Загальна психологія - Скрипченко О.В. - Метод запитань

Цей метод базується на цілеспрямованому одержанні інформації шляхом усного чи письмового опитування. Він реалізується у трьох формах: 1) бесіда; 2) інтерв'ю; 3) анкетне опитування. Розглянемо їх.

1. Метод бесіди може дати цінні результати за таких умов: 1) чітке визначення дослідником мети бесіди; 2) чітке планування системи запитань; 3) система запитань має відповідати віковим та індивідуальним особливостям обстежуваних, бути динамічною, тобто зміст наступного запитання має залежати від змісту відповіді на попереднє тощо; 4) бесіда має бути невимушеною і доброзичливою; 5) дослідник повинен уміти:

а) ставити обстежуваному прямі й опосередковані запитання;

б) приймати точку зору обстежуваного; в) враховувати його вік і досвід; г) виявляти до нього такт. Цей метод часто використовується при дослідженні темпераменту, умов розвитку характеру, інтересів тощо.

2. Інтерв'ю (від англ. interview - зустріч, бесіда) як метод застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях. Це метод, за якого одна людина (інтерв'юер) намагається одержати певну інформацію від іншої людини, групи осіб за умов особистої мовленнєвої взаємодії. Дослідники застосовують цей метод з метою: 1) виведення чи формулювання робочої гіпотези на ранніх стадіях дослідження; 2) збирання даних; 3) доповнення, уточнення, розширення, контролю даних, одержаних іншими методами.

Інтерв'ю як метод має три види:

1) стандартизоване інтерв'ю, в якому формулювання і послідовність визначаються заздалегідь;

2) нестандартне інтерв'ю, в якому інтерв'юер керується лише загальним планом опитування, формулює запитання відповідно до конкретної ситуації;

3) напівстандартне інтерв'ю, яке містить певну кількість можливих запитань.

Вибір видів інтерв'ю залежить від змісту дослідження, рівня вивчення проблеми, підготовки дослідника. Послідовність запитань в інтерв'ю має сприяти встановленню і зміцненню контактів між інтерв'юером і опитуваним.

3. Анкетне опитування використовується для збирання первинних даних здебільшого у соціальній психології, соціології та педагогіці. За анкетного опитування зміст запитань і спосіб відповідей заздалегідь плануються. На відміну від інтерв'ю, цей метод може використовуватись і заочно. Для побудови анкети потрібна спеціальна підготовка дослідника. В анкеті дослідник має уникати прямих запитань, що стосуються загальної мети дослідження. Слід поставити низку запитань, відповіді на які в сумі дадуть загальне уявлення про явище, що вивчається. Ці запитання (складові загального) розміщуються в анкеті у певному порядку. Вони мають бути чітко сформульованими. Часто в анкеті даються можливі відповіді.

Як і тести, анкетні методи у зв'язку зі вже згадуваною постановою ЦК ВКП(б) 1936 р. були фактично заборонені у психології та педагогіці. Сьогодні вони дуже широко використовуються. Проте, на нашу думку, у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях анкетні методи мають бути допоміжними. В окремих випадках, наприклад, у початкових класах, їх взагалі не слід застосовувати. При їхньому використанні необхідно пам'ятати, що надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:

1) відповідність запитань програмі дослідження, її завданням;

2) вилучення "зайвих" і відбір необхідних запитань;

3) дотримання правил розвитку теми: спершу - прості запитання, що стосуються подій, фактів; далі - складніші запитання, що стосуються думок і оцінок обстежуваного; далі - ще складніші (вибір рішень тощо); наприкінці - знову прості запитання, наприклад, про демографічні дані обстежуваного;

4) якість формулювання запитань, їхня однозначність;

5) чіткість варіювання відповідей (у закритих запитаннях);

6) достатній простір для відповідей на відкриті запитання;

7) однозначність усіх елементів виміру в часі, частоті подій, згоді -незгоді ("так", "ні") із запропонованими варіантами відповідей;

8) відсутність усяких натяків упорядника анкети на бажану йому відповідь обстежуваного;

9) наявність контрольних запитань;

10) комбінування прямих і опосередкованих, особистих і неособис-тих запитань.

Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами:

1) повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб (так визначається стійкість інформації);

2) контролем даних анкетного опитування іншими методами:

o опитування третіх осіб;

o спостереження;

o аналіз доступних документів.

Анкетний метод є порівняно економним методом збирання даних. Він дає змогу аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики, цей метод застосовується у масових обстеженнях.

При дослідженні невеликих груп удаються до вільного чи формалізованого інтерв'ю. Анкетний метод застосовують у психології тільки в комбінації з іншими методами.

