Загальна психологія: Хрестоматія - Скрипченко О.В. - 2. Типи помилок. Що таке логічна помилка

Метою нашого пізнання є досягнення істинних знань про навколишній світ. Та чи інша думка є істинною, якщо вона правильно, не спотворено, відображає у нашій свідомості дійсність. Думка вважається хибною, якщо вона спотворює дійсність, не відповідає об'єктивній реальності. Так, якщо ми говоримо, що "Київ - це столиця УРСР", то думка наша істинна, бо вона правильно відображає об'єктивну реальність; якщо ж говоримо, що "Для будь-яких дійсних чисел а, Ь виконується рівність (а - Ь)2 = а2 - Ь2, то дістаємо хибне твердження, оскільки воно неправильно відображає реальне співвідношення між об'єктами а та Ь.

Копи ми маємо справу з невідповідністю між нашими думками і справжнім станом речей, ми говоримо про наявність помилки в наших думках. Помилки поділяють на фактичні і логічні Помилки, пов'язані із спотворенням у наших думках відношень між предметами І явищами дійсності називаються фактичними Помилки, пов'язані з неправильністю думки, тобто із спотворенням зв'язків між самими думками, називаються логічними.

Розглянемо такі приклади. Якщо людині, яка стоїть на полотні залізниці й дивиться в далечінь, здається, що до горизонту рейки ніби сходяться в одну точку, то вона помиляється. Помиляється І той, кому здається, що падіння одного зернятка на землю не викликає ніякого шуму, що пушинка немає ваги і т. д. Чи можна назвати ці помилки логічними? Ні. Вони пов'язані з обманом зору, слуху і т. д., це помилки чуттєвого сприймання, або фактичні помилки.

А ось ще два приклади. Учневі запропонували відповісти на таке запитання; сторони одного трикутника дорівнюють 6, 9 і 12 см, а сторони другого - відповідно 4,6 і 8 см. Що можна сказати про ці трикутники? Звичайно, ці трикутники подібні. А на запитання, на основі чого був зроблений такий висновок, учень дав неправильну відповідь. Він сформулював означення подібних фігур, але для обґрунтування відповіді потрібна була третя ознака подібності трикутників. У цьому випадку спотворені зв'язки між думками, тобто наявна логічна помилка: самі думки правильні, а зв'язок між ними - ні. Отже, в мисленні учня порушено доказовість зробленого ним висновку. Аналогічно на запитання про вид (відносно кутів) трикутника зі сторонами 6, 8 і 10 лінійних одиниць учень дав правильну відповідь, що це прямокутний трикутник. Але при обґрунтовуванні він послався на теорему Піфагора ("Якщо трикутник прямокутний, то квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів"), тоді як насправді висновок зроблено на основі теореми, оберненої до теореми Піфагора ("Якщо квадрат більшої сторони трикутника дорівнює сумі квадратів двох інших сторін, то цей трикутник є прямокутним"). Знову маємо справу з логічною помилкою, і причина виникнення її та сама: мислення учня не обґрунтоване, не доказове.

Таким чином, фактична помилка буде зроблена тоді, коли якась думка розглядатиметься сама по собі, тобто поза зв'язком з Іншими думками, і вона не відповідатиме реальному стану речей. Логічна помилка буде тоді, коли окремі думки матимуть зв'язок, який суперечить природному.

Фактичні і логічні помилки пов'язані між собою. Якщо учень сказав, що 7 х 9 = 56 або неправильно назвав дату тієї чи іншої події, то і в першому, і в другому випадках допущено помилку. Якщо причина цих помилок - тільки погана пам'ять, наприклад, перший учень не пам'ятає таблиці множення, а другий погано вивчив хронологію і забув потрібну дату, то допущені ними помилки не можна віднести до логічних.

