим рівнем вербальних здібностей. Згодом Хант продемонстрував індивідуальні відмінності у способах кодування інформації, які також виявилися пов'язаними з успішністю виконання психометричних тестів. Факти свідчили, що вербалізатори (подумки описують ситуацію словами) мають вищі оцінки на вербальних тестах, візуалізатори (подумки створюють образ ситуації), навпаки, - на просторових тестах.

Р. Стернберг здійснював свої експериментальні дослідження в межах когнітивного компонентного методу, орієнтованого на аналіз процесу виконання інтелектуального тесту (наприклад, тесту вербальних аналогій) з метою визначення, які елементарні інформаційні процеси і якою мірою впливають на індивідуальну успішність виконання тесту. За його даними, пошук правильної відповіді в тесті аналогій охоплює такі Інформаційні процеси: декодування (переведення стимулу у внутрішню ментальну репрезентацію - розгортання значення основних слів), висновок (знаходження можливого зв'язку між першим і другим елементами першої половини аналогії); порівняння (знаходження правила, що пов'язує дві половини аналогії); перевірка (уточнення правильності знайдених зв'язків стосовно другої половини аналогії); побудова відповіді. Стернберг установив, що час, витрачений на процес розв'язання тесту, розподілявся так: 54% - декодування, 12% - висновок, 10% - порівняння, 7% - перевірка й 17% - відповідь. Отже, декодування відіграє особливу роль в організації пошуку рішення. Він також з'ясував, що особи, які мали вищі оцінки за тестами інтелекту, швидше діяли на останніх чотирьох фазах, але повільніше на фазі декодування.