Експериментальна психологія - Максименко С.Д. - 10.3. Основні психофізичні методи та їх застосування

Психофізичні методи розробив німецький учений Г. Фехнер. Він намагався кількісно визначити відношення між характеристиками об'єктів у фізичному світі та їх психологічним відображенням у процесі сприйняття.

При розробці психофізичних методів використовувалися такі типи перцептивних реакцій:

Дефініції.

Поріг— це фізична характеристика, що поділяє стимули, на які індивід дає різні реакції.

Абсолютний поріг— фізична характеристика стимулу, яку суб'єкт може розпізнати у 50 % випадків.

Стимули, фізичні характеристики яких перевищують абсолютний поріг, розпізнаються частіше. Стимули, фізичні характеристики яких нижчі за поріг, розпізнаються менш ніж у 50 % випадків.

Абсолютний поріг (або межа детекції стимулу) не є незмінним. Він змінюється під впливом багатьох факторів.

Поріг встановлення розбіжностей (або поріг диференціації) показує, наскільки мала відмінність між фізичними характеристиками стимулів, яку індивід може розпізнати.

Поріг диференціації або ледь помітна відмінність (ЛПВ) (just noticible difference — JND) також не є постійною характеристикою.

Тому її визначають статистично (як характеристику, що розпізнається у 50 % випадків).

У 1834 р. В. Вебер помітив зв'язок між величиною межі встановлення розбіжностей (DL) і кількісною ознакою оцінюваного стимулу. Він сформулював закон:

де DL — поріг диференціації, отриманий вимірюванням реакцій сприймаючого; I— реальна фізична характеристика стимулу; К — константа Вебера, К = 1/18.

Кількісна характеристика суб'єктивної тотожності свідчить про індивідуальне сприйняття суб'єктом фізичних характеристик стимулів, а постійна помилка обчислюється статистично.

Класифікаційна схема психофізичних методів

Мета застосування методу — обчислення порога диференціації. Стимульний матеріал: стандартний стимул; стимул, який порівнюється зі стандартним.

Експериментальні процедури із застосуванням методу:

серійне вимірювання сприйняття досліджуваним кількісних ознак стимулів, фізичні характеристики яких монотонно збільшуються порівняно з постійним стимулом (ascending scale);

серійне вимірювання сприйняття досліджуваним кількісних ознак стимулів, фізичні характеристики яких монотонно спадають порівняно з постійним стандартним стимулом (discending scale).

Форма порівняння стандартного стимулу зі стимулами, які подаються під час серійних вимірювань: досліджуваний на кожному

кроці серійного вимірювання повинен встановити, є стимул, який він сприймає, меншим, рівним чи більшим за стандартний.

Залежні змінні:

верхній поріг (тобто відмінність між стимулами, які досліджуваний оцінив як рівні і більші за стандартний);

нижній поріг (тобто відмінність між стимулами, які досліджуваний оцінив як рівні і менші за стандартний).

Похідні від залежних змінних:

інтервал невпевненості — відмінність між середніми показниками верхнього і нижнього порогів;

поріг диференціації дорівнює 1/2 інтервалу невпевненості;

характеристика суб'єктивної тотожності — кількісна ознака порівнюваного стимулу, яку досліджуваний визнав рівною стандартному стимулу;

постійна помилка — розбіжність між кількісною ознакою характеристики суб'єктивної тотожності і стандартним стимулом.

Вірогідні джерела артефактів:

помилка очікування (антиципації) (тобто суб'єкт змінює власні оцінки занадто швидко);

помилка звикання (суб'єкт продовжує видавати один тип реакцій надто тривалий час).

Обидві помилки мають протилежні ефекти у зростаючих та спадних серіях вимірювань.

Можливі сфери застосування методу: для оцінювання професійної придатності досліджуваних працювати в умовах монотонії. Критерій t - Стьюдента застосовується для порівняльної оцінки різних груп за характеристиками порога диференціації (РЬ).