Уявімо собі, що учень, який забув дату якоїсь події, не стане відповідати навмання ("може вгадаю!"), а пов'яже дану подію з деякими іншими йому відомими фактами, тобто встановить між ними відповідні відношення. Якщо думка учня про факти, з якими він хоче пов'язати дану подію, відповідає дійсності і він встановив зв'язок між своїми думками правильно, то, навіть забувши хронологію, учень може дати правильну відповідь на поставлене запитання. Проте, якщо в процесі свого міркування він встановив такий зв'язок між подією і фактами, якого насправді не існує, то, незважаючи на знання цих фактів, він дасть неправильну відповідь. Помилка у відповіді буде результатом помилки в міркуванні, яка стане вже не фактичною, а логічною.

Такого роду зв'язки між думками людина встановлює постійно. Так, думка про те, що дельфін дихає легенями, пов'язана з думкою про те, що дельфін - ссавець, а всі ссавці дихають легенями. Знання про силу земного тяжіння дає людині впевненість у тому, що камінь не може сам по собі, без будь-яких зусиль зі сторони, відірватись від землі і злетіти в повітря.

Ми говоримо, що зв'язок між думками, який встановлює людина, може відповідати або не відповідати тому зв'язку між ними, що існує насправді. Що це означає? Цілком зрозуміло, що одні й ті самі думки пов'язуються між собою в різних людей по-різному, залежно від стану психіки, їх волі і бажань. Одна людина з думкою, наприклад, про наближення зими пов'язує приємні думки про катання на ковзанах і на лижах, в іншої людини та сама думка викликає зовсім інші, можливо, менш приємні думки. Такого роду зв'язки між думками є суб'єктивними, тобто залежними від психіки кожної окремої людини.

Від особливостей психіки кожної людини залежатиме й те, чи встановить вона зв'язок між думкою про замерзання озера взимку і думкою про те, що взимку температура опускається нижче 0° і вода при цій температурі замерзає. Однак з істинності думок про те, що вода замерзає при температурі, нижчій від 0°, і що взимку температура нижча від 0°, неодмінно, об'єктивно (незалежно від того, думає людина про це чи ні, пов'язує чи не пов'язує вона між собою ці обставини, приємно їй це чи неприємно) випливає істинність думки про те, що озеро замерзає. Таким чином, виникає в людини чи не виникає думка і яка саме, як вона пов'язується з іншими думками - усе це залежить від самої людини.

Але істинність і хибність думок від людини не залежать. Твердження "Ід 100 =2" істинне незалежно від будь-яких особливостей психіки і будови мозку різних людей. Також об'єктивно істинне те, що "Земля обертається навколо Сонця" (хоч протягом тривалого часу людство про це не знало), що "Дніпро впадає в Чорне море", і об'єктивно хибне, що "Місяць більший від Землі". Але якщо істинність і хибкість не залежать від людини, то, природно, повинні існувати і незалежні від волі та бажань людей відношення між істинністю і хибністю різних думок. Такі відношення ми вже бачили в наведених вище прикладах. Існування цих об'єктивних зв'язків у мисленні пояснюється тим, що думки і відношення між ними відображають предмети і явища навколишнього світу. Оскільки предмети і зв'язки між ними існують об'єктивно, незалежно від людини, то повинні бути об'єктивними, незалежними від людини, і зв'язки між думками, які відображають предмети і явища зовнішнього світу. Через це, визнаючи істинними думки "Дельфін - ссавець" І "Ссавці дихають легенями", ми повинні будемо також визнати істинною думку, що "Дельфін дихає легенями". Істинність останньої думки об'єктивно пов'язана з істинністю двох попередніх думок.

Водночас між такими трьома думками, як "| а + 6151 а | + | b |" "Місяць обертається навколо Землі" і "Петров - хороший футболіст", такого зв'язку не існує, оскільки істинність кожного з цих тверджень не визначається істинністю двох інших - перші два можуть бути істинними, а третє - хибним. Якщо якась людина неправильно відображає в своїх думках відношення між речами, то вона може спотворювати також відношення між істинністю І хибністю різних думок. Таке спотворення мало б місце, коли б хто-небудь пов'язав наведені вище твердження і прийшов до висновку, що істинність перших двох з них обов'язково обумовлює істинність третього, або став би заперечувати зв'язок між такими думками: "Усі ссавці дихають легенями", "Дельфін - ссавець", "Дельфін дихає легенями"<...>.