Експериментальна психологія - Максименко С.Д. - Аналіз результатів

Ця глава була присвячена детальному опису процедури розробки та планування дослідження студенткою Оксаною. Після роздумів та міркувань дівчина вирішила дослідити роль почуття гумору в складних ситуаціях. Спираючись на доступні літературні та електронні джерела, знайдені в мережі Інтернет, вона розробила та сформулювала проблему власного наукового дослідження. Важливим його етапом було визначення незалежних та залежних, концептуальних та операційних змінних, а також формулювання гіпотез. Згідно з першою гіпотезою дослідження, почуття гумору може використовуватися людиною для подолання стресу; згідно з другою — усвідомлення суб'єктом ролі гумору як ресурсу для подолання негативних переживань опосередковано наявністю у нього певних позитивних рис в структурі його особистості, тобто гармонізуючий вплив.

Оксана не відчувала складнощів у визначенні вибірки досліджуваних, адже віковий фактор не справляв, як вона вважала, значного впливу на очікувані результати. Проте в інших випадках тендер, вікові відмінності або інші фактори, пов'язані з досліджуваними, можуть істотно впливати на хід дослідження, а тому, безумовно, заслуговують на увагу на стадії його планування і зумовлюють розмір вибірки.

Відбір психодіагностичного інструментарію є також важливим етапом роботи. Має бути впевненість, що відібрані вами методики пройшли процедуру валідізації та адаптації до української (або російської) вибірки; добре, якщо вони стандартизовані.

Проведення дослідження

Безпосередньо перед дослідженням студентка знову обговорила всі його етапи з науковим керівником. Це виявилося дуже доречним, адже науковий керівник вказала дівчині на проблеми його організації: якщо було заплановано застосувати декілька об'ємних методик, необхідно враховувати такий другорядний фактор, як стомлюваність респондентів, що може вплинути на достовірність результатів дослідження. Саме тому було прийнято рішення здійснити емпіричну частину роботи у декілька етапів з рівномірним розподіленням "навантаження" на досліджуваних.

Емпірична частина роботи пройшла успішно. Оксана домоглася серйозного ставлення респондентів до заповнення тестових методик, адже пообіцяла розповісти про результати роботи всім зацікавленим. Звичайно, вона взяла до уваги те, що існує ціла низка вимог щодо правильного повідомлення досліджуваним результатів тестування, а тому ознайомилася з ними ще раз. Вона з'ясувала, що навіть за умови залучення до тестування досить великої вибірки найкраще надавати інформацію про результати дослідження особисто, зосереджуючись на позитивних моментах та оминаючи негативні. Навіть використовуючи частину інформації, вона зможе цілком задовольнити інтерес респондентів. Дівчина підготувала також стислу доповідь про основні цілі та завдання роботи. До речі, це було непоганою підготовкою перед захистом роботи.

Аналіз результатів

Використавши метод кластерного аналізу (алгоритм K - середніх), Оксана сформувала три групи досліджуваних, які максимально відрізнялися за середніми балами по показниках незалежної змінної, а саме розбіжностями в усвідомленні ролі почуття гумору як ресурсу для подолання стресу. Статистично значущі розбіжності за критерієм t-Стьюдента вона знайшла у двох "полярних" групах. У досліджуваних цих груп, які статистично значуще відрізнялись за рівнем виявлення незалежної змінної, вона порівняла типи стратегій психологічного подолання, особливості виявлення механізмів психологічного захисту та подолання стресу, а також частотність вибору досліджуваних різних стилів гумору. Відповідні дані студентка представила у таблицях 1 і 2.

Аналіз отриманих емпіричних даних щодо особливостей вибору досліджуваними когнітивних та атрибутивних стратегій поведінки у складних ситуаціях, представлений у табл. 1, засвідчив, що досліджуваним, які усвідомлюють почуття гумору як допоміжний засіб в опануванні негативних емоцій і використовують гумор як ресурс психологічного подолання (для зручності Оксана вирішили називати цю частину вибірки абревіатурою УПГ+), не характерна тривога або стурбованість з приводу можливих невдач ані в ситуації досягнення, ані в ситуації афіліації. Водночас особи, які не відчувають роль гумору як допоміжного засобу в стресоподоланні (позначені абревіатурою УПГ-), віддають перевагу стратегіям емоційного реагування та уникнення складної ситуації.

Таблиця 1. УСЕРЕДНЕНІ ЗА ПОЛЯРНИМИ КЛАСТЕРАМИ ПОКАЗНИКИ ЗАЛЕЖНИХ ЗМІННИХ

* Чим нижчою є абсолютна величина показника, тим вищим, згідно з методикою його оцінювання, є рівень стресостійкості.

