Експериментальна психологія - Максименко С.Д. - 4.3. Стратегії контролю побічних змінних

З визначення експерименту як методу дослідження ви вже знаєте про наявність двох основних засобів маніпулювання незалежною змінною, які визначають дві основні групи експериментальних планів — міжгрупові й інтраіндивідуальні. При міжгруповому плані обираються принаймні дві різні групи досліджуваних — експериментальна і контрольна, одній з яких пред'являється експериментальний вплив, іншій— ні (або надаються різні рівні експериментального впливу). При інтраіндивідуальному плані одній групі пред'являються всі варіанти різних експериментальних впливів.

Зрозуміло, що види побічних змінних, які можуть виникати при різних експериментальних планах, суттєво відрізняються і кожна з груп планів потребує застосування специфічних стратегій контролю побічних змінних.

Кожна із зазначених груп має як недоліки, так і переваги. Щоб продемонструвати це, наведемо емпіричне дослідження, проведене у 1966 році дослідником Грісом [86, с. 135-136]. Він продемонстрував, що можна отримати різні результати при вивченні впливу однієї й тієї самої незалежної змінної за допомогою двох різних експериментальних планів: міжгрупового та інтраіндивідуального. Він обрав обидва плани для оцінки впливу різних рівнів інтенсивності звукового сигналу (помірної і високої) на швидкість моторної реакції. Гріс запропонував одній з груп досліджуваних сигнал помірної інтенсивності, другій — високої (це була незалежна змінна). Досліджуваним кожної з груп необхідно було, згідно з умовами експерименту, натиснути на кнопку телеграфного ключа якомога швидше при появі звукового сигналу. Виявилося, що середні розбіжності між групами у латентному періоді моторної реакції статистично не відрізнялись, хоча інтенсивність сигналів була різною.

Проте коли Гріс застосував ту саму процедуру вимірювання латентного періоду сенсомоторної реакції при іншому експериментальному плані — інтраіндивідуальному, тобто коли всім досліджуваним пред'являлись як сигнали помірної інтенсивності, так і високої, він отримав статистично значущі розбіжності в швидкості реакцій. Сигнали високої інтенсивності виявились більш швидкими. Результати цих експериментів дали можливість стверджувати, що вибір експериментального плану може впливати на висновки щодо природи емпіричних законів. Отже, це є дуже відповідальним завданням експериментатора.

Вибір стратегій контролю вторинної (побічної) варіативності також залежить від типу експериментального плану, яким користується дослідник для оцінки ефекту маніпульованої (незалежної) змінної.

Так, при міжгрупових планах проведення експерименту важливим завданням дослідника є контроль передекспериментальних розбіжностей у характеристиках досліджуваних. Існує чимало спеціальних стратегій, застосування яких дає дослідникові можливість відповісти на запитання: наскільки я можу бути впевненим у тому, що досліджувані експериментальної і контрольної груп суттєво не відрізнялись за своїми індивідуальними характеристиками, що потенційно могли б стати джерелом побічних змінних?

Основна мета контролю побічних змінних при використанні інтраіндивідуальних планів (тобто планів з однією групою, всі досліджувані якої отримують різні рівні впливу незалежної змінної) сфокусована на тому, щоб забезпечити відносну незмінність групи досліджуваних під впливом попередньо отриманих експериментальних впливів. Тобто необхідні спеціальні експериментальні процедури, щоб попередити (мінімізувати) можливі "ефекти перенесення" попередніх експериментальних умов на наступні та можливий вплив часово-просторової організації експериментальних впливів різних рівнів інтенсивності. При інтраіндивідуальному плані експериментування дослідник повинен також потурбуватися про збереження так званого "наївного стану" досліджуваного, який часто змінюється під впливом попередніх серій експериментальних випробувань.

У чому полягає подібність міжгрупових та інтраіндивідуальних планів? У тому, щоб забезпечити однакові базові рівні очікуваного виконання експериментальних завдань (що фіксуються за показниками залежної змінної) до початку експерименту.

Хоча існують так звані змішані експериментальні плани, задля зручності аналізу стратегій контролю побічних змінних розглянемо специфічні стратегії контролю для різних груп експериментальних планів окремо.

4.3.1. Методи контролю при застосуванні міжгрупових експериментальних планів
4.3.2. Методи контролю побічних змінних, не пов'язані з плануванням експерименту
РОЗДІЛ 5. ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ
5.1. Критерії класифікації експериментальних планів
Інтрагрупові та міжгрупові експериментальні плани
5.2. Простий план для двох рандомізованих груп з тестуванням після експериментального випробування
5.3. Експериментальний план для кількох рандомізованих груп з різними рівнями незалежної змінної і тестуванням після випробування
Переваги і недоліки рандомізованих експериментальних планів з декількома рівнями незалежної змінної
5.4. План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням (граничним контролем)
5.5. План для чотирьох рандомізованих груп з контролем ефектів попереднього тестування (план Соломона)
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru