Загальна психологія: Хрестоматія - Скрипченко О.В. - Уява як засіб саморегуляції поведінки

Уява допомагає дітям переборювати труднощі. В уяві вони доводять комусь свою правоту, нерідко перемагають тих ровесників і дорослих, які зробили їм боляче, не зрозуміли, не допомогли. <...>

Залежно від того, чи стимулює уява дитину до справжнього переборення труднощів чи гальмує цей процес, можна говорити про позитивне або негативне значення тих чи інших дитячих фантазій. <...>

За допомогою уяви діти нерідко захищають власну гідність, підвищують свій авторитет в очах інших .<...>

У своїх автобіографічних спогадах Марієтта Шагінян передає те кирпате відчуття легкості, яке виникло у неї після одного випадку в дитинстві.

Маргариті і Ліні (її сестрі) подарували дві ляльки. Як відомо, дівчатка особливо люблять ляльок. Вони одягають їх, роздягають, кладуть спати, лікують, годують... Ясного січневого дня мати взяла дівчаток з собою на прогулянку. По дорозі зустріли жінку, яка несла трирічну доньку. Дорослі почали розмовляти, а дівчатка стояли і слухали. Вони почули, що дитина дуже хвора. Потім мати звернулася до своїх дочок зі словами, які нібито не стосувалися присутніх. Вона описала те блаженство, яке відчула б хвора дівчинка з покрученими хворобою ручками І ніжками, коли б доторкнулася до ляльки. "По її пальчиках, - сказала мама, - побігло 6 життя, радісне тепло оживання...". Ми з Ліною робили вигляд, нібито не розуміємо, стояли, затамувавши подих, притискаючи до себе своїх ляльок.

Було страшно дати іграшку, адже потім не добре потягти її назад. Та було цікаво, було важливо доторкнутися - примусити теплоту побігти по скрючених ручках і ніжках, Я сунула свою блакитнооку Неллі в руки дівчинки, намагаючись торкнутися лялькою, наче ліками, ЇЇ ніжок, а Ліна прошепотіла мені, що її білява Роза буде "нашою спільною"...

Дівчатка не просто віддали улюблену іграшку, вони зробили добрий вчинок, який, звичайно, залишив слід в їх свідомості, навчив співчутливо, уважніше ставитися до болю іншої людини.

Щоб позбутися почуття провини, діти часом шукають в неприємному щось привабливе. Це яскраво ілюструє історія з Томом Сойєром, описана Марком Твеном.

Тітка примусила Тома за його погану поведінку фарбувати високий і довгий паркан. Сумно хлопчикові. Він згадав, як весело збирався провести цей день... Але раптом він побачив Бена Роджерса і у нього виник план.

Том продовжував працювати, не звертаючи на Вена ніякої уваги. Той пришов і став поруч. Він висловив співчуття Тому. На це Том відповів, що може це робота, а, може, й ні, але вона йому до душі. Хіба хлопчикам щодня доводиться білити паркани? Том з натхненням художника водив щіткою в зад і вперед, відступав на кілька кроків, щоб помилуватись ефектом, то тут, то там додавав мазок і знову критично оглядав зроблене, а Вен стежив за кожним його рухом і захоплювався все більше і більше:

- Слухай, Том, дай мені пофарбувати трошки! Том замислився і, здавалось, був готовий погодитись, але в останню хвилину передумав.

-Ні, ні, Бен... Все рівно нічого не вийде... З тисячі, навіть, мабуть, з двох тисяч хлопчиків знайдеться тільки один, хто зумів би побілити його як слід.

- Та що ти? От ніколи б не подумав. Дай мені тільки спробувати... ну хоч трішечки... Слухай: я дам тобі серединку ось цього яблука...

-Добре! А втім, ні, краще не треба... боюся я...

- Я дам тобі все яблуко - все, що зосталось, - наполягав Бен. І Том вручив йому щітку.

Сойер приємно і весело провів час у великій компанії, нічого не роблячи, а на паркані виявилось цілих три шари фарби.

Де безсила логіка допомагає уява, гра. Виховання ефективніше, коли дорослі використовують уяву для того, щоб належно спрямувати активність дитини. За допомогою образів уяви легше вплинути на дошкільника і молодшого школяра, ніж логічними доказами. <...>

В оповіданні Чехова "Дома" прокурор читає своєму семирічному сину Серпикові мораль про шкоду куріння, про те, що тютюновий дим викликає різні захворювання. Батько бачить: у Серпика своя течія думок, логічні докази не доходять до сина. Не знаючи, як вплинути на Серпика, батько закінчує тяжку бесіду і пропонує синові дати чесне слово, що хлопчик більше не буде курити. Сергійко весело співає: "Чесне слово! Чесне слово!". Настав вечір. Син попросив батька розповісти йому казку. Той інколи робив це, Починались вони однаково: "В некотором царстве, в некотором государстве". Розповідаючи початок, батько зовсім не знав, якою буде середина і кінець. Сергійко любив такі імпровізації. Прокурор почав розповідати про старого царя, який жив у палаці із скла. Стояв палац у дивовижному саду, де росли дивовижні дерева... У старого царя був єдиний син, хлопчик такий же маленький, як і Сергійко. Це був гарний хлопчик, але мав один недолік - він курив. Від куріння царевич захворів і помер. Старий батько залишився сам. Нікому було керувати державою і захищати палац. Прийшли вороги, вбили старого, зруйнували палац і вже в саду тепер немає ні черешень, ні птахів, ні скляних дзвіночків на деревах.

