Організація і методика аудиту - Кулаковська Л.П. - 5.2. Загальний огляд фінансової звітності підприємства

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також, згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики; щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних із місцевих бюджетів — відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних. Київської і Севастопольської міських держадміністрацій. Комерційні банки подають фінансову звітність також Національному банку.

Аудитору слід пам'ятати, що порядок передбачає перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі:

♦ передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

♦ зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);

♦ встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

♦ пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

♦ ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Тому аудитору слід упевнитися, що у клієнта у всіх цих випадках проведена інвентаризація, і порядок її проведення та врегулювання розбіжностей щодо фактичної наявності активів і зобов'язань із даними бухгалтерського обліку відповідають вимогам, визначеним Мінфіном.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює перелік суб'єктів господарювання, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації, а саме: відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи. Однак, окрім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. У нормальних умовах це природно. Перша звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами та передбачена законом. Закрита звітність задовольняє інтереси власника, її призначення — забезпечення більш ефективного управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативніших рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14 визначено вузьке коло осіб, яким зобов'язані надавати закриту фінансову звітність - органам, до сфери управління яких вони належать, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу. Під трудовим колективом маються на увазі уповноважені органи — рада трудового колективу, профспілковий комітет.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

♦ придбання, продажу та володіння цінними паперами:

♦ участі в капіталі підприємства;

♦ оцінки якості управління;

♦ оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

♦ забезпеченості зобов'язань підприємства;

♦ визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;

♦ регулювання діяльності підприємства;

♦ інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Важливим чинником успішного функціонування фондового ринку є забезпечення і дотримання правил і стандартів розкриття інформації як емітентами цінних паперів, так і професійними учасниками ринку цінних паперів.

Таблиця 5.5

Призначення основних компонентів фінансової звітності

При перевірці аудитор повинен встановити, чи дотримуються на підприємстві загальні вимоги національних стандартів при складанні фінансової звітності. Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(с)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Це положення встановлює:

♦ мету фінансових звітів;

♦ їх склад;

♦ звітний період;

♦ якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

♦ вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.