Метод запитань з його варіаціями у більшості випадків використовується як допоміжний поряд з іншими методиками. Цей метод вимагає заздалегідь розробленої програми прямих і опосередкованих запитань, чіткого планування, лаконічного формулювання, конкретності, однозначності й послідовності постановки запитань від простих до складних.

Крім цього, необхідні розробка надійної й простої системи критеріїв оцінок відповідей на запитання; створення дослідником умов, ситуацій, які стимулюють, заохочують обстежуваних до відповідей; ретельні фіксації і опрацювання відповідей.

При застосуванні цього методу часто дається система готових відповідей, одну з яких вибирає обстежуваний.

Лабораторний експеримент пов'язаний з моделюванням діяльності людини. Він проводиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними і реєструвальними приладами, тобто він передбачає використання спеціальної апаратури, яка дає змогу фіксувати зовнішні впливи і відповідні психічні реакції, дії, вчинки обстежуваних; забезпечувати контроль. При проведенні лабораторного експерименту піддослідний свідомо бере участь в експерименті, хоч може і не знати мети його проведення. Результати лабораторного експерименту відрізняються порівняно високим ступенем надійності і достовірності. Насамперед завдяки контролю змінних умов, які вводить експериментатор.

В умовах лабораторного експерименту перед обстежуваним висувається завдання за лабораторних умов виконувати певні дії, які за своєю структурою є близькими до реальних дій у певній конкретній діяльності. Лабораторний експеримент є одним із різновидів моделювання певного виду, частини, сторони людської діяльності. За допомогою такого експерименту можна нагромадити відомості, однорідні факти, що повторюються у приблизно однакових умовах, для подальшого їхнього математичного опрацювання.

Лабораторний експеримент прийшов до психології з інших наук. Наприклад, у фізиці лабораторний експеримент використовують для розрізнення детермінант (детермінанта - від лат. determinasa - те, що визначає; причина, що зумовлює виникнення явища), порівняння їх з іншими детермінантами (зміна провідності струму при зміні діаметра провідника однієї якості тощо). Однак якщо у класичній фізиці можна врахувати всі умови і дослідити одну (атомна фізика тут становить виняток), то в психології це неможливо. Психічні явища набагато складніші, ніж фізичні, поза як пов'язані з дією дуже багатьох чинників (стан, рівень тренованості, вихованості обстежуваного, його ставлення до експериментального завдання, мотивація його розв'язання, страх обстежуваного, вплив самого експериментатора та багато інших).

Одержання великої кількості даних дає змогу дещо нівелювати дію згаданих чинників, які важко враховувати у психологічних дослідженнях. Але при лабораторних дослідженнях, наприклад, індивідуальних відмінностей, слід зважати на дію суб'єктивних чинників. Тут усе залежить від мети конкретного лабораторного експерименту. В Україні лабораторний експеримент широко використовується співробітниками НДІ психології при відборі кандидатів у Харківське військове авіаційне училище (Є.О. Мілерян, П.С. Перепелиця, О.В. Скрипченко та ін.)

При використанні лабораторного експерименту важливо враховувати не тільки його сильні, а й слабкі сторони. До них належать насамперед умови проведення лабораторного експерименту, при яких виникають тривожні стани у піддослідного, боязнь оцінки його психічних якостей.

Метод експертних оцінок - ґрунтується на думці експертів, які добре ознайомлені з предметом явищ, що досліджуються. Експерт від лат. expertus - досвідчений, випробуваний, людина, яка здійснює експертизу. Експертиза від франц. expertise і лат. expertus - досвідчений; дослідження якогось питання, що вимагає спеціальних знань і вмотивованих, достовірних висновків. Цей метод пов'язаний з вивченням і узагальненням думки всіх учасників-експертів. Його використовують у комплексних дослідженнях, у дослідженнях психології особистості, деяких проблем педагогічної психології тощо. До експертних оцінок залучають компетентних осіб (вихователів, класних керівників, директорів шкіл, керівників інших колективів тощо). Оцінки експертів одержують різним шляхом (бесіди з експертами, анкети тощо). Важливо, щоб ці оцінки стосувались конкретних проявів психічних явищ, часткових елементів дій піддослідних, однозначних понять.

Експертні оцінки доцільно виражати в кількісній формі. Експерти мають фіксувати найдрібніші елементи досліджуваного явища.

Близькими до експертного методу є методи мозкового штурму, узагальнення незалежних характеристик, евристичного прогнозування. Усі ці методи базуються на елементах методів опитування, інтуїтивно-логічного аналізу, кількісної оцінки, формального опрацювання результатів.