Такий кінець здався прокуророві смішним та наївним, але на Сергійка вся казка зробила сильний вплив. Його очі сповнились смутку. Хвилинку він дивився задумливо на темне вікно, а потім сказав:

- Не буду я більше курити...

Отже, за допомогою казки досягнуто того, чого не можна було добитися за допомогою найлогічніших доводів. <...>

Як бачимо, фантастичні, казкові образи слід використовувати у виховному процесі. У необхідності цього переконують художня література, приклади з життя, педагогічний досвід.

Ігри, уявні ситуації можна залучити на допомогу під час навчальної діяльності дітей. <...>

Багато молодших школярів в процес приготування уроків самостійно вводять елементи фи. Останні мають різноманітний характер, як пише відомий методист М. І. Волокітіна, і залежать від фантазії та досвіду учнів. Так, два першокласники, улюбленою грою яких у вільний час була гра в "солдатики", під час приготування уроків вигравали або програвати в кількості "живої сили" для наступних боїв. Виявляється, кожна погано написана літера у домашньому завданні означала "загибель" одного солдата. Після виконання роботи втрати сумлінно підраховувались товаришами, і відповідна кількість "війська" виключалась з гри на сьогоднішній день.

Ігри, які придумують діти, мають не лише розважальний характер. За допомогою уявити учні самі себе дисциплінують. Отже, уява - якість дуже цінна. Сучасна науково-технічна революція ще більше підвищує її значення. Адже без фантазії, без розвитку уяви підростаючої особистості неможливо навчити її творчо користуватися тією величезною кількістю знань, які пропонує їй, зокрема, сучасна шкільна програма.

Дитинство - найбільш сприятливий період для розвитку уяви. Спілкуючись з дорослими, діти привласнюють соціальний досвід людства за допомогою її. Так, граючись, вони беруть собі ту чи іншу роль, яка, по суті, є наслідуванням певної соціальної поведінки дорослих, і відтворюють цю роль до найменших деталей. Отже, спілкування з дорослими, які задовольняють найголовніші первинні потреби дитини, справляє надзвичайно великий вплив також на розвиток духовних потреб підростаючої особистості і, зокрема, на розвиток її потреби "привласнювати" за допомогою уяви високі моральні якості людей, їхні достоїнства, вміння, способи спілкування та трудові навички. Це знаходить свій прояв не тільки в тому, що діти відтворюють в іграх стосунки та способи поведінки відомих їм людей, але й в тому, що вони наділяють людськими якостями неживі предмети та явища, тобто одушевляють природу. Як в процесі привласнення соціального досвіду та наслідування його в своїй поведінці, так і в процесі переносу його на неживу природу відбувається розвиток пізнавальних можливостей дитини, тобто, на перших ступенях розвитку підростаючої особистості уява виступає як могутній засіб пізнання навколишнього світу.

Розвиток уяви є необхідною складовою саморегуляції поведінки дитини. Вона допомагає дітям "будувати" свої відносини як з ровесниками, так і дорослими, часто компенсує втрачену ними емоційну рівновагу, виступає як засіб само заохочення та самодисципліни. За допомогою фантазії дитина іноді перемагає свою соромливість, боягузтво, нерішучість.

В уяві вона тамує болі та драми свого життя. Відчуваючи потребу 8 допомозі дорослого, в його піклуванні та авторитеті, діти нерідко звеличують батьків, наділяють їх найкращими людськими якостями, приписують їм благородні вчинки, як по відношенню до них самих, так і по відношенню до інших людей. Не маючи близького друга, діти створюють образи уявних друзів, наділяють привабливими рисами тварин, птахів, комах.

Великі можливості уяви розкриваються в процесі виховних та педагогічних впливів на дітей. Там, де безсилою буває логіка, допомагає уява, гра, вчасно запропонована педагогом.

Уява активізує процес навчання дітей, робить його більш привабливим для них, значно підвищує їх вольову активність. В процесі пізнання навколишньої дійсності вона виступає як важливий емоційний чинник, що викликає інтерес до невідомого.

Уявні мотиви, до яких вдаються діти, пояснюючи свою поведінку, свідчать, наскільки важливо для них - бути гідними суспільно визнаних авторитетів. Так, за допомогою цих мотивів діти роблять вагомішими власні бажання, прагнення, компенсують свої помилки, маскують незнання.

Часто справжні егоїстичні бажання приховуються за допомогою уявних, які, як правило, санкціонуються авторитетними для дітей особами з близького оточення. Інколи, знаючи, що "не хочу" може образити батька чи матір, дитина видумує "об'єктивну причину", більш-менш прийнятну для дорослих.

Керівництво дитячою уявою є одним з найефективніших засобів виховання гуманних почуттів дитини. Так, ототожнюючи себе в уяві з улюбленим героєм, діти страждають разом з ним, коли він зазнає поразки, і торжествують-коли він перемагає зло. Активізуючи уяву дитини, можна навчити ЇЇ відмовитися від чогось привабливого на користь іншої людини, вчасно стримати себе, відчути, біпь та переживання когось.

З різних причин діти створюють уявні ситуації, придумують фантастичні оповідання, досягають дивовижних успіхів. В цих результатах діяльності фантазії діти виявляють самих себе, свої потреби, прагнення, інтереси. Тому вивчення продуктів дитячої творчості є одним із дійових засобів вивчення тенденцій розвитку її автора. Справжня любов до дитини завжди спирається не тільки на знання того, якою вона є сьогодні, але й зазирає разом з дитячими мріями в її завтрашній день. В цьому сила виховання, його мудрість і його вміння проектувати гармонійно розвинену, духовно багату людину <...>.

Балацька Л. К. Уява в житті дитини. - К.: "Знання", 1974 - 46с.