Загальна психологія - Скрипченко О.В. - Метод тестів

Цей метод розробив О.Ф. Лазурський (1874-1917).

О. Лазурський у 1910 р. вперше доповів про природний експеримент на І з'їзді з експериментальної педагогіки, а 1918 р. вийшла книга "Природний експеримент і його шкільне застосування". Ця книга була результатом шестирічної праці вченого у психологічній лабораторії Психоневрологічного інституту.

Природний експеримент поєднує позитивні риси методу об'єктивного спостереження (природність) і лабораторного експерименту (цілеспрямований вплив на обстежуваного). Він проводиться в умовах, близьких до звичайної діяльності, але у таких формах, які не порушують природності, звичайності для піддослідних. Природний експеримент дає змогу вивчати розвиток підростаючої особистості, її психічні процеси і властивості у природних умовах - ігровій, навчальній та трудовій діяльності.

Одним з видів природного експериментує психолого-педагогічний, або навчальний експеримент. Він дає змогу вивчати учнів безпосередньо у процесі навчання і виховання, перевіряти ефективність методів навчання і виховання тощо.

В Україні навчальний експеримент широко використовували у 50-60-х роках XX ст. при дослідженні нових навчальних програм (включення елементів алгебри тощо) і методів навчання, їхнього впливу на сприймання, пам'ять, мислення, мовлення, уяву, розумову працездатність тощо учнів початкових класів (проводився у деяких школах м. Києва, а потім у Павлоградському районі Дніпропетровської області та в Калузькому районі Івано-Франківської області). Подібний експеримент здійснювався з метою з'ясування умов навчання і розвитку шестирічних дітей в окремих районах та містах Чернігівської, Донецької, Дніпропетровської та Львівської областей. Згадані експерименти проводили співробітники відповідних відділів науково-дослідних інститутів психології та педагогіки та деякі викладачі Київського та інших педагогічних інститутів України.

Метод тестів

Метод тестів застосовують здебільшого з метою: 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно за однакових умов; 2) профвідбору, особливо на відповідальні професії.

Тест (від англ. test - випробування) - короткочасне стандартне завдання, використання якого може слугувати виявленню:

1) рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо;

2) наявності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо;

3) ступеня придатності чи готовності індивіда до певної професії;

4) психічних захворювань;

5) інтересів, думок, здібностей людини.

На питання, коли виникли тестові методики, немає однозначної відповіді. Одні вчені вважають, що тести використовували ще у Стародавньому Китаї, Єгипті при доборі посадових осіб (до речі, цей досвід варто було б запозичити і сьогодні). Інші пов'язують їхнє використання з іменами Дж. Кеттела (1860-1940), Ф. Гальтона (1822-1911).

Дж. Кеттел ("Соціальна фізика", 1935) вважав, що можна виявити деякі закономірності життя та поведінки людей, якщо виходити з ідеї так званої середньої людини - певної точки відліку, від якої виводяться відхилення в той чи інший бік. Для визначення параметрів "середньої людини" Кеттел запропонував вивчати за одним показником велику кількість людей.

Ф. Гальтон розвинув згадану ідею і втілив її в життя, створивши лабораторію при Лондонській міжнародній виставці (1884). Він обстежив 9337 осіб від 5 до 80 років і виявив у них за 17 показниками деякі фізіологічні можливості організму і психічні властивості.

Подальший розвиток методики тестів пов'язаний з іменами А. Біне (1857-1911) та Т. Сімона. Міністерство освіти Франції доручило їм створити серію тестових методик з метою: 1) вивчити розумові здібності дітей, учнів різних вікових груп; 2) створити метричні шкали. В ході дослідження Біне та Сімон запровадили поняття "розумовий вік" (МА) і "хронологічний вік" (СА).

Спираючись на роботи згаданих дослідників, німецький психолог В. Штерн (1871-1938) у 1912 р. запровадив поняття "коефіцієнт інтелекту" і запропонував відповідну математичну формулу, за якою визначається відставання чи випередження розумового віку щодо хронологічного.

На початку Першої світової війни у США були розроблені тестові методики для психологічної диференціації призовників, яких відправляли за здатностями і здібностями в різні роди військ. Такий захід розглядався у США як таємна психологічна зброя. На основі тестових методик було обстежено 1700 тисяч солдатів і 40 тисяч офіцерів. Подібна робота проводиться і тепер в арміях США та інших країн.

Після Першої світової війни тестові методики широко використовувалися для профвідбору та профорієнтації тощо.

В Україні тестові методики фактично були заборонені після постанови ЦК ВКП(6) "Про педологічні викривлення в системі народної освіти" (1936). Щоправда, окремі тести використовували при відборі льотчиків, машиністів тощо.

Після Другої світової війни тестові методики почали обережно й поступово використовувати в Україні спочатку при відборі льотчиків.

Поштовхом для їхнього використання стало підвищення вимог до психологічних характеристик льотчиків, зумовлене переходом авіації на реактивну техніку (див. праці К.К. Платонова, Є.О. Мілеряна та ін.).

У наш час тестові методики дедалі більше використовують при доборі студентів, курсантів військових училищ, спеціалістів, керівних працівників, діагностики розвитку учнів тощо. Проте можливості використання тестових методик в Україні ще далеко не вичерпані.

При подальшому ознайомленні з дослідженнями, побудованими на основі тестових методик, вам доведеться мати справу з низкою термінів, понять. Коротко розкриємо їхній зміст.

Тести - це певні невеликі за обсягом і часом виконання завдання, однакові для всіх обстежуваних. Ступінь успіху чи невдачі у виконанні певних завдань оцінюється кількісно.

Дебільність (від лат. debilis - слабкий) - це легкий ступінь розумової відсталості, який, за даними дослідників, трапляється у 1,5-2,5% населення. Він характеризується труднощами в інтелектуальній діяльності.

Інтелект (від лат. intellectis - розуміння) - це здатність людини розуміти нові ситуації і пристосовуватися до них. За Хеббом, розрізняють інтелект А (потенційний інтелект, який складається з усіх природжених можливостей індивіда) й інтелект В, який включає всі здатності і здібності індивіда, що розвиваються внаслідок його взаємодії із навколишнім середовищем.

Абстрактний інтелект - це інтелект, що спирається на пізнавальні дії, необхідні для суджень та оперування поняттями.

Конкретний інтелект - це практичний інтелект, який використовується у щоденній практичній роботі шляхом мобілізації знань і дій, які "містяться" у пам'яті людини.

Розумовий вік - це розумовий рівень індивіда, який визначається за успішністю виконання тестових завдань.

Хронологічний вік - це реальний вік індивіда, що відлічується від дати його народження.