Таблиця 2. УСЕРЕДНЕНІ ЗА ПОЛЯРНИМИ КЛАСТЕРАМИ ПОКАЗНИКИ СТИЛІВ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ

Виявилося, що групи УПГ + демонструють тенденцію до більш активних дій у складних ситуаціях спілкування та характеризуютьсястатистично вищим рівнем "сміливості у спілкуванні" та "відкритості новому досвіду", що може свідчити про більш високий рівень притаманної їм комунікативної компетенції. При цьому, характеризуючись статистично вищим рівнем стресостійкості, особи цієї групи пояснюють труднощі зовнішніми факторами та втручанням інших людей, а не вважають їх зумовленими внутрішніми причинами. Таким чином, Оксана довела, що усвідомлення ролі гумору як допоміжного ресурсу в подоланні стресу супроводжується меншою схильністю до помилки каузальної атрибуції, яка виявляється в ілюзії контролювання та створюваному неадекватному образі ситуації.

Описані вище закономірності узгоджуються з отриманими студенткою даними про особливості неусвідомлених позицій у спілкуванні та із стильовими характеристиками гумору, властивими досліджуваним полярних груп. Особи групи УПГ-, які використовують гумор здебільшого як механізм психологічного захисту від "ворожого" навколишнього світу, несвідомо займають стосовно нього позицію агресивну і частіше вдаються до агресивного гумору, спрямованого на захист власного Я шляхом глузування й приниження інших. Особи з групи УПГ+ відкриті партнерам і несвідомо займають відносно них позицію компромісу. Виявленням його є застосування афіліативного і самопідтриму- вального стилів гумору.

Оксана встановила також цікавий факт, що в ролі афіалітивного гумору інколи може виступати й самопринижувальний стиль гумору.

Коментарі

При обробці результатів емпіричного дослідження Оксана обмежилась аналізом розбіжностей у показниках залежної змінної між "полярними" групами.

Проте можна було б не відмовлятися від даних "середньої" групи. Для цього треба було проранжувати всю вибірку у цілому за показником незалежної змінної і розподілити її на дві нееквівалентні групи методом так званого "медіанного розщеплення", включивши в одну з груп досліджуваних з показником незалежної змінної, що перевищують величину медіани, а в іншу, — що знаходяться нижче медіани.

Далі необхідно обчислити представленість в кожній з нееквівалентних груп відсоткових часток осіб, які віддають перевагу, скажімо, самопідтримувальному та афіліативному стилям гумору, з одного боку, і агресивному та принизливому, — з іншого, або мають певні особистісні ознаки: високий чи низький рівні стресостійкості, ознаки нейротизму чи емоційної стійкості і т. ін. Розбіжності між групами при такому підході до обробки експериментальних даних можна обчислити за допомогою багатофункціонального критерію ф* — кутове перетворення Фішера [56].

Емпіричні дані для цього підходу до обробки результатів упорядковуються у вигляді чотирьохпольної таблиці [56].

Інтерпретація результатів

На підставі результатів дослідження досліджувачка не лише розкрила конструктивну функцію самопідтримувального та афіліативного стилів гумору, а й запропонувала можливий новий аспект тлумачення самопринизливого гумору. Аналізуючи стійкі особистісні риси за опитувальником 16PF та "Велика п'ятірка", вона підтвердила, що досліджуваним групи УПГ+, які статистично частіше звертаються до самопринизливого гумору (як функціонального еквіваленту афіліатнвного гумору), притаманні адекватна самооцінка, низький рівень тривожності, емоційна стабільність, відкритість новому досвіду та міжособистісним відносинам, тобто всі характеристики, що свідчать про зрілість їх образу Я. Таким чином, у разі кепкування з власних недоліків особами, що розуміють себе, образ Я не принижується, а суб'єкт усвідомлює такі жарти як спрямовані лише на афіліацію і не переживає їх як особисту жертву або образу.

Серед притаманних досліджуваним групи УПГ+ особистісних характеристик Оксаною була виявлена наявність інтелектуальних інтересів, аналітичність мислення, схильність до експериментування та сумлінне ставлення до проблеми. Ці фактори є складовими та передумовою адекватних і чітких когнітивних репрезентацій актуальної ситуації, що сприяють успішному подоланню стресу (про це досліджувачка дізналася на етапі аналізу літературних джерел).

Допоміжну роль почуття гумору в опануванні власних негативних переживань Оксана підтвердила й аналізом особистісних характеристик "полярних" груп УПГ-, тобто тих представників вибірки, які не оцінюють гумор як засіб переборення складних життєвих обставин. Дівчина довела, що вони характеризуються високими балами за шкалами тривожності, напруженості та нейротизму. Подібні дані підтверджують зроблене нею припущення щодо недостатнього усвідомлення такими особами власних мотивів та спонукань і переживання ними більшої кількості внутрішньо особистісних конфліктів.