Класичні експерименти в психології - Копець Л. - 2.5. Етичні ризики у психологічних експериментах

При проведенні психологічних досліджень виникають певні етичні проблеми. Щоб уникнути порушення етичних норм, психологічні організації, наприклад, АПА, об'єднання психологів у Канаді та Великій Британії, визначають інструкції, професійні вимоги до поведінки психологів, яких вони мають дотримуватись, проводячи експерименти з людьми. Такі вимоги і правила сформовані щодо поведінки не лише з людьми, а й із тваринами.

"Психологи поважають гідність окремої людини і цінність людського життя і прагнуть забезпечити збереження фундаментальних людських прав. Вони зобов'язуються служити меті примноження знань про людську поведінку і розуміння людьми себе й інших, а також меті використання цих знань на благо людства. Прагнучи до цих цілей, вони роблять усе для того, щоб захистити благополуччя... учасників дослідження" ("Етичні принципи роботи психолога", Американська психологічна асоціація, 1981р.).

У США відповідно до федерального законодавства будь-яка організація, що проводить дослідження на кошти федерального бюджету, має сформувати внутрішню спостережну раду, яка контролює запропоновані дослідження і забезпечує дотримання етичних норм щодо всіх учасників дослідження. При цьому мають бути враховані такі принципи.

Принцип добровільної згоди. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Діти молодшого віку можуть брати участь у дослідженні лише зі згоди батьків. У крайніх випадках під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами допускаються відхилення від принципу добровільності,

Мінімізація ризику для учасників дослідження. Можливий ризик психологічного дослідження не має перевищувати ризику ситуацій звичайного повсякденного буденного життя. Дослідження повинні бути організовані таким чином, щоб не завдати людині фізичної шкоди чи психологічної травми. Така норма є досить суперечливою, адже в повсякденному житті люди конфліктують, ображають, можуть обманювати один одного. Важко однозначно визначити, яка міра стресу або хвилювання є прийнятною у дослідженні. В кожному окремому випадку щодо цих питань ухвалюють відповідні рішення спостережні ради.

Принцип поінформованої згоди. Психолог повинен надати майбутнім учасникам дослідження інформацію, в чому полягатиме експеримент, про процедури та можливі наслідки. Особа, погоджуючись узяти участь у дослідженні, має володіти повною інформацією, необхідною для прийняття рішення. Досліджувані мають брати участь в експерименті добровільно, із правом у будь-який момент відмовитися за власним бажанням без подальших штрафів. Дослідники зобов'язані попередити учасників про всі особливості експерименту, від яких гіпотетично залежить бажання осіб брати участь у ньому. Принцип поінформованості значно ускладнює організацію дослідження, якщо його послідовно дотримуватися. Адже однією із вимог є те, що досліджувані (та інколи й самі експериментатори) не мають знати про гіпотезу дослідження. А це може створити проблеми, наприклад, якщо в дослідженні вивчається вплив різних емоційних станів людей (приміром, гніву) на оцінки ними часових інтервалів. Повідомлення всієї інформації призводить до того, що дослідник взагалі не зможе отримати жодних результатів.

Приховування певних деталей дослідження все ж має бути виправданим важливістю отриманих результатів.

У документі, прийнятому АПА, йдеться про те, що під час дослідження можна приховати певні деталі, однак все таки учасників треба якомога швидше поінформувати про них після завершення експерименту. Треба повідомити учасників, чому їх тримали в стані "непоінформованості" або ж обманювали. Також слід допомогти подолати залишкові психологічні ефекти (гнів, збентеження) таким чином, щоб самооцінка учасників не постраждала, а оцінка проведеного дослідження була позитивною. Спостережна рада оцінює процедуру як інформування учасників дослідження, так і "виведення з дослідження".

Свобода скористатися правом вийти з дослідження у будь-який час. Учасники дослідження повинні знати про те, що у будь-який момент вони можуть вийти з експерименту і відмовитися від подальшої участі в ньому. Звісно, більшість із нас вважатиме таке право зайвим, бо якщо людина відчуває дискомфорт, то може просто відмовитись і піти. Однак на практиці втілити це правило іноді досить важко. Учасники дослідження можуть непокоїтись, чи сплатять їм винагороду, або чи отримають студенти бали, якщо скористаються правом піти. Щоб уникнути обмежень, пов'язаних із цим правилом, експериментатори повинні сплатити винагороду чи виставити бали студентам на початку дослідження.

Принцип конфіденційності. Учасники дослідження мають право на збереження таємниці про їхню поведінку, оцінку їхніх властивостей тощо. Інформацію, яку отримує дослідник про учасника експерименту, слід розглядати як конфіденційну і забезпечити неможливість доступу до неї інших осіб без згоди цієї людини. Зокрема, діють таким чином, щоб не можна було ідентифікувати за даними ту чи іншу особу, використовують кодування. Тоді лише експериментатор має доступ до даних конкретної особи.

Останнім часом дослідники напрацьовують правила надання певних послуг за участь у дослідженні, як, наприклад, інформування, підтримка, консультування. Однак права учасників дослідження ще не визначені повною мірою.

Слід зазначити, що багато класичних досліджень у психології було проведено ще до прийняття етичних вимог. Можна припустити, що сьогодні спостережні ради університетів не дозволили б більшість експериментів, про які йде мова у цій книзі.

Досить часто психологи проводили досліди на тваринах (пацюках і птахах), піддаючи їх болісним і небезпечним для життя процедурам. На сучасному етапі визначено, що такі процедури мають бути виправдані цінністю отриманої інформації. Напрацьовують також правила умов утримання тварин у лабораторії та догляду за ними.

Часто люди вважають, що дослідження на тваринах є неетичними, негуманними і мають бути заборонені. Однак на думку більшості учених використання тварин із науковою метою все ж є необхідним та корисним, адже проведення досліджень із людьми є неможливим з тих самих етичних міркувань. Щодо досліджень на тваринах діють певні правила, які вимагають гуманного ставлення до них (мають бути забезпечені певні умови утримання, годування, чистоти та догляду, забороняється завдавати болю, не зумовленого необхідністю).

"Психологи докладають усіх зусиль до того, щоб мінімізувати дискомфорт, хвороби і больові відчуття тварин. Процедури, що завдають болю, стресу і чи страждань тваринам, використовуються тільки тоді, коли проведення альтернативних процедур неможливо, а їхня мета виправдана їхньою потенційною науковою, освітньою та практичною цінністю" ("Етичні принципи роботи психолога". Американська психологічна асоціація, 1981 р.).

На І Установчому з'їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 р. у м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога - сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його діяльність. Цей документ визначає, що об'єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими. В кодексі вказано, що психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу; зобов'язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини. Згідно з кодексом на психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів, програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень.

Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденційності у взаєминах з учасниками досліджень щодо їх особистого життя і життєвих обставин. Відповідно психологи не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них. Однак, якщо в процесі дослідження виявлені симптоми, небезпечні для особи та інших людей, психолог зобов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.

Психолог не може збирати додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на відеоплівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюються лише за згодою учасників.

У кодексі визначено окремі етичні правила для психологічних досліджень, хоча, на жаль, у загальній формі. Арбітром при виникненні спірних питань у діяльності психолога може бути Комісія з етики Товариства психологів України.